Афіша »

Анонс культурно-мистецьких заходів на 16-22 липня в Ужгороді та області
Виставки, вистави, концерти, фестивалі, кінопокази та інше.

Погода »      Курс валют »
Актуально »      Редакція "ONLINE"
 
Останній шанс здобути вищу освіту за співбесідою без ЗНО
 
| ВСІ НОВИНИ | ПОДІЇ | ПОЛІТИКА | СОЦІО | РАТУША | СПОРТ | ДОЗВІЛЛЯ | ЗДОРОВ'Я | КРИМІНАЛ | ФОТОРЕПОРТАЖ | НЕОПУБЛІКОВАНЕ |
 
Архів » / Свіжий номер »
 
 
 
 
 
Архів » / Новини ОНЛАЙН »
17:03 Поліція виявила нетверезого водія, якого суд позбавив права керування авто
17:00 «Де бере початок Тиса» – в цю неділю на Закарпатті стартує новий фестиваль
16:53 25 липня тимчасово не працюватиме пункт пропуску «Вишнє Нємецьке»
14:33 250 торгових точок Закарпаття здійснюють інкасацію через ПриватБанк
20:46 У Мукачеві в результаті спецоперації затримано групу наркозбувачів
14:20 Суд повернув Невицький замок на баланс області
14:03 В Ужгороді накрили цех з виробництва коньяку відомих закарпатських марок
14:01 В Ужгороді та Минаї одночасно горіли два легковики
 
 
 
 
 
Оголошення »
Добротний будинок в Ужгороді на вул. Канальній, 15 хв.до центру, 160 м2, 16 сот. землі, гараж, сауна, сад. Два входи, можливо на дві сім’ї. Ціна 110 тис. у. о. Тел. 066-894-26-51.  
 
 
Продам гараж на вул. Лаврищева. Тел. 050-198-00-79.  
 
 
Продам цеглу, пісок, щебінь, перекриття, будівельні матеріали. Тел.: 050-198-00-79, 098-306-36-64.  
 
 
Перевезення вантажів, негабариту, будівельних матеріалів: цегли, піску, перекриття. Тел.: 050-198-00-79, 098-306-36-64.  
 
 
Продам 61,5 сот. землі. Будинок із євроремонтом 112 м2. Тел. 095-402-18-93.  
 
 
Видам торгово-офісні приміщення на вул. Берчені, 5/1. 1-й пов., 74 м2 — 10 тис. грн. + комунальні; 2-й пов., 40 м2 — 4 тис. грн. + комунальні. Тел. 050-689-20-02.  
 
 
Видам в оренду кімнату студенту у 2-кімн. кв. в р-ні Радванки. Тел. 050-372-98-65.  
 
 
Будівельна фірма прийме на роботу водія кат. «Е». Оплата за домовленністю. Тел. 050-605-22-47.  
 
 
Автосервіс прийме на роботу майстра-ремонтника. Оплата за домовленністю. Тел. 050-605-22-47.  
 
 
 
 
Интернет магазин брендовой обуви, одежды, сумок Fashion Site.

Фотограф - Олександр Тегза.

Державна податкова адміністрація у Закарпатській області
Програма ТБ
 
     

Ірина Третьяк: Мені подобається, коли щось креативно і щось «не так»
Рівно 4 роки тому художниця вперше потрапила в Ужгород, потрапила саме завдяки своїм картинам. А минулого року навіть деякий час (з серпня по листопад) жила тут. Так сталося, що з ряду особистих причин місто запало Ірині в серце. Усе це вилилося в неї в гаряче бажання зробити в місті свою виставку і зробити її саме в квітучу пору року. І якщо вже ця жінка щось вирішить, то Всесвіт зробить неймовірне, аби її бажання здійснилося!

24 квітня в атріумі будинку обласної влади на площі Народній відкрилася виставка талановитої і оригінальної художниці Ірини Третьяк «Арт-гранат». Ми зустрілися з Іриною і трошки поговорили.

— Ірино, звідки виникла ідея виставити роботи в будівлі обласної влади в Ужгороді?

