Психолог про співмешкання, «союз персня» і традиційність закарпатців у питанні стосунків.


Погляди на шлюб під впливом різних обставин суттєво змінюються, незважаючи на те, що функції шлюбу здебільшого непідвладні часу. Одні пари обирають для себе життя у вільних стосунках, інші — прихильники традиційного шлюбу. Щастя, безсумнівно, можливе в обох варіантах, але щодо захисту партнерів, народження дітей у випадку співмешкання можна дискутувати. З іншого боку, штамп у паспорті теж не убезпечує нас від хибних кроків і не є запорукою гармонійних стосунків.

То для чого тоді взагалі вступати у шлюб, чому ми обираємо вільні стосунки, чи думаємо про свою старість за відсутності шлюбу, чим загрожує популярна теза «Поживіть разом, а потім одружіться» і які зобов’язання у шлюбі ми беремо на себе — в матеріалі ProZak, підготовленому спільно з практичним психологом Наталією Братасюк.

Про соціальний статус і благонадійність

Ми повинні знати, що шлюб — це давня традиція, напрацьована людством для того, щоб захистити тих, хто є у шлюбі. Є таке поняття «союз персня». Це означає, що коли ми вступаємо в цей союз, приймаємо на себе і певні зобов’язання, відповідальність одне за одного й одне перед одним. Об’єднуючись у шлюбі, створюємо спільне «ми», яке буде наповнене нашими родичами, дітьми тощо.

«Союз персня» передбачає певні обмеження. І саме ці обмеження дуже не хоче приймати молодь, вона протестує проти цього, хоче вийти за рамки. Але моя свобода закінчується там, де починається свобода іншої людини. Цей союз дає значні переваги, про які сьогодні забули чи просто не говорять. Найперше — це захист перед соціумом. Якщо ви є у шлюбі, ви автоматично стаєте благонадійною людиною. Тобто цей статус завжди дає переваги в очах соціуму — роботодавців, колег, політиків, знайомих, друзів. Бо коли ти в 20 неодружений — це ще нічого, коли в 30 — ну вже трохи по-іншому дивляться на тебе, а коли в 40, то вважають, ніби щось із тобою не так. Якщо ти не створив сім’ю, це може сприйматися, як невміння будувати стосунки. А коли створюєш — означає, що маєш відповідні здібності. До того ж ти здатен турбуватися, брати на себе відповідальність, імовірно, вмієш любити. Тому всі хочуть заміж: всі коханки, всі незаміжні тощо. Вони хочуть цього статусу, який дає переваги.

У вільних стосунках ніхто нікому нічого не винен

Шлюб убезпечує жінку від халеп, пов’язаних із тим, як до неї можуть ставитися інші чоловіки. Якщо вона заміжня, носить обручку — всім усе зрозуміло без пояснень. З нею комунікують, знаючи, що за нею є чоловік. Така жінка, умовно кажучи, захищена.

У шлюбі людина має і правовий захист. Навіть коли законів ще не було, надавали певний економічний захист для жінки і дітей. Зрозуміло, що коли діти народжуються і виховуються в сім’ї, то вони захищеніші перед світом.

У шлюбі є обмеження, з якими вартує погодитися. Якщо погоджуєшся з цим, страждання геть мало або воно відсутнє. Бо ти усвідомлюєш власний вибір.

Кому ми потрібні у старості? Кому потрібні чужі пенсіонери? Коли люди живуть не у шлюбі, потім розходяться в момент сварки й цілком імовірно, що свого віку доживатимуть самотньо. Бо ніхто нікому нічого не винен. Партнерський стосунок у будь-якому разі умовний, навіть у шлюбі, але там обумовлено те, що ми маємо зобов’язання одне щодо одного. Шлюб дає нам більше захисту й відповідальності, ніж вільні стосунки.

Теза «Поживіть разом, а потім одружіться» не працює

Якщо чоловік або жінка не хочуть брати шлюб, це може бути пов’язано з попереднім досвідом, як правило, негативним. Є випадки, коли люди живуть роками і в них усе добре, а коли одружуються — починається халепа. Тому теза «Поживіть разом, а потім одружіться» не працює. Вона не має сенсу. Це просто такий вибір двох людей — жити в цивільному шлюбі. Бувають випадки, коли люди живуть чотири роки, а потім одружуються й чи не одразу хочуть розлучитися.

Ми бачимо реального партнера тільки живучи разом 24 години на добу. Тоді й тільки тоді стають очевидними сильні та слабкі сторони людини. За таких умов і починається життя з реальною людиною.

На нас накладають відбиток і зобов’язання одне перед одним. Мабуть, це інша позиція — ходити з перснем на пальці, спілкуватися з іншими з цієї позиції. І немає рецепта, як діяти, щоб отримати гарантію на добрі стосунки протягом усього життя. Єдине, що працює, це добре ставлення, повага та любов.

Закарпатці доволі традиційні у своїх поглядах на шлюб

У питанні шлюбу виникає ще й питання цінностей: якщо для мене сім’я це цінність, то я прагну шлюбу. Якщо інститут сім’ї це для мене щось старе, архаїчне, то, мабуть, я не буду прагнути шлюбу. Але попри все в цивільному шлюбі менше відповідальності, зобов’язань, але й менше захисту. Чоловік не зобов’язаний захищати жінку, вона не зобов’язана сидіти біля його ліжка, коли він хворий тощо. Такі люди не є сім’єю перед громадою, тому офіційно нічого вимагати не можуть.

Чому люди вступають у шлюб? У нас усе ще прийнято народжувати дітей у шлюбі. І статеве життя для закарпатців, які досі залишаються традиційними у своїх поглядах, важливо мати у шлюбі. Сьогодні життя двох людей, які кохають одне одного, складається по-різному, але молодь усе ж замислюється над питанням продовження стосунків саме у шлюбі.

Наталія Каралкіна