Зараз обласну владу Закарпаття важко уявити без Мирослава Білецького. Він уже 100 днів є першим заступником голови Закарпатської ОДА і завжди на передовій. Під його кураторством — найважчі сфери, і при цьому додаткові навантаження отримує і як голова фракції «Рідне Закарпаття» в обласній раді. Невеличка розмова про перші підсумки до стоденного «ювілею».

— Минає 100 днів із часу призначення вас на посаду першого заступника голови Закарпатської ОДА. Зазвичай у нас до цієї дати вже підсумовують перші результати, хоча зрозуміло, що за цей короткий час чиновники лише закінчують період адаптації. Як у вас? Яким був той адаптивний період на посаді першого заступника?

— По-правді, дуже коротким. Не було часу на розкачку. Про різку зміну обстановки кажуть «Із корабля — на бал». Так от, у мене різкого переходу не було. Я, як депутат обласної ради, чудово був знайомий з багатьма чиновниками, зі специфікою роботи, і навіть прекрасно знав, які стоять завдання перед владою. Тому оперативно познайомився з колективом, обговорив питання контактів та співпраці з профільними управліннями, вивчив проблеми, які є у моїй сфері відповідальності, і почав працювати над їх вирішенням.

— Завжди було цікаво, що рухає людьми, які йдуть у виконавчу владу. Ви усвідомлювали відповідальність?

— Звичайно, що усвідомлював. Я розумів, що будь-які проколи в роботі відразу ж викликатимуть супротив і критику в громаді. Тим більше, що під моїм кураторством виявилися доволі «популярні» сфери, які найчастіше обговорюються людьми і через які сиплеться найбільше критики: дороги, медицина, екологія.

— І все ж, вирішили дистанціюватися від особистого бізнесу і більш-менш спокійної депутатської діяльності і пішли у виконавчу владу. Це амбіції, чи перевірка власних можливостей?

— Ні-ні. Не це головне. Я люблю цей край і, як кожен порядний закарпатець, гордий, що тут виріс, здобув освіту, працюю і вдосконалююся як особистість. Але приходить момент, коли ти хочеш бути корисним для рідного краю та його громади. І це не пафос. Таке багато хто відчуває. І якщо я бачу, що маю певний досвід, професійний потенціал і можу бути корисним, то, звичайно ж, погоджуюся працювати на благо Закарпаття і закарпатців. І головне — я не маю наміру просто протирати штани на чиновницькій посаді і мені не потрібні чиновницькі преференції, не потрібен статус. Я просто хочу бути корисним. Сподіваюся, ви зрозуміли…

— Але хіба робота одного чиновника може бути результативною, якщо немає порозуміння і такого ж прагнення у всіх інших членів команди? Як у вас із командою? Як ви вписалися у колектив?

— Не знаю, як було до мене, не знаю, як працюють в інших адміністраціях, але «вписався», як ви кажете, в команду з півоберту. Взагалі немає проблем із комунікацією. Подеколи мені доводиться працювати допізна, подеколи і на вихідні. Звичайно ж, доводиться просити вийти на роботу колег і ще жодного разу мені ніхто не відмовив. До прикладу, ми готуємо запуск проєкту і є певні часові рамки його реалізації. Доводиться працювати понаднормово і всі це розуміють, жодних нарікань. Бо всі усвідомлюємо, що ми тут працюємо на позитивний результат.

— І як родина до цього ставиться?

— Важке питання (посміхається). Дійсно, останнім часом спілкування доволі обмежені. Але перед моїм призначенням ми обговорювали ці питання, і моя дружина розуміла, що моя посада забиратиме чимало часу. Щиро дякую їй за терпіння. Як і всім рідним та друзям.

— Ви самі усвідомлюєте, що у сфері вашої відповідальності ті питання, які найбільше хвилюють людей, і саме гальмування реформ у цих сферах або бездіяльність породжують шквал критики. Адже люди якраз найбільше незадоволені станом доріг, медичним обслуговуванням та екологією, куди можна включити не лише сміття, але й вирубку лісів. Як ви маєте намір парирувати цю критику?

— Все просто: якщо критика конструктивна і вона стосується конкретно упущень у моїй роботі, то негайно реагуватиму і виправлятиму помилки. Але якщо це просто безпідставна критика, то навряд чи реагуватиму.

