Стартувала виборча кампанія і своєю думкою щодо цих виборів з нами поділився відомий на Закарпатті політик та фінансист Василь Прокопець.

Варто нагадати, що у буремні роки путчу, коли під загрозою опинилося народження незалежної України, Василь Прокопець був першим заступником мера Ужгорода. Мером тоді був Еміл Ландовський. Це був час істини, коли ми повинні були визначитися, чи підтримуємо путчистів і повернення в СРСР, або ж засудимо бунт КДБ.

Еміл Ландовський доволі несподівано виїхав до Угорщини, і саме Василь Прокопець провів історичну сесію Ужгородської міськради, яка першою на теренах СРСР засудила путч. Це була важка сесія під пильним наглядом агентів КДБ і все могло закінчитися дуже плачевно. Але демократія перемогла.

Згодом Василь Прокопець ще неодноразово доводив свою любов до Ужгорода і нас цікавить саме його думка щодо нинішньої виборчої кампанії.

— Василю Івановичу, кампанія стартувала доволі агресивно і на виборців полилося доволі багато інформаційного бруду. Чим, на вашу думку, вирізняється ця кампанія від попередніх?

— Буду щирим, мене бентежить, що на мера міста делегують своїх представників відверто антагоністичні партії, які є чужими для Закарпаття. Це як проросійські проекти, так і радикально-націоналістичні партії з центрами з-за меж нашої області. І дуже боляче, що часто ужгородці ведуться на лозунги цих партій і голосують за їхніх представників. Я ж розумію, що справжню відповідальність за стан у місті може нести лише патріот міста, а не кремлівський ставленик, чи прийшляк із-за Карпат. Аналізуючи ситуацію в політичних перегонах, склалося враження, що в Ужгороді об’єдналися всі паскудні заїжджі сили проти справді ужгородського кандидата на міського голову, яким є Сергій Ратушняк. Напевно, бояться, що Ужгородом керуватиме ужгородець.

Мене дивує, що містом знову хоче керувати політик, який на останніх виборах намагався втекти до Верховної Ради від екс-регіоналів із «Опозиційної партії». Це той самий, який прийшов до влади під знаменами «Відродження», а зараз приміряє на себе футболку з сердечком від «Батьківщини». Чогось подібного важко уявити в будь-якій цивілізованій країні, але у нас люди байдужі до політичних маневрів кандидатів, а багато хто просто продає свій голос. І продає за безцінь.

— Гадаєте, що підкуп виборців і на цих виборах буде актуальним?

— Звичайно, але сподіваюся, що підкуп буде цього разу не настільки брутальним. Власне, партія влади має свого кандидата і вже влада мала би слідкувати за тим, щоб ніхто не купував виборців так, як це було в 2015 році. Тоді люди брали по 500 гривень, а це, щоб ви розуміли, по 27 копійок в день, якщо цю суму розтягнути на 5 років каденції мера.

Маю дуже велику надію, що гучні заяви губернатора Олексія Петрова про боротьбу з підкупом виборців будуть втілені в життя, а не залишаться на папері. Адже сьогодні тільки сліпий не бачить і глухий не чує, хто роздає гроші і хто їх бере. Піймайте і посадіть. Покажіть, що у нас є справедливі правоохоронні органи, які отримують заробітну плату з наших податків. Я вірю, що більшість цих офіцерів — це чесні, порядні люди, яким теж не байдужа доля міста і завтрашнє їхніх дітей.

— Підкупи конкретних виборців важко контролювати, але ж є випадки, коли політики купують священників і цілі церковні громади...

— Це болюче питання. У нас немає екуменічного руху, який дуже поширений за кордоном. Там церква займається широкою благодійною роботою. А у нас? Нещодавно дивився по телебаченню, як священник вихваляється, що за два роки побудували понад 200 церков різних конфесій. Шапку дулів! Я віруюча людина, в церкву ходжу кожну неділю і на кожне свято. Але в церкву можна прийти на будь-яку з п’яти служб, а діти в 3—4 зміни в школі вчитися не можуть, а в садочки — 1—2 роки черга. То ви похваліться, скільки допомогли з тими же прихожанами побудувати шкіл та дитсадочків. Жодної допомоги. Остання ЗОШ № 20 та дитсадок № 3 на вул. Нахімова в Ужгороді були побудовані ще за нашу каденцію на початку 90-х.

Моя думка, що слово Боже всіх конфесій має бути в першу чергу направлене на виховання наших дітей — це дитсадок, школа і, звичайно, Храм Божий. А щодо участі церкви в політичних перегонах, то це вже поза моїм розумінням.

— Хочеться знову повернутися до теми переходу політиків із партії в партію. Ви сказали, що наші люди майже не звертають на це уваги. А чи не варто це якось карати законодавчо?

— Вибачте на слові, але це дійсно свинство, яке твориться з переходом із партії в партію. Дійшло до того, що діючий депутат від однієї партії вже балотується від іншої. Не просто член партії, а голова осередку однієї з партій вже рекламується кандидатом у депутати від іншої партії. Та що там депутат, якщо наш міський голова, як я казав, прийшов у мери на вітрилах «Відродження», а у 2019 році балотувався в нардепи від «Опозиційного блоку» (сепарів), а зараз є кандидатом у мери від «Батьківщини». Це необхідно зупинити.

Табу, як у Європі. Вийшов із партії, значить 5 років обманював народ і тепер нікуди не маєш право балотуватися. Ось так повинно бути.

— Ви чули, що кандидатом у мери зареєструвався і Сергій Ратушняк? Як ви вважаєте, на чию підтримку він може розраховувати?

— На мій подив, багато потенційних кандидатів уже вели приховану кампанію і ніхто на це не реагував. Наскільки мені відомо, Сергій Ратушняк тактовно витримав усі законодавчі терміни і не вів жодної агітації, тому у багатьох ужгородців виникало питання: чи буде він балотуватися. Адже при нинішній ситуації виникла очевидна потреба у сильному та харизматичному голові міста, людині, за якою не стоять пройдисвіти і який здатен навести лад у місті.

Ну а щодо підтримки, то тут усе зрозуміло: це люди, які люблять своє місто. І це не обов’язково корінні ужгородці. Хочу особливо звернутися до переселенців із Криму та Донбасу. Забудьте це слово «переселенці». Ви наші, ужгородці, ми з вами вибираємо нашого газду, нам із ним жити.

У свою чергу, впевнений, що представники етнічних груп також уже давно зрозуміли, що містом повинен керувати патріот. Шановні друзі угорці, ми з вами робили історію в Закарпатті, забудьте про чвари, підтримайте ужгородця, доля вам віддячить.

Хочу закликати всіх друзів, родичів, працівників банків, з якими мав честь працювати, футболістів краю та й усіх спортсменів і всіх небайдужих ужгородців покласти край підкупу, хабарництву на місцевих виборах і проголосувати за патріота, ужгородця, вольову та сильну людину. Якщо вже 29 років через супротив пройдисвітів нам не вдається обрати президентом патріота в державі, то давайте «зробимо їх» хоча б у межах рідного Ужгорода і рідного Закарпаття. Хай нам Бог помагає, перемога та справедливість за нами!

Надія Микуляк