Містичний туризм стає популярнішим з кожним роком. Тих, які хочуть заглянути крізь шпарину потойбіччя, чи зустрітись віч-на-віч з давно померлою князівною, значно більше за тих, хто боїться прогулюватись будинками з привидами.


На Західній Україні особливо багато цікавих замків. І кожен з них має безліч історій. Бо бачили вони століття воєн, десятки династій, безліч інтриг, смертей і народжень.

Кажуть, кожен замок має своїх привидів. Ніби-то це душі, які зависли між світами мертвих і живих та не можуть знайти спокою ніде. Блукаючи коридорами та проникаючи крізь зачинені двері, напівпрозорими тінями та ледь чутними звуками вони лякають живих. Люди запевняють, що бачили їх, і часто у різні часи й у різних місця описують одне і те ж. Чудово відчувають їхню енергію і тварини. Що це, містика? Можливо, та беззаперечним залишається те, що на землі є особливі місця і будівлі, де відбуваються дуже дивні речі. І найчастіше вони зв’язані зі смертю.

Навіть якщо ви не вірите в існування привидів, особливу енергетику місць, куди смерть приходила проханою гостею, або безжально мучила невинні душі, неможливо не відчути. Тут є щось особливе.

Замок Паланок
Місто Мукачево Закарпатської області

Колишня резиденція Тренсильванського князівства має надзвичайно багату історію. Тут підписувались міжнародні документи, мирні договори, на його території проходили народні повстання. Будучи збудованим за різними даними у 900-1300-х роках, замок став справжнім пам’ятником історії. Пережив незліченну кількість своїх господарів і мешканців, десятки штурмів і облог та зберігся у майже ідеальному стані до наших днів.
Найбільше прославили Паланок дві жінки — Софія Баторі та Ілона Зріні — свекруха і невістка, які правлячи замком, ворогували між собою. Та якщо Ілона увійшла в історію як хоробра боронителька укріплення, то Софію Баторі спіткала містична, страшна слава. А може те, що розповідають — правда. А розповідають таке: жінка мала пристрасть до людської крові і не лише вбивала заради неї, а й приймала криваві ванни, приносячи у жертву 13-річних цнотливих дівчат.

Може ці історії — велике перебільшення, та про те, що Софія була надзвичайно жорстокою, не сперечається ніхто. Старі люди розповідають, що у кімнатах Мукачівського замку в ті часи були спеціальні кімнати для тортур, стіни яких відшліфовувались людськими тілами.

Часи минали і змінювались правителі. Вже у 1789 році замок Паланок перетворили на тюрму для політичних в‘язнів. Протягом більше як 100 років тут відбуватимуть строк близько 20 тисяч засуджених через свої переконання. Тож кам’яні стіни пам’ятають намало мук, стогонів і крові.

До речі, камера тортур, яку показують туристам, є і зараз у найстарішій частині, так званому Верхньому замку.

Середнянський замок
Смт Середнє Ужгородського району Закарпатської області

Історія цього замку пов’язана зі священним Граалем, Орденом тамплієрів, родами Добо, Другетів та Ракоці… Їм і не тільки у різні часи належали володіння фортеці.
Зараз від Середнянського замку залишились практично самі руїни. Вважається, що колись товщина стін замку була більше 2 метрів (це видно і зараз), а вся його площа займала трохи більше як 16 на 18 метрів, та про це достовірно не відомо. Адже багато чого досі знаходиться під землею. Величезні підземелля і ходи тепер засипані камінням. Руїни забрали з собою багато таємниць. Може й навічно. Місцеві розповідають, як ще кілька років тому на стінних каменях проглядались барельєфи із зображенням Медузи Горгони і, як би це дивно не було, Ісуса Христа.

Історики сходяться на думці, що славнозвісну середнянську пам’ятку збудували таки ченці з Ордену тамплієрів. Насправді ці люди були рицарями і войовниче захищали католицизм. Їх підозрювали у зв’язках з дияволом. Почали переслідувати і кидати у в’язниці, де катували і вбивали.

Саме з цим орденом пов’язані свідчення про зв’язок Граалю з Середнянським замком.Мовляв, Чашу, що була зроблена зі смарагду корони архангела Люцифера, колись заховали саме у стінах нашої фортеці. Чому саме її? Справа в тому, що Середнянський замок був одним із найвіддаленіших (найтемнішим кутком) із замків тамплієрського Ордену. Там ченці вирішили заховати священний скарб.

Ще одна цікава історія закарпатського замку веде нас до особистості Іштвана Добо. Сталось так, що через наклеп цей воєвода був засуджений на довге ув’язнення. Після смерті його тіло було поховано в одному місці (у родовому маєтку в с. Доборуське), а серце — окремо. У землі Середнянського замку.


про всі замки — тисніть на ВСВІТІ

admin