Сайт газети РІО — Rionews продовжує публікувати короткий огляд думок та ідей, які втілюють відомі і впливові люди краю у соціальній мережі.


Часто це не завершується лише розмовами у віртуалі, а трансформовується не лише на медіа-платформах, а й реалізовується у конкретних діях.

Facebook — це не лише дзеркало реальності, а й майданчик, звідки починається певний рух. А ще Facebook сміливіший, не часто у житті, віч-на-віч люди відверто дозволяють собі те, що можуть зробити у віртуальності, по той бік...

Отже, кілька фраз від тих , хто творять події у Закарпатті, беруть активну участь у його соціо-політичній складовій й висловлюють ті ідеї і думки, які неодмінно мають своє продовження у реальності. Тепер ці думки будуть систематизовуватися, й публікуватимуться не лише в онлайні, а й у офлайновому просторі (газета “РІО”), що, вочевидь, мотивуватиме користувачів до максимальної зваженості й відповідальності під час написання своїх постів.  

Подаємо виключно цитати без будь-яких втручань у пунктуацію, лексику чи стилістику.


Начальник прес-служби Закарпатської обласної ради Влад Микита знає, як провести люстрацію:
“Гарантована люстрація - падіння люстри у центр парламентської зали)”.

***


Що писали у Facebook у четвер — читайте тут

***

Подаємо пост власкора каналу “Інтер” у Закарпатті Марини Коваль. Не сьогоднішній, але завжди актуальний:
“досі не можу відійти.....15-річна дитина вагітна -чекає двійню, двох малих народила раніше, я навіть не намагалася вирахувати, коли уперше завагітніла, не ромка, її мама живе з доньчиних грошей і бухає....”.

***

Координатор “Народної ради Мукачева”, редактор газети “Наша справа” мукачівець Юрій Кравчук пише про ситуацію у Мукачівському військовому госпіталі. Суть питання — тисніть сюди
“Їх Величність начальник госпіталю на мене образилися за висловлену мною суб’єктивну думку. Подзвонили і сказали, що "ноги моєї у госпіталі не буде". Треба зробити запит у МінОборони - невже Ярема Бекер приватизував Мукачівський військовий госпіталь? І тепер тільки він одноосібно вирішує, хто має право знаходитись на території медичного закладу?)”, — пише активіст.

***

Середа у Facebook — тисніть сюди

***

Закарпатський люстратор, як він себе позиціонує, Іван Белецький пише своєрідне виправдання:
"Хочеться глянути на того чоловіка, який розкидує інфу, що наглядова рада нашого батальйону замовила планшети і ноутбуки. Саме ми блокуємо ці заявки офіцерів-керівників відділів, бо на війні потрібні важливіші речі.... ... Хто і купить без підпису наглядовоі ради - той купить за свій рахунок, і чек стане його чеком.."

***

Красуня-журналістка, яка працює на телебаченні та курує роботу прес-служби нардепа і голови Закарпатської ОДА Валерія Лунченка в одній особі Лариса Липкань готова частувати кавою за благодійне побачення. Таких активістів зараз багато. Йдеться про акцію “Купи зустріч — допоможи закарпатським військовим.
“З мене - кава, з вас - гроші, гроші - на армію.   Я - лот N 123”, — пише медійниця.

***

А власкор “1+1” у Закарпатті Наталія Зотова продає свій блокнот, гроші підуть на потреби армії:
“Ось, таки відважилася! Віддаю в хороші руки свій улюблений блокнот. Стартова ціна 85 грн. Кошти, ви ж знаєте куди, правда?”.

***

Політичний сарказм від улюбленця Facebook-аудиторії, бухгалтера Сергія Микити:
“В наступній серії дивіться, як журналісти The Guardian разом з російськими військовослужбовцями стріляють по Україні з градів. Навіть дали один раз журналісту самому вистрелити”.

***

Що відбувалося у Facebook у вівторок — читайте тут

***

А ще пропонуємо вам натхненний пост від дуже творчого ужгородця Банди Шолтеса. Неодмінно здійсність подорож до Англії:
“Англия клевая страна. Когда был там первый раз девять лет назад и протащился от каждой минутки (ну, кроме разве одной ночи, которая растянулась на месяц из-за перебора с magic mushrooms) сначала думал, что понравилась Англия потому, что мало еще Запад видел. С тех пор побывал тут\там и уже не сомневаюсь, что Англия покруче тут\там. Вот только описать ее нелегко. Это как восторженного мальчика, который слез с карусели, спросить, чем ему карусель понравилась.
– Карусель это мощно, – скажет мальчик. И станет в очередь за следующим билетиком.
– А поподробнее?
– Извините, я в отпуске.

И сейчас уже немножко понимаю англичан, которые никогда никуда не ездят – у них там все есть. И море, и горы, и овцы, и панки, и Бэнкси, и офигенные пейзажи, и еnglish breakfast, и виски «Oban», и архитектура, от которой глаз не отведешь, и пиво Black sheep, и альбомы Black Sabbath. Список английских изобретений каждый может продолжить сам.

И вся Англия пропитана историей. Заходишь в pub, которому триста лет, а его как сделали триста лет назад, ничего особо и не меняли. Стулья разве 186 лет назад, после матросской драки, и пепельницы перед Олимпиадой. Не нужен пабу никакой евроремонт, аппарат с презервативами в туалете повесил и хватает.

А какие парки. Тот анекдот про «подстригать и поливать траву, и так триста лет» – правда.

Эль просто улет. По пять фунтов, правда, бокал. Но очень вкусно. Не отходя от кассы, то есть от бар-стойки после двух бокалов эля с легкой душой подписал бы контракт навсегда не пить ничего другого и на следующий день бы не пожалел.

Раньше я говорил, что для общего развития каждый должен хотя бы раз съездить на Sziget. Сейчас думаю – и в Англию тоже.

Очень кайфовая поездка была. Обязательно надо еще”.

РІО