З 19 по 21 листопада в УжНУ провели тиждень українського кіно. Шедеври української літератури, твори за якими були відзняти стрічки кінофільмів студенти дивилися на великому екрані. Організатор переглядів – Віталій Іванович Завадяк.

Першим фільмом став «Білий птах з чорною ознакою» Юрія Іллєнка відзнятий у 1970 році на кіностудії ім. Довженка. У центрі розповіді бідна, багатодітна буковинська сім’я. Шляхи синів Леся Дзвонаря розійшлися: старший іде до Червоної армії, середній – в ліс, до УПА, молодший - залишається осторонь. Події фільму відбуваються в 1937-1947 р.

У вівторок відбувся показ фільму «Камінний хрест», за постановкою режисера Леоніда Осики. Кінострічка знята за мотивом новели Василя Стефаника «Камінний хрест». Головний герой Іван Дідух сприймає від’їзд як власну смерть і через це ставить по собі хрест. Фільм отримав Державну премію України імені Тараса Шевченка у 1997 р.

Середа відзначилася екранізацією фільму «Тіні забутих предків» Сергія Параджанова, в основу якої покладено однойменну повість Михайла Коцюбинського. Центром подій стали 2 гуцульські родини, які вічно ворогували. Кохання і смерть… Трагічний фільм, який закарбувався в пам’яті надовго.

Четвер ознаменувався кінострічкою «Захар Беркут», знятою тим же Леонідом Осикою. Фільм представлений розповіддю про подвиг невеличкої карпатської громади, що вступила в нерівний двобій з татаро-монгольськими завойовниками. За трагічних обставин гинуть обидва сини Захара Беркута. У 1972 році фільм був нагороджений призом і премією за відтворення на екрані традицій народного героїчного епосу (Всесоюзний кінофестиваль у Тбілісі).

Широкоформатний фільм «Сон» студенти переглядали у п’ятницю. За жанром – біографічний, режисер – Володимир Денисенко. Молодого автора Тараса Шевченка, викликають на допит. Замість пояснень він пише нові вірші, присвячені безрадісній долі України, за що його і віддають в солдати з забороною писати і малювати.

Ось так непомітно промайнув тиждень. Кожен день студенти спостерігали та переживали ту чи іншу історію. Неможливо описати словами емоції, які їх переповнювали, бо ці фільми – це історія. Історія, яку потрібно знати. Адже, як казав Олександр Довженко:«Сучасне – завжди на дорозі з минулого у майбутнє».

Ярослава Бенца, студентка відділення журналістики УжНУ