Молоде ужгородське подружжя Олег та Анна Блажівські творять у себе вдома неймовірні смаколики, яких ви ніде не знайдете. Шоколад, цукерки з горіхів і сухофруктів, різні види печива, хлібці, халва, пастила, торти, тістечка — все дуже гарне, смачне, а головне — виключно з натуральних і якісних продуктів. Такі солодощі це синтез користі, смаку та естетики.


Олег — сироїд, а дружина розділяє ці вподобання. Для Олега такий спосіб харчування   це насамперед міцне здоров’я і гарне самопочуття. Відтак і солодощі десь у цій ніші, переважно вони містять у собі хороші сухофрукти, горіхи, какао-олію, терте какао, кероб, вівсянку, мак, банани, мед та інші корисні складники. Тут не йдеться про цукор і всі ті не надто хороші елементи, які є в магазинних ласощах.

Смаколики від Ані і Олега — це не тільки солодка радість із користю, а й дуже гарне оформлення, а також пакування, такі шоколадки з цукерками хочеться дарувати іншим, бо є в них любов і позитивна енергія.

Постійні шанувальники смачненького приходять за своїми улюбленими ласощами додому до Олега та Ані. Їхня кухня це затишна шоколадна міні-фабрика, насичена шоколадним ароматом, а також тут можна побачити багато різного професійного обладнання. Ще б пак, подружжя серйозно підходить до своєї цукеркової справи, а це означає, що вони купують найкращу сировину, приладдя й усе інше, що необхідне в цьому кулінарному процесі. Коли   робиш щось хороше для себе, то так само добре виходить і для інших, повірте, це відчувається в кожному печиві, цукерці, батончику.

Ми також завітали у гості, розпитували про саму справу, творчий процес, кулінарні секрети, попит в Ужгороді, також дегустували і насолоджувалися.

У нашому інтерв’ю активну участь брала і кішка Маша, яка теж має у своєму раціоні сироїдні харчі.  

Початок смачної історії...

Аня: Спочатку солодощі робили для себе, потім для друзів, їм сподобалося. Робимо, дегустуємо, вирішуємо, чи треба щось змінювати у смаку, випробовуємо на друзях, а потім уже готуємо для широких мас.

Рецепти шукаємо в основному в Інтернеті, але все одно адаптовуємо під власні смаки.

Олег: Так, запрошуємо друзів у гості й експериментуємо на них. Вирішили спробувати, як воно піде серед людей. Пішли на ярмарок у «Дастор», тоді у нас був невеликий асортимент — основний акцент робили на шоколаді. Виставили яблучно-льняне печиво з корицею, батончики з вівсянкою, фініками, родзинками, керобові й горіхово-шоколадні цукерки, макову халву, плитки шоколаду.   Люди скуштували і воно настільки все пішло... Ми зробили продукцію на пробу, щоб протягом трьох днів продати, у результаті в перший день ярмарку до полудня все продали. Потім ще Аня доробляла на інші дні, за три дні все пішло. Ми побачили, що воно має такий попит.

Загалом ми вже побували на п’ятьох ярмарках. На останній виставляли, крім усього іншого, банани в шоколаді.

Зараз також під замовлення робимо торти і тістечка. Замовляють і шоколад. Приходять до нас додому за печивом і цукерками.

Один із постійних клієнтів бере в основному хлібці, пастилу, шоколаду на 200—300 гривень, який потім своїм знайомим дарує.

Аня: Наші люди вже доходять до того, що таки варто заплатити на ті кілька відсотків більше, але при цьому знати, що ти їси. Була здивована, що багато саме чоловіків звертають увагу на склад, користь. Також спортсмени беруть, жінки для своїх дітей. Люди починають читати, з чого складаються продукти. Дуже приємно, коли після ярмарків ти бачиш, як хтось йде з твоїм батончиком, їсть його.

До речі, вже робили набори цукерок під замовлення.

Якісна й унікальна сировина

Олег: Переважно солодощі робимо з фініків, родзинок. Мені подобаються шоколадні сердечка з горіхами. Люблю вівсяні батончики з родзинками і фініками.

Сировину спеціально замовляємо. Можу показати, як виглядає якісний фінік і неякісний (оброблений). Оброблений фінік — вимащений або у найдешевшій олії, або оброблений нафтою чи ще чимось... Все, що в Ужгороді продається — це низькопробні сухофрукти, при тому, що їх продають по 60 гривень, у той час, коли закупівельна ціна майже вдвічі дешевша.

З цих сухофруктів, що в Ужгороді продаються, теж можна робити, але їх треба понад півгодини вимочувати у воді і з содою, аби позбутися хімії.

Я контактую з продавцями органіки, завжди прошу сертифікати якості.

Аня: Обожнюю вівсяні батончики. І я люблю шоколад! Наразі робимо стандартні плитки шоколаду, але плануємо робити з горіхами, сухофруктами (родзинки, вишні, які ми самі сушимо), любимо також використовувати ягоди годжі. Тепер маємо свіжий експеримент із маковим печивом (у ньому є родзинки і банан).

У нас зараз, до прикладу, нема солодощів із кураги та горіхів, крім волоського, бо нема якісних продуктів. Бажання, ідеї, рецепти є, але треба шукати якісну сировину. В Україну привозять вже оброблені продукти, є постачальники, які все-таки розуміють, чого саме ми хочемо. Переважно замовляємо через Інтернет, контактуємо з постачальниками з Києва, Одеси.

