Фракція пропрезидентської партії «Блок Петра Порошенка» не підтримає підписання Україною Римського статуту. Про це заявив глава фракції БПП Юрій Луценко на погоджувальній раді Верховної Ради.


Причина у викладі Ю. Лу­ценка: Римський статут «...може бути використаний проти нас же в цій військовій ситуації, відволікати військових державних службовців, узагалі всю державу на абсолютно прогнозовані російські звернення щодо нас у цьому суді в той момент, коли Російська Федерація туди вступати не збирається. Ми вважаємо це   неправильним,   несиметричним».

Нагадаємо, що Римський статут, прийнятий у 1998 році, встановлює чотири основи міжнародних злочинів: геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини і злочини агресії. Держави, які його ратифікували, стають учасниками Міжнародного кримінального суду і підсудними за злочини, вчинені їхніми громадянами або на їхній території. Тобто підписання Україною цього документа дозволить нашій державі офіційно розпочати процедуру притягнення всієї військово-політичної верхівки Росії до кримінальної відповідальності в Міжнародному кримінальному суді за військові злочини проти українських громадян і народу України на території нашої держави. Спрощено кажучи, вердикт «винен» Міжнародного кримінального суду це міжнародна ліцензія на полювання на кожного військового злочинця незалежно від займаного ним поста — навіть якщо це буде президент РФ Володимир Путін.

З огляду на це «аргументи» Юрія Луценка виглядають мізерно і сміховинно. Аргумент про те, що Римський статут «...може бути використаний проти нас же» Росією (яка, як і інші держави «другого світу», його не ратифікувала), взагалі абсурдний. Цим доводом Ю. Луценко ставить державу Україну і народ, що воює за свободу, в один ряд із державою-агресором.

А довід Луценка про те, що «Росія цим скористається» і відверне від насущних проблем чиновницький ресурс, узагалі з позамежного: на тлі цинічної зради інтересів держави з боку керівництва Генпрокуратури і нереформованої судової системи держави турбуватися про зайвий «напряг» для держави це діагноз.

Ймовірно, вперте небажання української влади підписати Римський статут має зовсім іншу причину. Ця причина — наявність якихось неафішованих, усних домовленостей Петра Порошенка з Володимиром Путіним:

а) бізнес-інтересів перших осіб двох держав та їхнього оточення;

б) бізнес-інтересів великого бізнесу взагалі;

в) «ненапад» перших осіб двох воюючих держав один на одного.

Дуже схоже на те, що саме з огляду на ці домовленості кримський бізнес українських і російських олігархів отримав надійне прикриття у вигляді окремого закону про Кримську ВЕЗ. Зате прості громадяни за цим же Законом були позбавлені можливості швидко і за реальну ціну розпродати своє майно, щоб покинути окупований півострів, що зробило багатьох «кріпаками Путіна» проти їхньої волі… Про наявність закулісних домовленостей між Порошенком і Путіним говорять факти. Росія не чіпає багатопрофільний бізнес Петра Порошенка в РФ і Криму.

У той же час в Україні не зазнав утисків обширний бізнес усієї кремлівської верхівки — людей, із вини яких тисячами гинуть українці. Люди з близького оточення вбивці Путіна продовжують заробляти в Україні й на українцях мільярди, вбиваючи в нашій країні наших співгромадян, які нічим не гірші за Петра Порошенка чи Юрія Луценка, але на відміну від них не мають можливості уникнути артобстрілів, бомбардувань, убивств і грабежів, які чинять окупанти.

Генпрокуратура до середини грудня 2014 не переслідувала видних діячів режиму Януковича і не робила активних дій з арешту активів злочинців, які втекли з України. І тільки громадський резонанс змусив генпрокурора В. Ярему активізувати слідство, хоча це зовсім не свідчить про те, що воно буде результативним. Бо якби слідчі у ГПУ працювали на результат, то роздруківки телефонних переговорів екс-президента Януковича слідчого зацікавили би в день порушення кримінальної справи, а не через 11 місяців після втечі Януковича.

Віталій Ярема міг би легко зняти всі підозри і звинувачення на свою адресу, якби повідомив дати, коли конкретно Україна подала документи в Інтерпол на розшук того чи іншого персонажа, і якщо би ці дати були віддаленими від моменту порушення кримінальних справ на два-три місяці. Але Ярема мовчить, бо ці дати покажуть справжнє обличчя нинішньої владної команди. Схоже, що вона встала на шлях особистого збагачення і замирення з агресором і вбивцею.

