30 жовтня, знаному футболісту із Тячівщини, колишньому гравцеві команд майстрів (ФК «Говерла» Ужгород, «Спартак» («Прикарпаття») Івано-Франківськ, ФК «Гурія» Ланчхуті)) та тренеру Юрію Ціпле виповнилося 70 років.

Про ювіляра мова піде далі, а наразі пригадалася поїздка на черговий Меморіал пам’яті колишнього «залізного капітана» київського «Динамо», почесного громадянина м. Мукачева, заслуженого майстра спорту Василя Турянчика з футболу серед ветеранів, що відбувся торік, у середині квітня. В авто Івана Улинця разом із автором цих рядків також їхали колишні гравці ужгородської «Говерли» Степан Войтко, Олександр Пахомов та Михайло Іваниця. По дорозі в Ужгород вирішили зупинитися у придорожньому кафе в Зняцеві й випити після ситного «третього тайму» каву по-закарпатськи. Ні з того ні з сього мова зайшла, звичайно, про вічний футбол, і хтось сказав: «Ех, були роки, були футболісти…». А я підтримав репліку й додав: «Уже давно намагаюся згадати всіх футболістів-закарпатців, котрі грали протягом 1972–1987 рр. — тобто протягом 15 років, коли за нашу головну команду краю («Говерла» та «Закарпаття») виступали в основному наші земляки. Їх, думаю, назбирається добра сотня».

Пахомов: — Я був капітаном команди, тож пригадати своїх партнерів мені буде неважко. А їх було таки чимало. Думаю, сотні не буде, а от 75 — так.

Іваниця: — Оце тема! Минуло майже пів століття. Але цікаво буде їх усіх згадати. Тим паче, що якраз чекаємо на каву.

Улинець: — Та тільки з мого рідного села Ільниці та з Нового Давидкова за ужгородців грало щонайменше 10 футболістів. Загинаю пальці: з Ільниці — Віктор Пасулько, Іван Гецко, Михайло Ловска, Віктор Сочка, я. Нове Давидково: Василь та В’ячеслав Медвіді, Іван Качур, Василь Штима, Мирослав Кабацій, Йосип Микуланинець — уже 11!

Войтко: — Я грав тоді й був навіть тренером «Говерли» у 80-х роках, але боюсь, що 100 закарпатців, які одягали футболку нашої вже ужгородської команди протягом 15 років, не набереться. Це ж три-чотири, а то й п’ять повноцінних футбольних колективів. Давайте розпочнемо з воротарів: 1. Васютик Володимир, 2. Квак Михайло, 3. Ковач Іван, 4. Ковач Олександр, 5. Майороші Емеріх, 6. Микулець Олександр, 7. Надь Ігор, 8. Стойка Степан, 9. Ухаль Василь, 10. Югас Володимир.

Пахомов: — Не будемо вказувати амплуа гравців та звідки конкретно вони, а називатимемо лише імена та прізвища.

Автор матеріалу: — Тоді я спочатку запишу їхні прізвища на листок, а потім за абеткою складу своєрідний список:

11. Альберт Михайло, 12. Андрейчик Петро, 13. Бенедек Юрій, 14. Бобаль Матвій-ст., 15. Борка Василь, 16. Буловчак Іван, 17. Вамоші Йосип, 18. Варга Степан, 19. Ваш Анатолій, 20. Войтко Степан, 21. Волощук Микола, 22. Гада Юрій, 23. Гаджа Степан, 24. Гаджега Василь, 25. Гач Олександр, 26. Гецел Степан, 27. Гецко Іван, 28. Гордицький Вадим, 29. Грін Іван, 30. Грубчак Василь, 31. Джмурат Михайло, 32. Диковець Іван-мол., 33. Долгош Олександр, 34. Дошкар Іван, 35. Дудаш Василь, 36. Еней Олександр, 37. Зайтлер Ласло, 38. Зан Отілло, 39. Зубанич Віктор, 40. Іваниця Михайло, 41. Іванчев Микола, 42. Ідьяртов Олександр, 43. Ільків Олександр, 44. Кабацій Мирослав, 45. Кароль Йосип, 46. Кіш Карло, 47. Ковач Віктор, 48. Коман Володимир, 49. Корпонай Тиберій, 50. Костик Юрій, 51. Кузьма Василь, 52. Кутлан Андрій, 53. Кучинка Василь, 54. Леврінц Елек, 55. Ледней Іван, 56. Легерда Олександр, 57. Лендєл Ярослав, 58. Лобанов Костянтин, 59. Ловска Михайло, 60. Лукач Іван, 61. Мальцев Юрій, 62. Маслякевич Богдан, 63. Медвідь Василь, 64. Медвідь В’ячеслав, 65. Мелеш Василь, 66. Мигович Василь, 67. Микуланинець Йосип, 68. Митровський Микола, 69. Ньорба Федір, 70. Оліяр Роман, 71. Панулін Василь, 72. Пасулько Віктор, 73. Пахомов Олександр, 74. Пінковський Володимир, 75. Плоскіна Володимир, 76. Погоріляк Іван, 77. Поллак Олександр, 78. Пономаренко Юрій, 79. Пфайфер Томаш-мол., 80. Розгоні Федір, 81. Рудай Олександр, 82. Русин Микола, 83. Рущак Володимир, 84. Рущак Сергій, 85. Сабов Юрій, 86. Свергун Олександр, 87. Селменський Степан, 88. Сех Микола, 89. Сочка Віктор, 90. Стецьо Василь, 91. Сухан Ярослав, 92. Теремта Олександр, 93. Тіма Андрій, 94. Тимчак Микола, 95. Товт Адальберт, 96. Токарєв Петро, 97. Тулайдан Тарас, 98. Тулейбич Володимир, 99. Улинець Іван, 100. Фанта Микола, 101. Фляшко Іван, 102. Цап (Шевченко), 103. Ціпле Юрій, 104. Цицика Іван, 105. Цубина Іван, 106. Чейпеш Сергій, 107. Чирков Юрій, 108. Чичура Василь, 109. Шангін Іван, 110. Шебі Степан, 111. Шопа Іван, 112. Штима Василь, 113. Щербей Василь, 114. Ягор Іштван, 115. Якубик Володимир.