— Тільки в мене з’явилося бажання зробити виставку в Ужгороді, як я сіла писати картини до виставки. І тут мені подзвонили з ОДА і запропонували провести виставку. В атріумі адміністрації. Ці картини ще ніхто не бачив. Я написала їх тут спеціально для цієї виставки. Через місяць ці полотна будуть виставлені у Верховній Раді. Картини ці зробила трохи в новій для мене подачі й присвятила їх дітям.

Я тривалий час займаюся благодійністю, свого часу проводила уроки малювання для діток з Охматдиту, для онкохворих діток. Звернула увагу, що ці не по-дитячому дорослі діти бояться фарб і бояться яскравих кольорів. Вони малюють фломастерами, олівцями, але дуже бояться фарб. Ці діти дуже особливі й дуже чутливі до того, якщо щось піде не так (я говорю зараз про малювання). Коли вони взяли до рук фарби, то почали малювати темними кольорами. І коли ми з ними поступово почали використовувати яскраві кольори, то треба було бачити їхню радість!

— Якщо в когось виникне бажання привести таких діток на виставку, ви готові провести для них невеличкий майстер-клас з малювання?

— Я з задоволенням підтримаю це і проведу такий майстер-клас! Мені взагалі подобається такий креативний підхід у всьому, не тільки стосовно виставки, а взагалі по життю. Усе, що креативно, що «не так» — мені подобається. Це мій прояв. Я не вважаю, що експозиція картин — це завершений майданчик. Навпаки, така експозиція має привертати увагу, людей, спонукати їх зробити щось цікаве.

— Якось ви сказали, що любите виставлятися в незвичних для експозиції місцях. Які місця малися на увазі? Яке найнеймовірніше місце, де експонувалася ваша виставка?

— Найнезвичніше місце для моєї виставки мене чекає за місяць — це Верховна Рада.

У нас, на жаль, в Україні немає культури відвідування музеїв та виставок. Я не розумію, чому не можна ввести на законодавчому рівні відвідування театрів, музеїв та галерей школярами? А батьки постійно зайняті... І, на мій превеликий жаль, у нас люди не ходять у музеї, галереї. А ще якщо і вхід платний — все! Найменші перепони відразу відкидають похід.

Мені так нецікаво. Я докладала сил, емоцій і хочу, щоб люди бачили мій труд. Звичайно, для професійної біографії художника наявність його виставок у художніх галереях дуже важлива і навіть необхідна. Але крім цього тільки вітається ініціатива художника провести виставку в альтернативному місці. І тому, бачачи таке ставлення людей до музеїв і галерей, вирішила, що робитиму виставки там, де я хочу, де це можливо.

Художнику дуже важливо продаватися, важлива комерційна складова, особливо, якщо це єдиний рід занять у нього. Особисто я тепер багатьом відмовляю в проведенні своєї виставки.

— Наприклад, кому?

— Ну, відмовляю ресторанам, готелям, тому що існує таке поняття, як статус художника. Якщо художник невідомий, то його ніхто нікуди не запрошує, а якщо відомий, то його розривають запрошеннями. І якщо він уже має певний статус, то не може бути представлений всюди.

Найнеймовірніше місце, де експонуватимуться мої картини, — це точно буде Верховна Рада. Проводились виставки в посольствах, у філармоніях, свого часу це були і 5-зіркові готелі, і нічні клуби, і в Буковелі біля басейну я робила виставку, і на засніженій гірці, нам цікава була реакція людей, які спускалися на лижах і тут побачили таку експозицію. Якщо мене зацікавить якийсь проект, то я відкрита до будь-яких експериментів.

— Ірино, розкажіть про гранат. Чим він для вас знаковий?

— Я малюю з самого дитинства. І перші мої спогади — це коли я в 3-річному віці малювала не простенькі дитячі каракулі, а свідомі малюнки. Я не маю ніякої художньої освіти, очевидно, пишу, бо це дано мені. Свою першу персональну виставку зробила на початку 2014 року. Я працювала і стилістом, і декоратором, і оформлювачем, усе було пов’язано з творчістю. Ну і водночас весь час писала. Поступово почали надходити замовлення, тепер мої картини є в 11 країнах світу, переважно в приватних колекціях, хоча є і в музеях.

