Сергій Мошак: «Я жодного разу не бачив, щоб собака зрадив свого друга, про людей, на жаль, такого ск
Сторінка про братів наших менших набуває популярності, і «РІО» вдячна читачам за моральну підтримку. Цього разу публікуємо нашу розмову про звіряток із народним депутатом України Сергієм Мошаком. Ні слова про політику, лише позитив.
— Ви мали домашніх тварин у дитинстві?
— Я виріс у селі, жив із батьками у приватному будинку. Як ви знаєте, собака у дворі — це обов’язкова складова сільського побуту. Він і друг, і сторож, і компаньйон у поході за грибами та ягодами. Звісно, тоді здебільшого це були безпородні собаки, однак вони були дуже вірними та розумними, своїх впізнавали й зустрічали, а чужих не підпускали до воріт.
— Коли і як ви зрозуміли, що «собака — друг людини»?
— Я дуже добре пам’ятаю, коли я вперше захопився собаками. По телевізору тоді йшов надзвичайно популярний польський серіал про Другу світову війну «Чотири танкісти і собака», я з нетерпінням чекав кожної серії. Другом танкістів був пес Шарик. Чудова німецька вівчарка мене просто підкорила — вона нерідко виручала своїх фронтових товаришів, приносила повідомлення, коли екіпаж потрапляв у полон чи в засідку, це дуже яскравий спогад із дитинства.
— Всіх людей можна умовно поділити на два табори — любителів собак та любителів кішок, до якого належите ви?
— Безумовно, я належу до клубу любителів собак. Якось так склалося, що до котів особливо теплих почуттів я не маю. Вони також мене не надто полюбляють, колись були в домі коти, але вони здебільшого залишали мені якісь неприємні сюрпризи, тож я радше обходитимуся без них. Це не означає, що я категорично не сприймаю цих тварин, втім усе ж більшу прихильність маю саме до собак.
— Зараз у вас є собаки?
— Звичайно! Тварини взагалі обов’язково мають бути там, де я живу. Від них йде така енергетика, яка робить оселю затишною і створює дуже гарну атмосферу. Зараз у моєму будинку мирно співіснують лабрадор Річард та маленький смішний ші-тцу Бенжамін. Лабрадори взагалі чудові собаки — дуже товариські, обожнюють дітей та мають спокійний характер. Це по-справжньому сімейний пес, якого неможливо не любити.
— Чи пам’ятаєте якісь історії, пов’язані з вашими домашніми улюбленцями?
— Історій є багато, особливо кумедних. Однак можу розповісти, що поява маленького Бенжаміна в нашій оселі якраз пов’язана з сумним періодом у нашій сім’ї, коли пішов із життя батько моєї дружини. Намагаючись трохи відволіктися від смутку, вона вирішила завести маленького друга, про якого можна було би піклуватися і дбати. Побачивши Бенжі, дружина сказала, що той дивився на неї надзвичайно проникливим поглядом, який навіть трохи нагадав батьківський. Наші собаки — це фактично члени сім’ї, тож ми до них досить сильно прив’язуємося.
— Яку живність ще допускаєте у своїй оселі?
— Де би я не жив, у всіх моїх помешканнях і в офісі завжди є акваріуми. Це надзвичайно заспокоює і гарно доповнює будь-який інтер’єр. Взагалі ж то я би порадив поставити великий акваріум у сесійній залі Верховної Ради, щоб деяким надто темпераментним народним обранцям було легше контролювати свою нервову систему. Можливо, це би забезпечило врівноважений та здоровий клімат у парламенті.
— Відомо, що ви маєте коней. Розкажіть трохи про це захоплення.
— Це моє давнє захоплення, ще колись у мого діда були коні. Добре пам’ятаю, як малим ходив за сіном для його тварин. Ніколи їх не боявся і завжди знаходив із кіньми контакт. Коли працював у столичному Експоцентрі, там також була стайня, тож бачив, як хворі люди проходили кінну терапію. Серце коня б’ється в такт із серцебиттям людини, такі заняття мали дійсно дуже позитивний ефект.
— Які риси цінуєте у тваринах?
— Тварини дуже щирі, вони вірять своїм господарям, вгадують настрій, відчувають, коли господар хворіє чи в нього щось болить. Вони завжди дуже вдячні за турботу та любов, на хороше ставлення відповідають вірністю. Є багато випадків, коли собаки рятують дітей із палаючих будинків, коли кличуть на допомогу, якщо господареві стало зле, вони здатні на дуже героїчні вчинки та на самопожертву. Я жодного разу не бачив, щоб собака зрадив свого друга, про людей, на жаль, такого сказати не можна.
ТЕГИ : сергій мошак, клуб чотири лапи,
Коментарі :