Іваниця: — Оце так список! До речі, мені з Тячівщини телефонували, зокрема із Солотвина, і казали, що у Юрія Ціпле — ювілей. 30 жовтня йому виповнюється 70 років. Там мають на меті підготувати й провести турнір з футболу серед ветеранів на його честь. Запрошували і нас.

Наша довідка. Юрій Іванович Ціпле народився 30 жовтня 1956 року в с. Біла Церква, що на Тячівщині. Півзахисник. Встигав допомогти захисникам і любив виручати нападників, забиваючи потрібні й важливі («очкові») голи. Навчався «гри мільйонів» у місцевих знаних тренерів. У шкільні роки був у складах збірних школи та району.

У 1975 році 19-річний Юрій Ціпле одягнув футболку резервного складу ужгородської «Говерли».

1976–1977 рр. — гравець ФК «Солекоп» (Солотвино), що виступав у першості Закарпаття (перша ліга).

1978 рік — тренер Іштван Шандор запросив Ю. Ціпле до головної команди Закарпаття — ФК «Говерла» Ужгород. Свій дебютний матч за команду майстрів 21-річний хлопець провів на ужгородському стадіоні «Авангард» 2 квітня 1978 р. Це була гра ужгородців з армійцями Києва, яких тренував гранд вітчизняного футболу, півзахисник київського «Динамо» та збірної СРСР, бронзовий призер Олімпійських ігор (1972 рік) та чемпіонату світу (1966 рік), наш земляк Йожеф Сабо. Принципова гра завершилася внічию — 2:2. У господарів голами відзначилися Федір Розгоні та Костянтин Лобанов. До речі, Костянтин у перших 10 дебютних матчах у ворота суперників «відвантажив» сім голів. У шостому турі ужгородці вдома переграли ФК «Поділля» з рахунком 2:0. Дублем відзначився Лобанов.

Перший гол за ужгородців Ю. Ціпле забив у 30-му турі (13.08.1978 р.) у Львові, у матчі СКА — ФК «Говерла» (2:2). Перший м'яч провів Саша Свергун, а другий — Юрій Ціпле. А потім були два дублі. Спершу в 42-му турі (8 жовтня): «Говерла» — «Атлантика» (Севастополь) — 2:0, та в останньому, 46-му турі (29 жовтня — напередодні дня народження!): «Говерла» — «Шахтар» (Горлівка) — 3:0. Два голи забив Ю. Ціпле і один — Федір Розгоні. У цьому сезоні за «Говерлу» тячівець провів 21 календарний матч і відзначився 5 голами. Непогано як для початківця! Його партнери Пахомов та Улинець провели по 43 матчі. Перший відзначився одним голом, а другий — чотирма.

У наступному сезоні Юрій Ціпле був серед шістки гравців, котрі за «Говерлу» провели найбільше офіційних матчів: Семушин — 45 ігор, Пахомов — 41, Леврінц — 40, Зан — 39, Ділай — 38 та Ціпле — 37 поєдинків (став автором одного голу).

Наступні два сезони Юрій Ціпле відіграв за команду першої ліги (першість колишнього СРСР) — ФК «Спартак» («Прикарпаття») Івано-Франківськ. Його доробок у цій команді — 56 офіційних матчів та 5 голів.