І от якось писала картину на замовлення зі Швейцарії, то глянула на неї і сама себе насварила за те, що сама свій талант ховаю і не показую людям. Вважаю, що це гріх — якщо тобі дано якийсь талант, а ти його ховаєш. Тим більше, любиш цю справу, живеш нею! І вирішила зробити персональну виставку. І оскільки дуже цілеспрямована людина і якщо щось вирішу, то обов’язково це зроблю!

Почала готуватися до виставки і малювати картини. Принципово відмовилася від будь-якої допомоги, хотіла пройти весь цей шлях — шлях підготовки до персональної виставки. І «Гранат» був останньою картиною, яку готувала до експозиції. Взагалі «Гранатів» у мене є 5 і всі вони абсолютно різні, в мене немає жодного повторення.

Спочатку на тому полотні, яке готувала до виставки, було написано серце. Його написала під впливом любові. Але воно мені чомусь не сподобалося. А олійні фарби дуже довго сохнуть і ти можеш змінити картину протягом певного часу. Тому ту фарбу, то серце забрала і, не задумуючись, намалювала гранат.

Чому саме гранат? Тому що в дитинстві мій дядько надсилав нам постійно, буквально ящиками, гранати. Я їх дуже любила і їла досхочу. У 6 років побачила, як росте гранатове дерево. Усі ми родом з дитинства — це не секрет, і більшість наших дорослих дій ідуть корінням саме в дитинство. Так і з’явився на світ «Гранат».

Готувалася тоді до виставки і шукала картину, образ, який би представляв мене. Тому що для художника, який прагне високої кар’єри, це обов’язково. Спеціально брати і піарити якийсь образ не хотіла, вважала, що це було би неправильно. Хотіла, щоб ця картина з’явилася сама.

На першій виставці «Гранату» не приділяла ніякої уваги, навіть повісила її в кінці експозиції. Але помітила, що найбільше на виставці люди фотографувалися саме з цією картиною. В наступній виставці, колективній, «Гранат» отримав І місце, я отримала ряд нагород, і люди почали до мене підходити і казати, що «Гранат» мій схожий... на серце! Я була вражена цим! Потім, уже на іншій виставці, яку не знала, як назвати, і дозволила знайти для неї назву глядачам, вони несподівано для мене назвали її «Арт-Гранат Ірини Третьяк». І тільки тоді зрозуміла — ось воно! Ось та знакова картина, яку шукала рік!

І далі все пішло легко: мене почали асоціювати з гранатом, потім з’явився логотип із гранатом, з’явилася така ж авторська печатка (в мене на кожній картині стоїть авторська печатка з червоного сургуча), потім чохли на телефони з моїм гранатом, одяг з принтом. Що цікаво, що ті, особливо дівчата, у кого з’явився одяг з моїм гранатом, усі виходять заміж... Або народжуються діти. Це ж символ плодючості, багатства.

— Містика якась!..

— Можливо. От за останній місяць мені п’ятеро людей, які мають у колекціях мої картини, сказали, що в моїх картинах настільки сильна енергетика, вони настільки живі, що люди не можуть цього не відчувати. Я рада цьому. Мені важливий зворотний зв’язок.

— Чим для вас є мистецтво?

— Це моє життя. Я не розділяю свою творчість і своє життя. Це одне ціле. Я цим живу щодня 24 години 7 днів на тиждень.

— Як можете визначити: ось цей малюнок — мистецтво, а цей — ні?

— Ой, тут дуже тонка межа і дуже багато нюансів. І є ще такий момент, як комерція. От, наприклад, якщо покласти перед арт-дилером талановитий малюнок зовсім нікому невідомої людини, то він картину забракує. А якщо покласти перед ним відвертий несмак і сказати, що це — малюнок руки такого-то художника-генія, то він скаже «так» і одразу ж забере той малюнок.

