Як Донинець Америку наздоганяв

25.05.2019 22:10 ДОЗВІЛЛЯ

У Карпатах кажуть: що не сільце — своє слівце. Від себе додамо: і свої мудреці, і справжні авторитети, але і свої комедіанти. Не гірші, ніж у Габрові або у фільмах Костуріци...

Аби переконатися, треба народитися й пожити в будь-якому закарпатському селі, — і по вінець біографії запам’ятаєш кумедні історії-небилиці щонайменше з чотирьох-п’ятьох довколишніх сіл, як одні дражнять інших у вимові, назвах предметів, як їхні пращури приручали диких звірів-турів і як то їм не вдавалося, як прадавно бігли нести один посперед другого на вилах сіно і кидали перед паровозом, коли той уперше свиснув за мостиком нижче їхнього села, як «приклеюють» називки-ярлики скупих-нехоторобів-шахраюватих, хто і коли та ще і як із сусідніх сіл першим відплив до Америки на заробітки і як наймався на роботу, не знаючи жодного тамтешнього слова... І знайте: все неоковирне, незграбне, невмієтне протягом чи не двох століть, про що мовиться у тих придибенціях, однозначно діялося з уродженцями «не з нашого красного села», а виключно «з тої маленької сусідської селини»...

Одним із таких природжених фіглярів-комедіантів у верховинських Березниках був Дмитро Донинець, котрий залишив нащадкам сотні всіляких сміховинок, жартів, яскравих кумедних сцен — і все воно мало під собою житейську основу. У дитячій пам’яті збереглося лише кілька тогочасних моментів (нині вони не настільки смішні, як були тоді). «Що поробляєш, Митре?» — запитують якось знайомі.— «Краду і брешу»,— сміливо випалив правду, а працював тоді, на початку 50-х, заготовачем у сільпо. Другий. Сів Митер на лавку в центрі села, продів у трикарбованцеву купюру нитку і чекає. Іде такий поважний чоловік. Зупинився. Наступив ніби зненацька на трояк. Оглянувся — нема нікого. Тільки відняв ногу і нахилився, аби підняти, а Митер смикнув і потягнув гроші, а тому кине слівце-друге, щоб більше не лакомився на чуже. І така «перевірка» тривала з півдня. Третій момент. Несуть дві молодиці на плечах мливо — перша повертається з млина, а друга лише йде молоти кукурудзу на муку. Зупинилися проти крамниці й довго пащекуючи, перекладають мішки з плеча на плече і не відчули, як минуло хвилин з 15—20. Митер виніс два стільці й запропонував їм сісти, бо у ногах, мовляв, і так правди нема. Ті миттю розбіглися...

Хрущов кинув клич наздогнати й перегнати Америку. Донинець на це не зреагувати не міг. Переклав на возі передні (меншого діаметру) колеса на зад, а задні — на перед. Сів на телігу, кинув два порожні бідони і їде суньголовою. «Доганяю Америку!» — замість «Добрий день!» вітався з зустрічними. Але коли під час колгоспних зборів, на яких приймали відповідні зобов’язання, Митер конкретно сказав, що «доганяти доганяйте, але не переганяйте, бо буде видно, як у вас ззаду світиться гола перебачниця», — його викликали в райцентр для профілактики...

Василь Нитка,
заслужений
журналіст України

Коментарі :


Додати коментар

 

 

 

Погода

ДОЗВІЛЛЯ

Архів новин

Влада

Чи влаштовує вас влада в Україні?


Влаштовує
Не влаштовує
Мені однаково


Голосувати/результат