Олександр Пахомов, який теж грав за прикарпатців, згадує такий неординарний випадок: «Що не кажіть, а за Ціпле «полювали» представники грандів вітчизняного футболу, — каже корінний ужгородець. — Якось до нас навідався представник телеграфу і попросив Ціпле піти з ним, адже його запрошують на телефонну розмову із самої Москви. Ми, троє чи четверо хлопців, теж із ним пішли. Приходимо. Йому працівники телеграфу кажуть: «Зараз із вами говоритиме адміністратор ФК «Спартак» (Москва)». Юра зайшов у кабінку і зняв слухавку. У ній він почув, що з ним хоче вести розмову сам головний тренер «Спартака» Костянтин Бєсков. На Юру немов відро крижаної води вилили. Про що там Бєсков із ним балакав, звісно, нам не відомо. Але факт: він закарпатця запрошував до себе. Юра потім три дні заїкався! Та до Москви так і не поїхав».

«Інший випадок, — продовжує Саша Пахомов. — Юру запросили після «Прикарпаття» грати теж у команду майстрів — грузинський ФК «Гурія» (Ланчхуті). Вручили йому серйозну суму грошей як підйомні. Юрій знітився і сказав начальнику команди: «Щось забагато. Можу і не відпрацювати». ...Той посміхнувся і відповів: «Тебе гроші нехай не хвилюють. Бери, коли дають. Ти краще добре грай, щоб тобою були задоволені і керівництво клубу, і глядачі».

1982–1984 рр. — майже три сезони закарпатець провів у складі першолігового ФК «Гурія» (Ланчхуті). У 1982 році цей колектив тренував відомий футболіст, колишній гравець тбіліського «Динамо» та збірної СРСР Муртаз Хурцілава. За грузинську команду закарпатець провів 50 ігор та забив 5 голів.

У 1987 році 31-річний Юрій Ціпле знову одягнув футболку ужгородського «Закарпаття». Він, як і колись, серед лідерів у команді. Того сезону найчастіше на поле виходили: Пахомов та Мартиненко — по 48 разів, Ступар та Батич — по 45, Коман — 44 та Ціпле — 43 матчі провів, а також відзначився 5 голами. Останній свій гол за команду майстрів півзахисник забив у 44-му турі (10 вересня 1987 р.) у матчі ФК «Закарпаття» — ФК «Десна» (Чернігів) — 2:1.

Загалом за команди майстрів закарпатський хавбек провів 207 календарних ігор та став автором 21 гола.

Після кар'єри у командах майстрів Ю. Ціпле понад 10 років працював граючим тренером у ФК «Ялинка» (Великий Бичків), що виступав у чемпіонаті області та України серед аматорів, а ще більше літ віддав роботі дитячого тренера у Солотвинській ДЮСШ. У 1993 році його команда виграла Кубок газети «Новини Закарпаття». Трофей капітану «Ялинки» вручили головний редактор «НЗ» Ілля Ільницький та автор цих рядків, котрий у той період працював у цій регіональній газеті завідувачем відділу.

Шановний ювіляре!

Від імені Закарпатської асоціації футболу, Ваших колишніх партнерів по команді, а також уболівальників щиро вітаємо Вас із визначною подією у житті. Висловлюючись нашою, футбольною лексикою: нині на Вашому життєвому табло, як колись на стадіонах, коли Ви забивали важливі голи, загорілися солідні 70 років. Здається, ніби ще вчора Ви разом із партнерами виходили на зелений газон, ділили радість перемог, переживали прикрі поразки і віддавали всі сили в кожному матчі. Шанувальники футболу та колеги добре пам'ятають Ваш непоступливий характер, фірмові передачі, філігранні підкати та справжній лідерський дух.

Миру Вам, здоров’я, щастя, благополуччя, затишку, родинного тепла й побільше оптимізму. Ще раз із 70-річчям, шановний Юрію Івановичу!

Василь ГАДЖЕГА,
голова обласного осередку Асоціації спортивних журналістів України.

1987 рік. Березень. Виноградів. Навчально–тренувальні збори. ФК «Закарпаття» Ужгород (стоять зліва направо): капітан команди Олександр Пахомов, воротар Сергій Страшненко, Віктор Ковач, Григорій Батич, Адальберт Товт, Василь Мигович, Ярослав Касперський, заступник капітана команди Михайло Ловска, воротар Ігор Надь, Володимир Ступар (присіли): Василь Мартиненко, Стефан Боднар, Володимир Коман, Володимир Наумчук, Віктор Зубанич, Юрій Ціпле та Іван Гецко.