Газета » СОЦІО
Роман Пилип: Почуваюся щасливим, коли маю змогу творити
Ужгородський митець рятує закарпатську вишивку від знищення,
малює унікальну архітектуру і вірить, що всі ми є частинками світла.
Тонна ківі і 40 тисяч саджанців...
Про урожайний рік закарпатського селекціонера Генріха Стратона, котрий уже чверть століття займається вирощуванням українського морозостійкого фрукта.
Віктор Ганущин: Я роблю улюблену справу все життя
Біолог і мандрівник про екзоти з усього світу, які виростив у себе вдома, незабутні подорожі, а також панацею від усіх хвороб.
Діамантове весілля Петра і Надії Лизанців
60 років любові, яка виявляється по-різному, але за своєю природою вічна.
Церковний календар на 2016 рік
Пропонуємо ознайомитися з молитвами, постами, загальницями, а також календарем релігійних подій.
Головні події року в світі, Україні та Закарпатті
Цей рік був сповнений горем тих, у кого загинули або були покалічені герої АТО — бійці, волонтери, лікарі та капелани. Рік санкцій проти Росії. Рік протистоянь в українському парламенті. Рік місцевих виборів, де все продавалося і скуповувалося. Калейдоскоп подій року був сповнений, зокрема, такими ключовими словами: Війна і мобілізація. Кузьма Скрябін. Теракти в Парижі. 70-річчя Перемоги. «50 відтінків сірого». Мільйони біженців із Сирії до Європи. iPhone 6s. Вбивство поліцією США афроамериканця. Новий альбом Адель. Скандал із Volkswagen. Мода на селфі. Фінал кризи на Кубі. Знецінення нафти. Мордобої серед нардепів. Вибухи біля Верховної Ради. Блокада Криму…
Правила стилю: Лариса Липкань
Ми продовжуємо серію матеріалів, де пишемо про правила стилю відомих і красивих дівчат із Закарпаття. Запитуємо в них про гардероб, улюблені парфуми, секрети макіяжу та догляду за собою, особливості харчування і спорту та про все інше, що стосується загального образу.
Дівоча творча справа: Віка Іваницька
Ми продовжуємо писати про закарпатських дівчат, які самі себе зробили, самотужки розпочали власну справу й показують, як можна жити справді якісно. Цього разу — історія Віки Іваницької, яка керує танцювальним клубом «Родем» в Ужгороді, розвиває соціальні танці в місті і створює домашню атмосферу у стінах танцювальної школи.
Ален Панов: Радію, якщо мій приклад надихає інших на гарні і значимі справи
Наприкінці грудня відзначають свято однієї з найактуальніших на сьогодні, у час тотальних конфліктів, професій — День працівників дипломатичної служби. Традиційно в цей час підсумки року підбиває закарпатський осередок Спілки дипломатів України та його очільник, громадський діяч Ален Панов.
Наталія Атуріна — науковець дворянського походження, життя якої зламав анонімний лист
Доцента кафедри біологічного факультету УжДУ відправили на пенсію з безглуздим формулюванням «недостатня увага до наукової роботи».
Про комунальні проблеми ужгородців, прапор і історію вулиць обласного центру Закарпаття
Огляд редакційної пошти.
Тарас Табака відсвяткував своє 50-річчя виставкою «Прапор утопії»
2 грудня в обласному Художньому музеї ім. Й. Бокшая відкрилася виставка відомого закарпатського живописця Тараса Табаки з нагоди його 50-річчя.
«Я ставлюся до еміграції з розумінням»
Письменник Сергій Жадан розповідав у Ужгороді про еміграцію,
країну після виборів, а також відіграв драйвовий концерт.
Юрій Бідзіля: Журналістика — це те, що запалює чи я в тому запалений
Розвиток медійної освіти на Закарпатті неможливо уявити без Юрія Бідзілі — завідувача кафедри журналістики Ужгородського національного університету, професора. Цього тижня він зустрів знакову дату народження — 50-річний ювілей. Багато в чому це й визначило із відповідальним колегою й умілим керівником характер розмови. Але не тільки…
Мамо, не плач. Я повернусь навесні...
Мамо, не плач. Я повернусь навесні
У шибку пташинкою вдарюсь твою.
Прийду на світанні в садок із росою,
А може, дощем на поріг упаду.
Голубко, не плач. Так судилося, ненько,
Вже слово, матусю, не буде моїм.
Прийду і попрошуся в сон твій тихенько,
Розкажу, як мається в домі новім.
Мені колискову ангел співає
I рана смертельна уже не болить.
Ти знаєш, матусю, й тут сумно буває,
Душа за тобою, рідненька, щемить.
Мамочко, вибач за чорну хустину,
За те, що віднині будеш сама.
Тебе я люблю. I люблю Україну.
Вона, як і ти, була в мене одна.
Оксана Максимишин
Військовий Денис Висоцький: Я відразу зрозумів, що піду на передову
«З хлопцями ми неодноразово обговорювали, що воюємо не за президента, не за парламент, ми воюємо саме за Україну. Там, як і тут, усіх бісить ота несправедливість у державі. Багато хто говорить мені: чого ви там сидите? Йдіть на Київ. Але як залишити передову? Якби люди хоч на мить побачили ту атмосферу, яка там панує, не говорили би так», — розповідає військовий Збройних сил України, який захищає державу у Щасті, Денис Висоцький.
Як відроджувався з примусового забуття один із найвідоміших закарпатських монастирів Чину Василіан
300 років невдовзі виповниться Благовіщенському монастирю оо. Василіан у селі Боронява і 26 років із часу повернення обителі до монахів Чину Святого Василія Великого. Історія цього направду Святого місця дещо співзвучна з тернистим шляхом України, яку Василіани завжди підтримували в її національних прагненнях. За час існування монастир закривали, будівлі руйнували, опісля територія переходила у власність держави, також із боку православних були спроби його захопити і лише в 1990 році до обителі знову повернулися монахи Чину Василіан. Саме в цьому монастирі сьогодні знаходиться ікона Божої Матері, яку намалював Іоаникій (Йоанікій) Базилович, ЧСВВ, 230 років тому.