Газета
Пенсіонери як тягар?
У нас війна. Ультиматум ворога - протягом двох місяців звільнити весь Донбас. Обстріли російські стають все більш жорстокішими. Вже ніхто не думає про безпеку цивільних. Нищиться не лише енергетика, але й все, що може приносити Україні доходи. Грошей немає. А тут ще Євросоюз засумнівався, чи зможе виділити нам 90 млрд. євро підтримки. В уряді кажуть, що без допомоги партнерів соціальні програми згортатимуться.
Капкан для Трампа
США так і не можуть подолати Іран. Ізраїль також не надто допомагає, бо там концентруються на боротьбі з ліванською «Хезболлою». Ракетні удари з боку американців стихають, а от Іран навпаки почав активніше нищити американські бази в Перській затоці і майже припинив рух для кораблів Ормузькою протокою.
Суцільне божевілля
Світ однозначного йде до краху. Кінець цивілізації близький як ніколи. А все через кількох хворих на голову правителів. Війна в Ірані для Трампа не стала «триденною». Як і для путіна війна з Україною. Американський президент намагається переконувати свій народ, що війна ось-ось закінчиться, що потоплено майже всі кораблі Ірану, що вбито майже всіх правителів і командирів, а ракетних установок залишилося у ворога обмаль.
Інкасаторський чардаш
Якось не виходить у нас добре жити з сусідами. Черговий скандал з угорцями. Спочатку наш президент, ображений на владу Угорщини через блокування нею виділення євросоюзівського траншу на 90 млрд. євро, натякнув, що може дати контакти Орбана нашим воїнам із ЗСУ. Цей натяк не просто обурив Орбана, але й навіть його політичних опонентів. Всі це сприйняли як пряму погрозу і явно такий невинний на перший погляд натяк не сприяє налагодженню добросусідських стосунків.
Близький Схід у вогні
На Близькому Сході розгорілася масштабна війна. Ізраїль та США добре знали, що Іран продовжує працювати над створенням ядерної зброї. Ядерна зброя у руках агресивного тоталітарного режиму є великою небезпекою для демократій. Ядерна зброя у автократичних держав, як то у Китаї, Північної Кореї чи Росії є не просто зброєю стримування, а зброєю шантажу.
Чотири роки пекла
Чотири роки війни, яку ворог мав намір закінчити за три дні. Чотири роки крові та поту. Але ми стоїмо. Війна починалася не так вже й раптово. Раптовістю стало те, що ігнорувалися посили партнерів. Нам казали, що війна буде. Називалася навіть точна дата нападу. Але росіяни мали купу своїх агентів у владі України та в силових структурах нашої країни.
«…Поки ми їх пам’ятаємо, вони живуть…»
Поміж багатьох героїчних і трагічних подій української історії XX століття дата 21 лютого 1942 року стоїть осібно. У цей зимовий день, 84 роки тому, німецькі окупанти розстріляли в Бабиному Яру (місцевість у північно-західній частині Києва) велику групу українських націоналістів – учасників київської похідної групи. До неї входили юнаки та дівчата переважно з Західної України та Буковини, які добровільно прибули в столицю України – вільну від радянської окупаційної влади, щоб відновити в ній національне життя, закласти основу української державності, яку зруйнували московити у 20-х роках ХХ століття, втопивши в крові молоду Українську Народну Республіку (УНР).
Едуард Шуфрич йшов попереду всіх - у Бедевлі згадували відомого громадянського діяча та воїна
13 лютого 2026 року в Бедевлянському ліцеї на Тячівщині відбулася меморіальна зустріч у рамках просвітницько-пошукового проєкту «Герої серед нас», присвячена пам’яті відомого громадського діяча, молодшого сержанта, нагородженого орденом «За мужність» ІІІ ступеня Едуарда Шуфрича.
Війна і гроші
Центром переговорів щодо припинення війни стала Швейцарія. Саме тут делегації США, України та росії намагалися прийти до спільного знаменника. Вже від самого початку стало зрозуміло, що росія просто «валяє дурака», бо головним переговорником у них став Медінський. Той самий ідеолог російського фашизму, який вже намагався переконувати американців у тому, що ніякої України ніколи не існувало, що це штучне утворення на території росії. Ну і приплітав сюди різні факти ніби з історії хоча ці факти до історії ніяк не туляться.