На тлі відвертого саботажу слідства в ГПУ той же Віталій Ярема, у минулому співробітник УБОЗ МВС, виступив:

а) проти закону про люстрацію;

б) проти нового закону про прокуратуру;

в) за збереження на посаді свого друга-корупціонера;

г) за збереження кадрів Януковича (ФСБ?) у системі прокуратури;

д) відмовився від допомоги Гаазького трибуналу у справі вбивств на Майдані.

І, як довели журналісти, Ярема перебував у тісних бізнес-відносинах із кримінальним авторитетом на прізвисько «Ліча».

Всі ці дії та кроки генпрокурора В. Яреми дають підстави припустити, що цей генерал міліції — зовсім не той, за кого себе видає. А його справи і вчинки об’єктивно відповідають інтересам керівництва РФ та її спецслужб. Оскільки поведінка В. Яреми не знаходить адекватної оцінки ні з боку президента, ні з боку прем’єр-міністра, природним буде припустити, що така позиція керівництва ГПУ щодо державних злочинців — так само частина неафішованих домовленостей між П. Порошенком та В. Путіним.

На цьому тлі, незважаючи на величезні людські втрати, знищення інфраструктури на сотнях квадратних кілометрів, публічне приниження народу України, навіть у Києві вільно почувається і продовжує свій бізнес «голова» донецького ОЗУ «Люкс».

А людина, що стоїть за «Люксом» (і це чудово відомо екс-міністрові внутрішніх справ Юрієві Луценку), вхожа в кабінети як прем’єр-міністра, так і Президента України, де і сьогодні лобіює інтереси Російської Федерації. Більше того, сам Ю. Луценко сьогодні вже не має жодних претензій до Ріната Ахметова, називаючи його «попутником революції». Можливо, правий був Рінат Леонідович, коли характеризував Юрія Віталійовича зі східним єзуїтством: «Коли Луценко запрошує на чай — потрібно замовляти горілку». При цьому Ахметов додав, що «потрібно наливати відразу по склянці горілки і після третьої не закушувати».

Українці бачать, як депутатство стає сімейним бізнесом (Луценки, Порошенки, Льовочкіни, а до них — Януковичі ...), а передвиборні обіцянки не виконуються, реформ — катма, корупція нікуди не поділася, люстрація саботується навіть на рівні АП, ГПУ і СБУ.

Українці навіть у глухих селах бачать, що влада їм цинічно бреше, при цьому на місцях все залишилося без змін. Українці бачать, що за вбивства і безприкладне злодійство ніхто не відповів, а за словоблуддям «нової влади» немає реальних справ. На цьому тлі зимові канікули Ради завдовжки в місяць, хуторянський масштаб особистостей на кшталт Гройсмана та Гонтаревої, невиконання обіцянок Порошенка і нескінченний, цинічний піар «керманичів» на тлі АТО — це вже навіть не червона ганчірка як подразник, а бікфордів шнур до фугаса, який підпалює сама влада.

Влада перестає обурювати громадян. Владу починають зневажати. Влада нічого не робить для того, щоб її поважали. На жаль, влада в Україні не стала символом принциповості, стійкості, самовідданості, громадянськості й патріотизму.

І саме тому цій владі не потрібно, щоб Україна підписала Римський статут — нехай усе буде, як у Росії. Як до цього ця ж влада відклала застосування Україною економічної частини Угоди про асоціацію — як того і хотів Путін. Саме тому «нова влада» хоче скасувати набуття чинності нового, європейського Кримінального кодексу — щоб із допомогою прокуратури займатися тим же самим, чим до Порошенка і Ко. успішно займався Янукович зі своєю кримінальною ватагою.

І з тим же результатом — залишитися безкарними. Але так не буде. А буде так, як казав шахрай Остап Бендер шахраєві Шурі Балаганову: «... Ну ще рік, два. А потім ви надокучите і вас почнуть просто бити». Рік «нової» влади вже майже пройшов. За нинішнього способу життя чекати адекватної оцінки з боку співгромадян залишилося зовсім небагато.

Шкода країну і людей.

