Перу сучасного українського письменника Юрія Шипа належать 55 книжок для дорослих і юних читачів. Це – поезія, байки, гумор, сатира, пісні. По духу він талановитий майстер пера, виступає як мудрий педагог, що присвятив понад 25 років загальноосвітній школі, вихованню підростаючого покоління, є прикладом і спонукає чинити ближнім добро, бути гідними своїх батьків, любити рідний край та вітцизнину. Коло його творчих інтересів,   зацікавлень і вподобань: еколого-естетичне, моральне, трудове, художнє виховання дітей, формування в них національної самосвідомості. З них прозирають проблеми дидактики, інноваційних технологій навчання та педагогічної психології. Його по праву можна назвати в числі найактивніших сучасних творців дитячої літератури, кращі поезії яких дають емоційну насолоду й патріотичну наснагу юному читачеві. Такий він і в літературі й у реальному житті.

В 1962 році врятував життя під час пожежі двом маленьким діточкам (дівчинці 4 та хлопчику 6 років), ризикуючи власним життям, у селі Сімерки Перечинського району, де вчителював, за що був нагороджений державною відзнакою – медаллю "За відвагу на пожежі". Про це писали майже всі газети. "У ті часи в москві виходив журнал "Пожарное дело", який присвятив йому цілий сторінковий розворот під назвою "Сильнее огня". Юрій Васильович здійснив справжній подвиг, пожертвував собою заради інших. Напевне з такої мотивації, він присвятив стільки уваги в своїй творчості й малечі. Вона здебільшого доброзичливо й мудро усміхнена. Тож і не дивно, що він удостоєний звання «Сміхотворець України».

Віршам Юрія Шипа властивий виховний, дидактичний характер. У його творчому набутку 10 книжечок, присвячених маленьким вихованцям. Вони прості за формою, але глибоко проникливі за виховним змістом. Це такі, як "Веснярики", "Усміхнена педагогіка", "Сині сльози", "Співаничок для діточок", "Наша киця – трудівниця", "Хто і що це", "Як Юрасик чесним став", "Сімейні підказки" та інші. Переважно твори в них пройняті ніжною батьківською та материнською лагідністю, заохотою добротворення.

І, ось, днями побачила світ його нова щедро ілюстрована кольоровими світлинами книжка "Сонечко прийшло". Найбільше твори в ній   захоплюють,   зігрівають, проймають душу і серце любов’ю, красою доброти і почуттям людяності. Її герої – навколишня природа, квіти та найдорожче в   кожному сумлінному народі – діти. Вірші та ілюстрації видання наскрізно   пройняті саме цією сонячною філософемою. Книжка адресується дітям, батькам, закладам дошкільної та початкової шкільної освіти з контентом проблем духовного, морально-етичного та патріотичного виховання засобами художнього слова та образотворчого мистецтва.  

Видання становить 6 розділів. Перший ("Найгарніші квіточки – для матусі діточки") присвячений дошкільнятам. У ньому пейзажні та спонукальні виховного змісту різноманітні поетичні рядки пов’язані з дитячими світосприйманнями та їхньою психологією. Таким сенсом наповнений   чотирирядковий катрен "Погідне літечко":

Золотий серпанок,
Щастя в Бога просить,
Сонечко світанок
Діточкам приносить.

Або поетичний образок – "Найдорожчий подарунок":

Перший у житті цілунок –
Нерозлучний з нами
Й незабутній подарунок –
Той, котрий від мами.

Проникливих світлих роздумів такого змісту в книжці чимало. Цікаво побудований, скажімо, гумористичний розділ "Щебетливі веселики", в якому великий лантух дитячих безтурботних розважанок вихоплений з виру їхнього життя. Веселою милозвучністю пройнято в ньому чимало сміховинок, як наприклад, і в мініатюрці "Злодійка з хвостиком".

Лінькувата трішки
Мишка не у гори,
Ходить по горішки,
Але до комори.

В окремих поезіях, приурочених дітям, презентовані дотепні хитринки та лукавинки. Що притаманне й віршику «Коли кортить гуляти»:

Петрик мамці шле загадку,
Хитру відгадати:
Як йому його задачку,
Швидко розв’язати?

Глибоким змістом наповнені й такі актуальні рядки:

Ходить хлопчик із планшетом,
Ще й комп’ютер класний має,
Та не є авторитетом:
Скільки два плюс два не знає.

У третьому розділі "Рюкзачок-чарівничок" йдеться про той час, коли пора йти до школи. Саме тоді і починаються зустрічі з учнями, знайомство з новими друзями, перші кроки дитячого колективного життя. Про це йдеться у вірші "Найгарніша чарівниця".

Спонукають батько й мати:
Вчіться, діточки, читати,
Гарна книжка – чарівна,
Як заквітчана весна.