Кінець історії університету
У нас війна і, відповідно, в своїй передовиці ми розповідаємо про поточні події навколо війни і малюємо сценарії найближчого часу.
Збочена еліта
Звичайно ж, ми приділяємо більше уваги саме війні. Причини її відомі – вони склалися історично, бо Україна завжди стояла перед вибором орієнтації на дві цивілізації – європейську та російську. І навіть при совку (з її терором проти інтелігенції та й всього українства) комуністичній пропаганді не вдалося переорієнтувати всіх українців на те, що їхніми цінностями повинна бути фуфайка, балалайка та горілка, а не якісь там моцарти з бетховенами.
Під час війни кожен письменник покликаний перетворювати слово на зброю
У цей непростий час кожен із нас, незалежно від віку та професії, повинен вносити свій вклад у спільну Перемогу над окупантами – чи то захист на передовій, чи волонтерство, робота в тилу, підтримка економіки країни чи інша діяльність, бо всі ці зусилля загалом є важливими і створюють єдиний фронт боротьби за Україну.
Території в обмін на безпеку
Наш президент таки був у Давосі. Із запізненням. І виступив там. Промова була дуже знаковою. Весь форум у Давосі торкався світових геополітичних змін і фактично перетворився на полеміку між США та Євросоюзом. Американський президент давав зрозуміти європейцям, що його мета щодо контролю над Канадою та Гренландією не є примхою, а великою необхідністю. Мовляв, США мають намір побудувати Масштабний купол від захисту російських та китайських ракет у випадку глобальної війни. І цей купол захищатиме і країни Євросоюзу в тому числі. Однак більшість європейських лідерів накинулися на американців і закликали поважати міжнародне право та суверенітет.
Кінець союзу
Хто би міг подумати, що наші союзники з демократичного світу пересваряться між собою? Хто міг подумати, що серед країн НАТО станеться серйозне протистояння? І все через амбіції США отримати абсолютний контроль над західною півкулею планети.
Теперішній час і грядущі епохи не уявляються без його слова
Про відомого українського письменника Федора Потушняка написано багато. Про його літературну творчість жваво відгукувалися свого часу відомі майстри пера Дмитро Федака, Василь Поп, Василь Густі, Степан Жупанин, Петро Ходанич, Лідія Повх, Петро Панч, Василь Басараб, Юрій Балега, Роман Офіцинський, Іван Ребрик, Михайло Тиводар... На його честь названо вулиці в багатьох містах і селах Срібної Землі. Його ім’я носить Закарпатська обласна бібліотека, а 2016 р. цієї честі удостоєна і Осійська ЗОШ І—ІІІ ст. У 1995 році Закарпатською обласною радою була заснована літературна премія імені Федора Потушняка, що присуджується щороку за видатні літературні твори, які вийшли друком, відзначаючи вагомий внесок у культуру краю.
Перетнули рубіж
Старші люди добре пам’ятають, як викладали історію війни 1941-1945. В школах цю війну вивчали в подробицях. Вчили про всі масштабні бої, вивчали героїв, релокацію, блокаду Ленінграду, контрнаступ, Курську битву, бої за Сталінград, визволення Праги, стяг над Берліном і таке інше. Здавалося, що ця війна тривала вічність.
Закарпатська делегація відвідала Ватикан
Закарпатська делегація відвідала Ватикан, де була і зустріч з Папою Римським Левом 14-м. У складі делегації був і депутат Ужгородської міськради Арсен Мелкумян.
Бюджет Ужгорода на 2026 рік – доходів менше, ніж видатків
Бюджет Ужгородської міської територіальної громади на 2026 рік прийняли на другому пленарному засіданні сесії міської ради – рішення підтримали депутати.
Без надії сподіваємося
Перед цим роком ми з надією писали, що прийде нарешті мир в наші оселі. Не сталося. Але було б недобре у ці дні бути песимістами. Ми так само сподіваємося, що 2026-й таки стане мирним. Майже чотири роки війни виснажили нас. Країна напівзруйнована. Сотні тисяч доль українців назавжди понівечено. Мирне, спокійне і радісне життя залишилося лише в мріях. Але ми все ще сподіваємося…





