***

ДО ТЕМИ
Чи довго будуть прикриватися війною

Гривня різко подешевшала. Комерційні банки продають долар уже більше, ніж за 20 гривень. Пішли вгору ціни на пальне. А саме ріст цін на пальне спровокує ріст цін на продукти і послуги. А влада і надалі закликає українців потерпіти, бо в країні війна.

Війна дійсно йде. На незначній території країни. І під війну й надалі реалізовуються економічні проекти. І надалі хтось виграє тендери на поставки пального чи будматеріалів. Хтось на війні багатіє.

Але чому в цілому в країні зубожіє народ? Чому саме прості люди залишаються крайніми? Захід готовий нам допомогти, але Захід у шоці від того, наскільки наша влада гальмує процес реформ. Захід вже просто питає: чим ця влада є новою? І дійсно, в чому новизна? Чи є ми свідками хоч однієї ефективної реформи? А минув вже рік!

Керуючий директор ЄБРР у країнах Східної Європи Френсіс Маліж сказав: «Зараз я бачу значно більше розмов про необхідність реформ, аніж самих реформ». Маліж вважає, що Україна, в першу чергу, має реформувати три основні галузі: банківський та енергетичний сектори, а також інвестиційне середовище. Він радить почистити український банківський ринок від нечесних гравців, а також зробити чесними правила гри в економіці, щоб привабити міжнародних інвесторів. Для втілення цих змін, розповідає Маліж, український уряд має дуже обмежений час.

А інакше — банкрутство країни. Встигнемо? Віриться мало.

Дивно тільки, що сам народ і надалі залишається інертним. Більшість українців — 73 %, які взяли участь у виборах до Верховної Ради, впевнені у правильності свого вибору. Про це свідчить опитування Центру Разумкова, повідомляє zn.ua.

Але абсурдність у тому, що у той таки час більшість українців — 61,5 %, незадоволені роботою Верховної Ради. І лише 21 % опитаних задоволені.

Як це можна зрозуміти? Все дуже просто: ніхто не хоче визнати, що допустив помилку під час виборів, але в загальному все з владою погано. Це по-українськи.

А обранці тим часом займаються усім чим завгодно, лише не порятунком економіки країни. Цього тижня на хвилі популізму нардепи вирішили позбавити Януковича звання президента. Це тепер для України найважливіше? А ще нардепи прийняли рішення позбавити себе недоторканності. Більшість проголосували, хоча ясно, що це питання на гальмах. Бо зроблене лише подання до Конституційного суду, а у вересні, якщо суд дозволить, то будуть ще голосування, і тоді вже більшості не буде з цього питання. Боятимуться нардепи бути не недоторканними, бо всяке буває.

А ще варто нагадати, що самі депутати не поспішають позбавляти себе різних пільг. Рік тому вони позбулися деяких привілеїв, але зараз за ними ще залишилися такі пільги:

безкоштовне медичне обслуговування у спецзакладах;

відшкодування витрат на житло для тих, хто не зареєстрований у Києві чи у тридцяти кілометровій зоні;

держохорона депутата та членів його сім’ї;

поховання за рахунок місцевих органів виконавчої влади;

зарахування часу роботи депутатом до стажу державної служби, депутатові присвоюється перша категорія, перший ранг держслужбовця;

оплачувана відпустка на 45 днів;

пенсія в розмірі 70 відсотків від суми місячної зарплати (але не більша за 10 прожиткових мінімумів);

у випадку смерті депутата непрацездатним членам сім’ї призначається пенсія за втрату годувальника;

звільнення від призову на строк виконання повноважень депутата;

оплата підвищення професійного рівня кваліфікації.

Із пільг, пов’язаних із виконанням своїх функцій, депутатам залишили:

право мати до 31 помічника-консультанта, четверо з яких зараховуються на держслужбу, решті — депутат сам розподіляє зарплату з грошей Ради, передбачених на оплату праці помічників;

щомісячна компенсація вартості проїзду територією України (в межах встановленого ліміту);

автотранспорт ВРУ для здійснення депутатських повноважень у межах Києва;

окремий кабінет у Раді;

окреме службове при­міщення на окрузі (для мажоритарників) чи будь-якому місті (для списочників);

безплатна організація зустрічей з виборцями;

безкоштовне користування урядовим та іншим зв’язком у межах виконання повноважень.

Вони не пропадуть…

Георгій Семенець, «Аргумент»