Говорячи мовою любові

27.07.2020 15:40 СОЦІО

«Не дивлячись на ту велику кількість церков, які я освячував, завжди ця подія є особливо великим святом і радістю. Це надзвичайне диво! Бо зведення храму — довга дорога!». Ці слова належать Мілану Шашіку — Апостольському адміністратору Мукачівської греко-католицької церкви.

Чин Єпископа Мілан Шашік отримував у соборі Святого Петра, у Ватикані, в резиденції Папи Римського. Саме тут, на Святійшому Престолі, в центрі духовного життя християн, у Римі, починалася дорога його серця до тисяч інших сердець. Саме тут, помахом крил, над увінчаною куполами духовною скарбницею, над легендарним Тибром, над світом скульптур Рафаеля, Мікеланджело і Браманте, єпископа Мілана Шашіка проводжали на Україну білі голуби.

А родом Мілан Шашік зі Словаччини. Народився 17 вересня 1952 року в селі Легота біля міста Нітра. Став п’ятим сином у родині землеробів Яна Шашіка та Анни Бернатової. Навчався у Кирило-Мефодіївському богословському факультеті в Братиславі, а згодом у 1990—1992 роках, у Терезіяні в Римі. Крім словацької, він вільно володів українською, італійською, чеською, російською і польською мовами. А головне — він говорив мовою любові…

Коли освячувалася прекрасна Свято-Троїцька церква, що зведена на вулиці Богомольця в Ужгороді, а це було 17 червня 2019 р., під час урочистого обходу храму єпископ не оминув увагою жодну дитину! Благословіння, посмішка, добрий погляд —   кожному! Мілан Шашік любив і поважав дітей. Це повчально для нас. Любов — це найкраща молитва! І всі храми, що ми будуємо, і всі дороги, які ми освячуємо, і всі надії, які народжуються в серцях, мають зміст лише тоді, коли з нами поруч щасливі діти, яким це все потрібно.

Власне, все у цьому світі починається з мрій дитинства! Й ніщо не є більш постійним, ніж зміни. Цей вислів допомагає жити, не поринаючи з головою у суєту цього світу. Ми живемо в настільки насиченому інформацією глобальному світі, що надто швидко забуваємо те, що було рік, п’ять, десять років тому. Але це неправильно, бо якщо ми житимемо лише сьогоднішнім днем, то ризикуємо втратити у майбутньому свої корені, а отже і самих себе. Будівництво храму — справа, яка привертає увагу до найголовнішого у житті — до усвідомлення нами любові Бога.

Всі ми — люди   і наші мрії дуже схожі. Знайти спільну мову дуже просто, якщо ми не перебільшуємо різниці між нами. Важливо будувати наш світ на принципах краси і гармонії. І храми на нашій землі служать цій меті. Я потрапив у Закарпаття у 1992 році й одразу ж полюбив цей край. Я знайшов тут багато бізнес-партнерів і друзів, захопився колекціонуванням картин закарпатських художників. Для мене все було новим, тому що я ніколи раніше не бував у Карпатах. Все було цікаво — і люди, і природа, і традиції.   Це особливий куточок природи, подібного не побачиш ніде в Європі.

Спершу я вважав, що закарпатські художники дуже перебільшують з яскравістю фарб, коли пишуть свої картини. Але потім сам побачив, наскільки незвичайними є гамма кольорів і освітлення в Карпатах. При цьому вони різні й прекрасні в усі пори року. Гори — це велична незмінна краса! Я захоплююся людьми, які багато століть живуть на цій землі.

Звичайно, Закарпаття найперше асоціюється з відкритими воротами в Європу, але найцікавіше тут для мене — це люди, їх особлива життєва філософія. Адже саме вони творять історію і культуру цієї землі. Власне, для нас стає рідним те місце на землі, де ми знаходимо друзів. Без коренів, які повинні рости через партнерство і духовність, людина навіть у рідній країні не почувається як вдома. Не кожен може похвалитися тим, що знайшов рідних людей у чужій родині. Мабуть, мені пощастило.

З повагою до Закарпаття і закарпатців,
із шаною пам’яті Владики Мілана
Зігхард Рашдорф

Коментарі :


Додати коментар

 

 

 

Погода

СОЦІО

Оголошення

Архів новин

Влада

Чи влаштовує вас влада в Україні?


Влаштовує
Не влаштовує
Мені однаково


Голосувати/результат