Ми вже не тільки солодощі робимо, ось почали робити льняні хлібці з грибами, цибулею, морквою, людей це зацікавило. До речі, наш весільний торт складався з горіхів, бананів і яфин.

Кулінарні вміння: бажання, фантазія і 50 шоколадних спроб

Олег: Щоб робити солодощі, мають бути базові кулінарні вміння.   Просто брати рецепти з Інтернету — ні, так нічого не вийде. Аня свій перший шоколад робила до 50 разів (мається на увазі, на шляху до ідеального). Це все не складно, треба мати фантазію і бажання.

Аня: Так, має бути фантазія. А ще треба шукати свої пропор­цію, консистенцію, смак. Так, береш рецепти з Інтернету, але все одно все пропускаєш крізь себе, експериментуєш. Олег мені допомагає, ми все робимо разом, вигадуємо форму, упаковку...

Не тільки зміст, а й форма: handmade-упаку­ва­ння від Ані

Олег: Ми називаємося «eco food», нещодавно розробили логотип, можливо, його ще треба відшліфувати.

Пакування — handmade, Аня все робить сама. Використовуємо крафтовий папір, тому що він eco.

Аня: Спочатку було дуже важко це все придумати, аби була відповідна упаковка, зручна і придатна до подальшого користування. Тепер печиво і батончики пакуємо у вакуумну упаковку, розробили етикетки зі складом для кожної продукції. Якраз ходили домовлятися щодо упаковок для наборів цукерок, нас цікавить плетіння з газет.

Стартовий капітал: важливо вкладати у складники

Олег: Загалом для старту треба кілька тисяч гривень — на інгредієнти і побутове знаряддя. Однак цінник у 500 доларів може бути і не кінцевим, усе залежить від класу приладів. Головне — виділити гроші на інгредієнти, які дуже дорогі, а творити можна і на простій кухні.  

Якщо початково зробити замовлення, то кілька кілограмів це кілька тисяч гривень. Ще з матеріалів мають бути блендер, кавомолка, сушка-дегідратор, борошномельня. Воно все дорого, так, можна і побутово все робити, але це буде довго. Терміни будуть довшими в чотири рази. Побутова сушка коштує 40 доларів, професійна — 400 доларів. З іншим обладнанням ми готувалися би до ярмарок три тижні, а так вистачає тижня.

Аня: Має бути стартовий капітал, як мінімум, бюджет для замовлення сировини. Можливо, для нас це було не так помітно, бо ми першочергово для себе це купували, поступово. Придбали професійну сушку (професійна сушить півдоби, а побутова — дві доби) — це 7 тисяч гривень, комбайн — 7 тисяч гривень, силіконові формочки для шоколаду також треба було купити.  

Як про себе роз­по­вісти іншим?

Олег: У ярмарках беремо участь, у нас є групи у Facebook та VKontakte. Ми проти виставляння в інших магазинах. Людина, яка на цьому не знається, не зможе продати.

Аня: Хочемо робити сайт, аби через нього теж продавати.

Власна справа: натхнення, енергія і відсутність втоми

Олег: Реально, аби це була власна справа. Це реально будь-де. У мене своя справа з 2006 року (пов’язана з комп’ютерами, Інтернетом). Свою справу можна починати без великих капіталовкладень, майже з нуля, будь-який бізнес можна підняти, просто люди бояться.

Аня: Тепер я зрозуміла вислів, коли кажуть, що робота має приносити задоволення. Ми це робимо переважно ввечері, коли всі приходять із роботи. Це настільки захоплює, що я, жайворонок, інколи до першої ночі можу щось виробляти.   Ти лягаєш із думкою, що не встигла спробувати ще те і те, то завтра обов’язково спробуєш. Це надихає, приносить купу енергії, ти не стомлюєшся. Перед ярмарком до другої ночі це робиш, вранці прокидаєшся, аби солодощі красиво запакувати, потім ідеш із цими всіма сумками, перебуваєш на ярмарку і з задоволенням про свої солодощі розповідаєш.

І про секрет шоколаду...

Олег: Термін придатності у чистого шоколаду-плитки (без меду, тільки какао-олія, кероб або шоколад) хоч 16 років і це не кінцевий термін. А ось цукерки з горіхами не можуть мати великий термін придатності, близько — трьох-шести місяців. Дивіться, ми не обробляємо, в нас нема термічних процесів... Ми використовуємо сиру какао-олію і сирі какао-боби, всі наші продукти сирочавлені.

Аня: Щоб зробити шоколад, треба какао-олію, какао терте (не порошок) і мед розтопити на водяній бані до рідкого стану, потім додається какао/кероб, можна їх і змішати. Це все разом повинне мати консистенцію густої сметанки, наливаєш у форму, прикрашаєш. Ми тепер хочемо і без меду робити, тому додаємо більше керобу, ніж какао. Кероб сам по собі солодший, то тоді нормально і без меду.

Також робили шоколад із кокосовою олією, можна відійти і від какао, а змішувати кероб із кокосовою олією, теж виходить цікавий смак.

Евеліна Гурницька. Фото: Олександри Шевченко
http://prozak.info/Osobistosti/Smachna-istoriya-homemade-solodoschi-vid-Blazhivs-kih