Почесному ветерану України, закарпатцю Івану Качуру — 88
Мова йде про найстарішу й найповажнішого челядника у селі Нове Давидкова, що на Мукачівщині, Івана Дмитровича Качура, якому нині зозуля у його саду накувала 88 весну. Роки пливуть, як і вода у річці Латориця, що протікає неподалік його ошатного будинку.
Сьогодні, 29 березня, за святковим столом, де зберуться його найрідніші — син, донька, внуки, родичі, друзі, сусіди, почесні ветерани, звичайно, згадуватимуть і життєвий шлях Івана Дмитровича, який закінчив біологічний факультет УжНУ, чесно й добросовісно працював на багатьох відповідальних роботах.
Він пройшов шлях від рядового колгоспника до голови колективного господарства, завуча сільськогосподарського технікуму, директора школи. Також працював помічником–консультантом народних депутатів України, а також був членом комісії академіка С. Веліхова з проблем Пістрялівської РЛС.
У 2002 році очолив Мукачівську районну раду ветеранів України. А ще його у селі над Латорицею (а ще Нове Давидково нарекли Хріняшово) називають ходячою енциклопедією. Він знає усіх. І слава Богу його знають всі.
Він гордиться своїм селом, адже воно унікальне, бо в ньому найбільше професорів (10) і футболістів (15), котрі свого часу грали за команди майстрів. Скажімо, в ужгородській «Говерлі» у 80–их роках минулого століття було аж четверо новодавидківців (капітан команди Мирослав Кабацій, Йосип Микуланинець, В’ячеслав Медвідь та Василь Штима).
А ще Іван Дмитрович має чудову мрію — видати книгу про рідне село, а також ще танцювати запальний чардаш на весіллях усіх внуків.
Іване Дмитровичу, а всі ті, хто сьогодні разом з Вами підіймає келих ігристого закарпатського вина за Ваше здоров’я, а це діти, внуки, односелець, п’ятикратний чемпіон світу з фехтування Василь Станкович з дружиною Тетяною, голова ветеранів спорту Мукачівщини Георгій Куруц, бирів села Євген Качур, а також автор цих рядків, голова обласного осередку Асоціації спортивних журналістів України Василь Гаджега впевнені у тому, що Ви зі своїм молодецьким запалом, шановний імениннику (його головним транспортом ще й нині є велосипед!), ще танцюватимете найвідоміший у світі український народний гопак на весіллях правнуків.
Отже, нехай життя й надалі дарує Вам ще багато щасливих днів і радісних свят у родинному колі, нехай залишається бравим настрій і щирою душа, нехай буде в домі завжди затишок і достаток, а в серці хай живе любов до близьких людей і промінчик добра. Головне, а ми у це всі віримо, щоб якнайшвидше завершилася триклята війна перемогою українського народу.
Коментарі :
Додати коментар