Боремося!
Хтось може сказати, що Закарпаття найбезпечніший край у цій війні і ми тут розслабляємося у той час, коли ворог кидає на інші регіони бомби. Але це не зовсім так. Ми стали тилом, і багато закарпатців відчайдушно віддають себе, щоб допомогти тим, хто на фронті, й тим, хто рятується у нас від війни.
Достатньо лише подивитися на тих щирих людей, які вже падають із ніг на залізничному вокзалі Ужгорода, але намагаються прихистити та нагодувати переселенців, які тисячами прибувають до нас із «гарячих точок». І велика подяка цим людям та тим, хто надає допомогу. Дякуємо і сусідам.
У рамках програми «Угорщина допомагає» на Закарпатті стартувала ще одна гілка цієї благодійної мети — «Споживок». Саме завдяки цій акції починають забезпечувати гарячими обідами родини вимушених переселенців.
Координаторка проєкту Крістіна Кудлотяк розповідає, що програма «Споживок» розрахована на те, щоб надати змогу вимушеним переселенцям отримати гарячу їжу в тих місцях, де її не можуть приготувати. Мова йде насамперед про залізничні вокзали, де протягом дня, а подекуди й не одного, перебувають цілі родини, які змушені покидати рідні домівки та їхати з одного кінця країни до іншого.
Велика подяка й тим, хто годує переселенців у приміщенні ресторану «Дельфін», хто стоїть на чергуванні у «Совиному гнізді», хто приймає і селить переселенців, хто займається їхнім перевезенням. Велика подяка просто меценатам, які жертвують гроші та речі як для переселенців, так і для наших воїнів на фронті.
Саме наше Закарпаття стало крупним центром збору гуманітарної допомоги. І якщо ще на політичному рівні у нас можуть бути якісь перипетії з сусідами щодо геополітичних питань, то в плані гуманітарної допомоги ми можемо їм лише подякувати. Тисячі тонн гуманітарки ми отримуємо з Угорщини та Словаччини. Наш голова ОВА Віктор Микита вже майже немає часу на проведення брифінгів, бо постійно зустрічає та проводжає гуманітарні вантажі. Його перший заступник Мирослав Білецький каже, що із Закарпаття в інші регіони України вже відправлено понад 100 вагонів гуманітарної допомоги, яка головним чином була завезена як із сусідніх країн, так і з інших країн Європи.
А ще ця війна розкриває особистості. Ще зовсім недавно радник мера Кошице з транскордонних питань Едуард Бураш став радником прем’єрміністра Словаччини і зараз ми бачимо, як цей великий друг Закарпаття та України нам допомагає у скрутний час. Саме він супроводжує на Закарпаття десятки тонн гуманітарних вантажів, зустрічає переселенців та допомагає їм облаштуватися у Словаччині, координує роботу спеціальних пунктів допомоги переселенцям на кордоні. Щира подяка!
Ця війна закінчиться нашою перемогою і ми згадуватимемо її як страшний сон. І дякуватимемо тим, хто наближав цю перемогу на фронті, і хто забезпечував її у тилу!
Коментарі :
Агресія Путлера довела, що у питанні безпеки світ недалеко пішов з часів Другої світової війни. Дивлячись на бомбардування та обстріли Харкова, Маріуполя, Чернігова, ракетні удари по житлових будинках, школах, пологових будинках, мимоволі ставиш собі питання - в якому столітті ми живемо?! Чому це стало можливим? Лідери деяких країн вдають, що їх це не стосується і аби війна не вийшла за межі України. Проте це вже не війна України та Росії. Тих, кого лякає фраза "Третя світова війна", можна заспокоїти. Фактично, вона вже йде. Це війна цивілізації проти варварства. Руйнування проти творiння. Зло vs добро. Якщо зараз не зробити висновки з того, що відбувається, і не переглянути всю систему міжнародної безпеки - вже ніхто осторонь не відсидиться. Якщо рішуче не поставити на місце одного "путіна" - з'являться ще й ще.
Додати коментар
Пропоную ввести для чоловіків віком від 45 років офіційно дозволену заміну військової служби з мобілізації щомісячної фінансової допомоги армії. Через вікові причини вже не такі вояки в такому віці. Хабарі давати якось принизливо, як і ховатися. Затвердити законодавчо щомісячний (офіційний!) платіж на користь ЗСУ, який би давав право відстрочки з мобілізації на цей місяць. Поки платиш – можеш залишатись удома. Це було б справедливо.