От, до прикладу, художники-реалісти. Це безмежно складний стиль, дуже тонка, копітка робота — написати реалістичний пейзаж. Але на нинішньому арт-ринку реалізм не цінується і топові колекціонери такі полотна не купують.

Взагалі продати картину — це велике мистецтво. Навіть не написати, а продати. І продати дорого. Тому що, продаючи полотно, ти продаєш ім’я. І саме ім’я купують колекціонери.

— Ви можете писати, не чекаючи натхнення? Бо у письменників, скажімо, інколи працює такий дисциплінуючий принцип: «Ні дня без рядка».

— Так! Дивіться, наприклад, вам запропонували провести виставку, от мені на відкритті нинішньої виставки Посол Угорщини запропонував провести виставку в Будапешті за їхньої підтримки. І є певні терміни. А якщо у вас деякі картини продадуться, то вам не буде що показувати в Будапешті! Тому треба сідати і писати нові полотна, бо ви не можете допустити, аби скасувалася виставка в Будапешті. Яке ж тут натхнення?

Або є замовлення на якусь певну картину. Скажімо, в подарунок. Та сама ситуація. Є терміни і має бути зроблена робота. Про натхнення не йдеться.

— У вас не було такого, що ви просто «не вписувалися» в терміни?

— Ні! (сміється) Такого не було. Більше того, готуючи виставку в Ужгороді, я зробила неможливе для того, аби всі полотна були написані і виставка відбулася!

— Що саме ви зробили?

— Не скажу! (сміється). Але скажу, що писала картини по 18—20 годин на добу і на момент відкриття була вкрай виснажена.

— Яких розмірів ваша найбільша і найменша картини?

— Найменша... Ну, я писала картини і на корі, і на медальйонах, і на картоні... Зараз важко пригадати найменшу... ну, десь 10х10 см. А найбільша — 3 на 1,5 метра, це було приватне замовлення, і картина зараз є в колекції депутата Верховної Ради.

— Улюблені теми? Сюжети?

— Нема. Єдине, правда, чого в мене не було і не буде — це негативу, війни, песимізму і темних кольорів. Для чого показувати печаль, якої і так багато в житті, якщо можна передати радість? За чорним завжди йде біле. І краще писатиму про любов і радість.

Розмовляла Зоряна Попович14.05.2018, 14:25

ТЕГИ : художниця ірина третьякУжгород

ДРУКУВАТИ EMAIL КОМЕНТАРІ (0)

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і нажміть Ctrl+Enter, щоб повідомити про це редакцію.

   
Loading...
 
Коментарі   Аналітика   Популярні  

Федерація футболу Закарпаття просить не нагнітати ...
жуст : я не футболист.но футбол люблю,потому,ка...

Москаль: «Якби кожен українець повісив український...
ягыр : пане маскаль прапор,гимн,в конце концов ...

Професор УжНУ Ален Панов отримав нагороду впливово...
Містянин : Справжній патріот і Ужгородець з великої...

Влада придумала, як боротиметься з «піджаками» на ...
жуст : украина без контрабанды во дает вова гро...

Його підпис стоїть під Маніфестом...
ровт : вот еще один представитель,какой просто ...

В Ужгороді цигани пікетували будівлю ОДА і зустріч...
vvv : А пересічним мешканцям Ужгорода та й інш...

Прокуратура затримала на хабарі голову комісії Між...
Інкогніто : Не мали до кого приципитись, і вирішили ...

Чем живет рынок посуточной аренды недвижимости?...
Леша : Отличная статья...

  В НОМЕРІ :
1

2

3
 
Соціо »
«Модний дід і нянько золоті!..»
«Най вчаться на моїх помилках».

Влада  

Чи влаштовує вас влада в Україні?

Влаштовує
Не влаштовує
Мені однаково

Голосувати/Результат



Телефон/факс::

+38 (03122) 2-95-48
+38 (03122) 2-79-71
Адреса:

88018, УкраЇна, м. Ужгород,
вул. Белінського, 24б

E-mail:




© Закарпатський інформаційний тижневик "Р.І.О."    

Розробка сайту - CrafIT.com