Три роки жаху

Пішов четвертий рік війни. Ворог намагався захопити нашу країну за три дні, але наштовхнувся на потужний опір українців. У перші дні війни ми ще не мали чим воювати і проігноровані владою вказівки західних розвідслужб також далися взнаки – окупанти дійшли до Києва дуже швидко. Однак потім українці показали своє прагнення до волі і війна перейшла в зовсім іншу стадію.
Ця війна забрала життя багатьох українців. Мільйони українців змушені були залишити батьківщину. Сотні тисяч залишилися без власних домівок. І ось зараз нас примушують до миру. До миру не на наших умовах.
До влади у США прийшла команда бізнесменів-олігархів, яким не болить наша війна. Там у мізках лише гроші. Тому нам нав’язують мир, за яким ми повинні втратити території і віддати свої стратегічні підприємства та стратегічні ресурси. І при цьому американці не мають наміру гарантувати нам безпеку. У них однобоке бачення мирної угоди – погодитися на умови ворога.
Американці кажуть, що надали нам багатомільярдну допомогу, але вимагають тепер компенсації. То якого біса це називають допомогою? Виходить, що це не допомога, а кредит.
Якось дивно спостерігати за Трампом та його оточенням. Ці телепні цілуються з путіним і готові з цим диктатором-карликом розділити світ. Більше того, на третю річницю початку російського повномасштабного вторгнення на наші землі ООН приймала відповідну резолюцію. У запропонованій Україною резолюції було чітко вказано, що мова йде про загарбницьку війну. І тут сталося щось неймовірне. США проголосували проти цієї резолюції. Американці не вважають росію загарбниками, путіна диктатором, а війну не хочуть називати війною, а лише конфліктом.
Таким чином, проти нашої резолюції голосували росія, деякі її союзники і США.
Трамп наполягає на підписанні угоди про передачу їм наших рідкоземельних металів. Вони наполягають на всій нашій стратегічній індустрії. І це ми повинні американцям віддати все не за те, що вони нам допоможуть перемогти ворога, а просто за те, що вони нам надавали зброю у цій війні. А блюзнірство в тому, що на нашу відмову від такого кабального ультиматуму вони кажуть, що ми не хочемо миру.
Ми хочемо миру, але ми хочемо справедливого миру. А США дали зрозуміти, що міжнародне право розтоптане. І їм начхати на те, що ми є суверенною державою зі своєю конституцією, кордонами і державною атрибутикою. І на нас напав агресор і відібрав наші землі. За всіма канонами міжнародного права весь демократичний світ повинен нас захистити і засудити агресора. Але США, яка називає себе найдемократичнішою державою в світі, переконує нас відмовитися від територій і піти на поступки ворогу.
Звичайно ж, такій поведінці Трампа та його олігархічного оточення дивуються європейці. У Європі зрозуміли, що США вже не є партнерами і тепер їм самостійно потрібно якось протистояти росії. Але Євросоюз без США не справиться з бандою путіна. Європейці ще намагаються збирати для нас кошти та військову техніку, але цього нам вистачить не більше, ніж на півроку. Лише зараз до європейців починає доходити, що вони занадто легко довірили свою безпеку американцям, а створювати власний військовий блок занадто пізно.
Вся ця демонстрація прихильності нової влади США до росії, безсилість Євросоюзу та залежність України від західної допомоги має дуже поганий присмак. Нас підштовхують до капітуляції. Ми їм не цікаві. Ми для них слабка держава, яка може мати цінність лише як ресурсна територія. А все це є наслідком довірливості та продажності самих українців, які за 35 років незалежності не змогли привести до влади жодного справжнього патріота держави, стратега та авторитета. Ми спокійно дивилися, як олігархи розкрадають державу, а влада наживається на власному народові. І чомусь нікому не різало вуха те, що ми є державою з величезним ресурсним потенціалом і в той же час залишаємося найкорумпованішою державою в Європі з найбіднішим населенням. Тепер розплачуємося.
Коментарі :
![]() |