Бійці-добровольці, що воюють у складі 128 ОГПБр, Анатолій Дорож та Вячеслав Харченко (на фото) продовжують втілювати в життя ідеї, народжені Революцією Гідності, захищаючи інтереси та цілісність країни від російсько-окупаційних військ. Про це пише Закарпатський Легіон.


Революція Гідності для багатьох в країні стала точкою відліку, яка розділила все на «до» і «після». Здавалося б та жертва, яку довелось заплатити українському народу була більш ніж достатньою і країна нарешті почне рухатись омріяним шляхом. Проте, російська агресія докорінно змінила всі плани… Для тих багатьох, хто вистояв не одну морозну ніч на холодній бруківці постала дилема – довершити справу до кінця чи просто відійти в сторону.
Більшість не залишилась байдужими – багато хто став волонтером, решта прямо з Майдану вирушила на Схід…
Революція Гідності стала лише каталізатором подій, які далі стрімко почали розгортатись в країні не без участі північного агресивного сусіда. Попри поширені проросійськими ЗМІ тези про причини Майдану та створені пропагандистами образи українця – «бездумного націоналіста», «фашиста» та «русофоба», людей на вулиці вивів єдиний порив – повалити режим, за якого правоохоронці нехтують правами та гідністю громадян, масштаби корупції перевищують стрімко падаючий ВВП, бізнес або «віджимають» на користь «родини», або душать поборами, а мирне зібрання молоді розганяють кийками.
Майдан переміг, і здавалося б, Анатолій та В’ячеслав зробили достойний кожного чоловіка внесок у цю перемогу, але війна, яку розпочав наш Північний сусід, змусила їх знову стати на оборону інтересів країни.
Цього разу замість сотень самооборони були вже роти та батальйони, щити замінила броня, а на заміну барикадам виникли бліндажі і окопи стали на довгі місяці домом для оборонців української територіальної цілісності.
Читайте історії майданівців, а нині бійців 128 ОГПБр, в матеріалі Stanislav Schuch для “Народна армія”
За фото ми вдячні Sergii Morgunov.

ВЯЧЕСЛАВ ХАРЧЕНКО

harchenko
«Три ідеї, народжені Майданом, я продовжую втілювати в життя – захист незалежності країни та права вибору її народу, необхідність подолати внутрішнього ворога – корупцію, та захист інтересів та цілісності країни від агресора зовнішнього».
В’ячеслав Харченко, активіст Революції Гідності 2013-2014, є Головою громадської організації «Люстраційна комісія Закарпатської області». У складі організації юристи, економісти, військові, освітяни, лікарі зі всіх районів області. Мета – не допустити до влади корупціонерів, що чекають на реванш режиму, який призвів до тисяч смертей на Сході України та зубожіння народу. Це його другий фронт. Перший – на сході України, де він під позивним «Че Гевара» воює на найскладніших та найнебезпечніх позиціях.

«Українці ясно висловились на підтримку європейського вектору руху країни. Події весни 2014 року, початок збройної агресії Росії проти України, анексія Криму та підтримка терористів на Донбасі, лише закріпила в свідомості українців необхідність із зброєю в руках захищати свою країну. Я пам’ятаю дні, коли на Майдані та на навколо нього збиралось близька мільйону людей. Якби ж хоча б чверть з нас виявилась здатною взяти в руки зброю… На жаль, багато хто виявився не готовим справами перетворити гасла на дії…» – нарікає В’ячеслав. Йому 53 роки, підписуючи контракт він добре зважив свій поступок, своїм прикладом хоче показати, що любов до України треба доказувати конкретними справами, а не лише балачками.
«Ми здатні показати історію успіху та протистояти воєнній та інформаційній агресії, не здати нашу державу назад до рук проросійських зрадників, які мститимуть нам, українцям, за свою політичну еміграцію та повалений режим Януковича. У нас немає варіантів для відступу та шансу на поразку, в нас єдиний шлях на всіх   фронтах – перемога. Інакше – вічне рабство та ярмо».

harchenko2


АНАТОЛІЙ ДОРОЖ
«На Майдані люди почали збиратись не через загрозу зміни вектору руху країни с проєвропейського на неорадянський, а через неможливість жити в країні, влада якої зраджує національним інтересам і повністю підконтрольна тоталітарному путінському режиму» – згадує Анатолій Дорож, активний учасник подій на Майдані зими 2013-2014. Ми розмовляємо з ним в бліндажі на одній з передових позицій поблизу Донецького аеропорту. Анатолій – мобілізований 6 хвилі, і річницю початку Революції Гідності він зустріне вже вдома. На фронт пішов добровільно, знаючи що вкотре крає серце терплячій дружині – син також на Сході, служить в прикордонних військах.
Згадуючи ту зиму, Анатолій Дорож, що рік відвоював на фронті, де позиції його підрозділу зазнавали важких обстрілів навіть під час анонсованого перемир’я, змінюється в обличчі. Майже з першого дня після різкого загострення протистояння він більше десятка разів приїжджав у Київ і на власні очі бачив всю хронологію та розвиток подій, які стали кровавими сторінками в історії сучасної історії України.
Довгі зимові ночі, барикади, постійні чергування, бої на Грушевського 19-го січня, в яких отримав, як каже сам пан Анатолій, «невелике» поранення від бруківки, яка потрапила в голову і ногу та гранати, яка розірвалась поряд.
dorozhОстанній бій на Майдані Анатолія Дорожа відбувся вже 18-го лютого. Драматичні події того дня боєць пам’ятає в найдрібніших деталях. Сотня, в якій був Анатолій повинна була захистити людей від оточення в Маріїнському парку. Тоді проти людей застосовували вже всі види зброї:
«У мене був щит спецпризначенця, який я підібрав під час бою, він мене часто рятував від куль та осколків, але все-рівно отримав кулю в лице, а невдовзі і в руку, щит упав, і я змушений був відступити до метро Арсенальна. Перед тим я упав, підбігли двоє «беркутів» і почали бити , але, дякувати Богу, підбігли хлопці й відігнали їх, а то… З Арсенальної , за допомогою киян попав на Хрещатик, де в будинку Профспілок медики-волонтери витягли кулю з вилиці й наклали шви».

http://www.trubyna.org.ua/

admin