Як «привласнили»   приміщення під «Кайф»

24.01.2015 08:38 КРИМІНАЛ

До редакції надійшов лист від ужгородців, які мешкають у багатоквартирному будинку № 8 на пл. Ш. Петефі в Ужгороді.

«Ще у вересні 2011 року року один приватний підприємець, така собі пані Юлія Т. придбала у пана Федора К. приміщення колишньої квартири № 5 у зазначеному будинку № 8. Дане приміщення знаходиться на першому поверсі, у проході, який веде у двір до піцерії «Італія», та відоме мешканцям міста як колишній магазин «Здоров’я» та колишня «Кав’ярня Варошська». Після придбання даного приміщення пані Юлія почала активно облаштовувати тут заклад громадського харчування із милозвучною назвою — кафе-бар «Кайф».

Через деякий час після купівлі вказаного приміщення пані Юлія, з власної ініціативи та без відома мешканців будинку, поміняла замки у підвальних приміщеннях будинку і унеможливила доступ до них для власників усіх інших житлових і нежитлових приміщень будинку, хоча у підвалі знаходяться всі комунікації (водогін, каналізація, лічильники і т. ін.). Парадокс — якщо у когось потекла труба, то увійти у підвал ця особа не має права, оскільки усі приміщення підвалу вже чужі і треба дозвіл власника. Скажіть, у якій цивілізованій країні таке є можливим?», — йдеться у листі.

І далі: «За цих обставин цілком природно стало з’ясувати правові підстави такого зухвалого вчинку з боку пані Юлії. Тим більше, що згідно з ч. 2 ст. 382 Цивільного кодексу України, такі приміщення належать власникам квартири у багатоквартирних будинках   на праві спільної сумісної власності.

Крім цього, відповідно до положень рішення Конституційного суду України від 02.03.2004 (справа № 1-2/2004), допоміжні приміщення (підвали, сараї, горища тощо) передаються безоплатно у спільну сумісну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир, а підтвердження права власності на них не потребує здійснення додаткових дій. У свою чергу статтею 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» передбачено, що власники квартир багатоквартирних будинків є співвласниками допоміжних приміщень будинку (підвали, сараї тощо) і окремо приватизації допоміжні приміщення не підлягають.

Так на якій же підставі пані Юлія одноособово заволоділа підвалами у багатоквартирному будинку без згоди на це всіх інших співвласників цього майна? Яке ж було здивування, коли з’ясувалося, що має місце рішення Ужгородського міськрайонного суду ще від 29.02.2012 (суддя О. М. Леміш, цивільна справа № 712/94/2012) за позовною заявою самої пані Юлії Т.

до виконкому Ужгородської міської ради та КП «БТІ м. Ужгорода» про визнання за нею права власності на всі підвальні приміщення вказаного будинку № 8 (загалом 128,5 кв. м.). Згідно з даним рішенням суд визнав одноособово за пані Юлією право власності на такі підвальні приміщення у багатоквартирному будинку.

Іншими словами, підвальні приміщення на підставі якогось «дуже дивного» рішення суду перейшли зі спільної сумісної власності усіх власників квартир і нежитлових приміщень даного будинку у приватну власність однієї особи без відома і без дозволу інших співвласників. Такий судовий процес відбувався за умови цілковитої таємничості та повного його приховування від інших власників житлових і нежитлових приміщень будинку.

Чому суддя Леміш не вважав за потрібне з’ясувати думку відносно підвальних приміщень у інших мешканців будинку (власників квартир), тобто у співвласників спірного майна, нам не відомо. Навіть позов пані Юлії пред’являвся виключно до виконкому і до БТІ, які об’єктивно не мають жодного відношення до права власності на відповідні підвальні приміщення. Чому суд це також не прийняв до уваги теж не відомо. То на підставі яких доказів, суд прийняв рішення на користь пані Юлії?

Виявляється, пані Юлія до позовної заяви в суд подала додатки — копії документів, що начебто посвідчували її право на набуття у приватну власність вказаних вище підвальних приміщень. Більше того, дивна довідка зі ЖРЕРу № 4 про право пані Юлії на підвали була подана до суду через місяць після самої позовної заяви.

Така ось схема. Все швидко і тихо. 30.09.2011 куплене приміщення колишньої квартири, 04.01.2012 року подано позов до суду, 29.02.2012 року вже наявне «позитивне» рішення суду і підвали «ваші».

Після того, як судове рішення набрало законної чинності, відбулися чомусь два перепродажі підвальних приміщень — 15.05.2012 року пані Юлія продала підвали третій особі (пані Ларисі Д.), яка, у свою чергу, 01.06.2012 року (через два тижні) перепродала ці підвали пані Жанні Н., 1992 р.н. Остання, як виявляється, є молодшою донькою все тієї ж пані Юлії. Ось така комбінація і маємо «законного» набувача підвалів.

До речі, починаючи з лютого 2014 року, зазначені вище підвальні приміщення разом з приміщенням кафе-бару «Кайф» виставлені через Інтернет-мережу на продаж за ціною 230 000 доларів США. Дуже «добрий» бізнес — по суті вкрасти у людей (у законних співвласників) підвали, а потім їх продати і мати «скромний» заробіток.  

Дивно також, що в судовому засіданні при розгляді позову пані Юлії уповноважений представник виконкому Ужгородської міськради пан І. М. Куценко заявив, що виконком не заперечує проти задоволення позову пані Юлії з підстав, зазначених у позові. Цікаво, на якій підставі представник виконкому, не належачи жодним чином до співвласників підвальних приміщень і не будучи уповноваженим жодним із них, мав право заперечувати або підтримувати безпідставний перехід права власності на чуже майно? У свою чергу, керівництво БТІ взагалі письмово просило суд розглядати позов пані Юлії без їх присутності. Ні виконком, ні БТІ не входили до кола співвласників спірного майна, а їх залучено як відповідачів у справі і вони не були проти цього. Що це, перевищення влади, зловживання, самоуправство?»

Звичайно, що «привласнення» підвалів є аферою, тому мешканці забили на сполох. Згодом вия­ви­лося, що цю дивну довідку на право власності підвалів ЖРЕР № 4 не видавав! Виходить, документ підроблений. За фактом подання позивачем в Ужгородський міськ­районний суд вказаної вище підробленої довідки КП «ЖРЕР № 4» слідчим підрозділом Ужгородського МВ УМВСУ в Закарпатській області уже в квітні минулого року розпочате кримінальне провадження за ознаками злочину, передбаченого ст. 358 Кримінального кодексу України. Розслідування ведеться вже майже рік, однак наразі у даному провадженні жодній особі не оголошено про підозру у вчиненні злочину, до суду справа так і не дійшла. Що це, навмисне гальмування процесу, небажання доводити справу до кінця, наявність значних «перешкод» у розслідуванні?

«Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ зазначене рішення судді О. М. Леміша скасоване у зв’язку з істотними порушеннями норм процесуального права. При цьому цивільна справа за позовом пані Юлії про визнання за нею права власності на вказані підвальні приміщення скерована на новий розгляд до Ужгородського міськрайонного суду і є велика надія, що буде винесене саме об’єктивне і законне рішення. Дивно тільки, що сама пані Юлія та її представники судові засідання ігнорують. «Наступне засідання буде вже найближчого понеділка. Запрошуємо усіх небайдужих відвідати його і перевірити наших суддів на зрілість», — йдеться в листі.

Коментарі :


Додати коментар

 

 

 

Погода

КРИМІНАЛ

Архів новин

Влада

Чи влаштовує вас влада в Україні?


Влаштовує
Не влаштовує
Мені однаково


Голосувати/результат