Або такий світлий, святково усміхнений віршик "Спить Миколка з рюкзачком". Автор поетично змальовує настрій первачка, який ось-ось переступить поріг рідної школи і разом із усіма своїми ровесниками почимчикує в Країну Знань.

Сяє личко у Миколи,
Радісний у нього час:
Прийде скоро він до школи
З книжечками в перший клас.

Привертає увагу й віршик "Кажуть школярики" (Мабуть пише автор це з власно набутого життєвого досвіду). Та перша книжечка навчила його не тільки читати, а й самому творити поезію, якою тепер зачитуються не одні. А він ще й сьогодні, як і Біблію, читає генія української літератури, кажучи:

Ми вчимося з "Букваря",
Як на світі жити
Та в Шевченка (з "Кобзаря")
Свій народ любити.

Невдавану любов та доброту в стосунках дітей з батьками, бабусями та дідусями показує автор у катрені "Дорогенький даруночок" (розділ "Біжать онуки до бабусі"):

На канікули Настуся
Лине з міста у село,
Раді з дідиком бабуся:
– Наше сонечко прийшло!

Чимало творів у виданні наповнені й спонукальним змістом. Серед них: "Пам’ятка не тільки діточкам":

Як засинаєш, прокидаєшся зі сну –
Не забудь згадати істину одну:
Що ти дитина Божа, Бог тебе веде,
Тільки в нім спомога, що не підведе.

Саме таким пієтетом пройнятий розділ "Кого найбільше любить Бог", присвячений духовному вихованню. Зокрема, поетичні «Рядки для розради»:

Бог подарував нам квіти,
Де без нелюдів, є люди,
Доки є на світі діти –
І краса у ньому буде.

Чи ще така заклично-аналогічна «Набожна втіха»:

Як то добре мати
Няня, маму, брата,
В церкві зустрічати
Діточок багато.

Не менше цікава й заключна частина книжки, що фактично є своєрідним всеобучем для дітей та батьків. У ньому не залишають байдужими й роздуми автора про обов’язки дорослих та їх відповідальність за дитячу долю. Серед інших, цій темі співзвучні твори: "Під небесним омофором", "Духовний сенс життя", "Має ласку Божу". Ось як змальовує Юрій Шип "Дитячі потреби":

…Святі блакитні вежі неба,
Любові й ласки всі простори…
Так мир і Бога дітям треба,
Як дню та чайці – сонце й море.

Не оминає автор і такої злободенної теми як «Що на світі найцінніше?» Її кожен трактує по-своєму. Він вважає, що:

Найдорожче у житті людському,
Найсвятіша – красота,
То щасливі діти й мати в ньому –
Та любов і доброта.

…Дуже хочеться вірити, що кожен із нас мріє про те, щоб злий світ подобрів. Адже в Україні вже третій рік жахлива страшна загарбницька російська навала. Ненависний ворог руйнує села і міста, нищить інфраструктуру. Разом із дорослими страждають і гинуть діти. Нелюди їх викрадають, сотні хлопчиків і дівчаток (які б могли радіти прийдешньому дню, сонцю і квітам, будувати своє майбутнє під мирним українським небом). Хіба не болісно дивитися по «телеку» на розбиті лікарні, навчальні заклади, розкидані і спалені шкільні підручники, зошити,   лінійки й олівці. Юрій Шип з болем розмірковує про це й мріє, щоб найскоріше сонечко щастя осяяло нашу країну, такими закличними рядками:

Чиніть багато добрих справ,
Кажіть багато гарних слів,
Щоб з дітьми радісно зростав
Духовний світ, а злий – добрів.  

А дорослі в ньому в сучасній житейській круговерті відповідально дбали про виховання дома, в школі та поза ними… Спонукає щоб діти позбувалися негативного впливу, котрий шквально діє різноманітними способами на них. Скажімо, користуванням ґаджетами. Деякі з них нібито все чують і бачать, співають і розповідають. Залюбки користуванням аксесуари до персонального комп’ютера, смартфона або інших пристосувань, служать як вирішенню ділових питань, так і з метою розваг. Однак через них дитина не розвиває логіку, фантазію та уяву, а концентрація уваги йде на спад. Внаслідок цього в підлітків настають проблеми із живим спілкуванням. Адже вони звикають до віртуального життя. Внаслідок діти не хочуть висловлювати свою думку, ділитися своїми почуттями і переживаннями.  

Антиподом цього негативу є позитив. Саме йому, на що сподіваюся, прислужиться юним і дорослим читачам книжка Юрія Шипа «Сонечко прийшло». Стане їм у нагоді, допомогою в непростому сучасному житті, щоб навколишній злий світ подобрів.

Василь ШКІРЯ,
член Національних спілок письменників і журналістів України