Наш край у когорті видатних митців дав і двох ровесників — поета Юрія Шипа та композитора й співака Петра Матія.

Побратимство цих двох митців триває вже з 1994 року, а точніше відтоді, як після концерту познайомилися в обласній філармонії, коли Петро Матій у супроводі тодішнього Закарпатського народного хору проспівав пісню Василя Гайдука на слова Юрія Шипа “Наш край”…

Муза Петра Матія надихнула покласти на музику значну кількість поезій Юрія Шипа, що ввійшли до його репертуару (крім книжок “Від Мокрого до Сасова” та “Про що курличуть журавлі”, пісенників “Співаничок для діточок”, “Соло під небом”, “Моя любов – мої краяни” та інших опублікованих у різних збірниках).

Згодом у ТДВ «Патент» з’явилося найновіше   ювілейне видання “Нам пісню доля судила” цих двох ровесників, що народилися в квітні й травні 1943 року: Петро Матій у Притисянській долині (в селі Сасово на Виноградівщині), а Юрій Шип – у Турянській (в селі Мокре на Перечинщині) з різницею в п’ять днів (Петро – старший). Тому й продовжимо розмову, починаючи з нього.

Петро Матій належить до щедро й щасливо обдарованих натур. Про це свідчать десятки пісенних збірок, які він створив й опублікував. Його спів можна слухати й слухати, бо він зворушує струни навіть серця, що мовчить.

Петро творить добро. Відвертістю, любов’ю та щирістю робить такими й   людей навколо себе, долучаючи слухачів до кращих зразків національної пісенної спадщини, без котрих немислиме минуле, теперішнє й майбутнє нашої культури. Упевнено торує шлях до національного та зарубіжного слухача. З роками здобуває дедалі ширшу аудиторію піснелюбів не лише у своєму крайовому домі, а й далеко, як уже було сказано, за його межами.

У новий співаник “Нам пісню доля судила” твори, з яких постають особистості поета Юрія Шипа та пісняра Петра Матія передусім як митців-патріотів Срібної Землі, котрі що безмежно люблять свій край, Україну, свою праотчу колиску, природу рідного краю, свій народ, його духовні цінності. Їхні пісні, як і народні, приваблюють красою життя у вирі часу.

Гама почуттів у їхніх творах пройнята непідробною щирістю та розлогою багатозвучною щедрістю. Передусім це тому, що, як влучно сказано про духовну лірику Юрія Шипа: “серед святих його харизм – краса чудова: прабатьківський патріотизм і заповідь Христова”.

Більшість пісень Петра Матія на його слова скомпоновані в народнопісенному стилі, легкі й зручні для виконання, зворушують та лягають на струни серця й душі.

До речі, серед них є чимало пісень (на слова Юрія Шипа), апробованих й прописаних в репертуарах Державного Заслуженого академічного Закарпатського народного хору України, академічного камерного хору “Кантус”, багатьох церковних і світських сценічних колективів, професійних, аматорських ансамблів і солістів. Ті твори Юрія Шипа, що мають найбільше позитивних відгуків слухачів, успішно виконує Петро Матій у гастролях за кордоном, за межами України (у США, Канаді, країнах Західної Європи). В тому числі й на радіо “Ватикан”, а пісню “Квітка Голгофи” на слова поета надруковано в американському журналі “Патріархат”. Заслужена працівниця культури України Наталія Петій-Потапчук згадує: “У Польщі я мала безпосередню нагоду бути свідком того, як довго стоячи зворушено слухали й аплодували зі сльозами на очах Шиповій пісні “Спаси нас, Боже, і помилуй” (музика Василя Панцо) у виконанні народного вокального ансамблю “Красія”.

Зовсім справедливо й заслужено поетичні твори Юрія Шипа у виконанні Петра Матія, стають популярними піснями (крім ліричних та духовних, і гумористичні). В тому числі “Моя мила шатя прала”, “Деца коло пеца”, “Гриць без ногавиць” та десятки інших.

Петро Матій поклав на музику чимало патріотичних віршів Юрія Шипа (з його книжок “Журба над криницею”, “Пора кривавих сліз”, “Моя любов мої краяни” та інших), якими оспівано й вояцький героїзм ЗСУ в боротьбі проти ворогів України – рашистських окупантів, споконвічних і лютих агресорів, ненаситних загарбників і вбивць. Їм, до речі, винесений вирок у жмутку пісень, зокрема в співанці “Драпай з України”.

З віршів цієї тематики віє непереможний дух наших предків, які нині надихають на боротьбу з ворогом, особливо в часи повномасштабного вторгнення путінської орди в Україну.

...Книга перегукується з 80-літтям її авторів. До неї ввійшли нові, ще не презентовані раніше 80 словоспівів з нотами (скільки років – стільки пісень).

У різножанровому творчому набутку Петра Матія та Юрія Шипа, значне місце належить гумористиці. Тобто творам, у яких смішне та негативне зображується у жартівливому тоні. Якщо сатира тут сміхом безжально спопеляє і знищує, то гумор доброзичливо висміює незначні вади, для їх лікування. Таких творів у пісеннику в розділі “Слухай пане і Степане” 10.

Однак провідною чи не найважливішою, поряд з патріотичною, в Шиповій та Матієвій творчості є духовна і релігійна проблематика. Їй присвячено великий обсяг пісень у яких, за висловом поета Петра Скунця “…вони зуміли настроїти себе на світлий пісенний лад. Від земного бруду погляд підняв до вічних Істин”.

Не можу не процитувати й такі слова Петра Скунця про цих двох митців у передмові до їхнього пісенника “Од Мокрого до Сасова”, що повною мірою стосуються й співаника “Нам пісню доля судила”: “…Цей збірник, створений двома талантами – поета Юрія Шипа та співака Петра Матія – піде в щасливу дорогу. Тому, що брем’я слова піднято музикою в ті світи, де править лише Бог...”

Віриться, що пропоноване видання зацікавить і матиме неабияке пізнавальне значення для багатьох категорій читачів і слухачів. Корисним посібником стане передусім для освітян, працівників культури під час підготовки до вечорів, вікторин, олімпіад, проведення екскурсій по літературних місцях краю та інших мистецько-інтелектуальних потреб.

Іван Хланта, академік Академії наук вищої освіти України, заслужений діяч мистецтв України