Візьмемо дороги. Ще ніколи в нашій області не було таких масштабних ремонтів та реконструкцій шляхів. І ремонт робиться якісно і відповідально. На це було виділено безпрецедентних 2,5 млрд. гривень. Пригадайте хоча б дорогу від Мукачева до Сільця, де навесні роками неможливо було навіть проїхати. А дорога між Воловцем та Міжгір’ям. Зараз тут чудова дорога. Такими ж будуть і решта доріг, де наразі проводяться ремонти. Не все відразу, але поступово ми всі наші головні автошляхи доведемо до порядку.

І в той же час багато людей, які бачать, що десь зробили хорошу дорогу, нарікають, що через їхні села дорога просто жахлива. І тут я хочу нагадати закарпатцям, що у сфері відповідальності Служби автомобільних доріг області всього 18 доріг. А більшість доріг є у сфері відповідальності громад. Тому ремонт таких доріг на совісті новообраних голів ОТГ. Люди повинні контролювати місцеву владу і вимагати від них бюджетного звіту. Щоб не було так, що якась сільрада купила автомобіль за мільйон і в той же час не подбала про ремонт дороги.

Звичайно, часто критикують і за якість медичного обслуговування. Але й тут ми зробили стільки, скільки не робилося ніколи раніше. Повна реконструкція приймальних відділень лікарень і закупівля сучасного діагностичного обладнання. Але є і людський фактор. Багато що залежить від самих лікарів. Честь і хвала тим, хто віддає себе роботі і самовіддано рятує здоров’я та життя пацієнтів. Але вважаю злочинним, коли деякі лікарі вимагають за свої послуги непідйомні хабарі. Адже у пацієнтів і так біда та стрес через хворобу, а тут ще доводиться терміново шукати гроші як «преміальні» для лікаря. Це не є правильним.

Ну і третя сфера — екологія. Ви назвали вирубку лісів. Зараз управління лісового господарства підпорядковане безпосередньо Києву, а не області, але ми стоїмо на варті лісів, хоч і деколи стаються випадки, які не піддаються логіці. Ви знаєте, що на сесії облради депутати чомусь не проголосували за розширення площі заповідних лісів. Я вже писав з цього приводу. Досі вважаю, що це суто «технічний збій» в роботі депутатів, бо інакше це пояснити важко.

А що стосується сміття, то моя позиція однозначна — нам потрібні сучасні та екологічно безпечні сміттєсортувальні та сміттєпереробні заводи. Це європейський підхід, і саме в цьому напрямку ми працюємо.

— Часто людей, які стають чиновниками, поглинає меркантильність, вони починають шукати якісь вигоди…

— Ну ви ж знаєте, що я є людиною самодостатньою. І якщо ми говоримо про меркантильність, то особистої вигоди я не шукаю, але, можливо, мої дії можна назвати меркантильними, коли мова йде про Закарпаття.

— Наприклад?

— Ну хоча б останні проекти, над якими наразі працюю з колегами. Ви вже знаєте, що ми прагнемо реалізувати грандіозний проект з умовною назвою «Підкарпатська магістраль». Цей проект передбачає створення автотраси вздовж всієї північної межі нашої області, і саме ця траса йде вздовж Карпатського хребта територією Закарпаття і дасть можливість об’єднати всі найкрупніші гірськолижні курорти краю та всі найпопулярніші туристичні родзинки. Так от, ми ініціювали розробку цього проекту і намагаємося лобіювати щонайшвидшу його реалізацію, бо чітко розуміємо, що будівництво подібної траси можуть пролобіювати наші сусіди по той бік Карпатського хребта. І не в наших планах втрачати туриста, тому ми зробимо все можливе, щоб був реалізований саме наш проект «Підкарпатська магістраль».

Або ще один приклад. Ми з колегами наразі тісно співпрацюємо зі Словаччиною, щоб саме через Закарпаття пройшла міжнародна автомагістраль. Словаки зацікавлені добудувати свій автобан D-1 до кордону з нашою областю, і потім цей автобан повинен дійти до траси, яка веде до Києва, бо вони розуміють, що Польща бере ініціативу і має намір добудувати автобан від Кракова до кордону з Львівською областю, і далі, з виходом до київської траси.

Тому зараз ми разом зі Словаччиною розглядаємо всі можливості, щоб траса D-1 таки пройшла через Закарпаття. Адже це означатиме розбудову потужної придорожньої інфраструктури зі стоянками, автозаправками, мережею ресторанів і таке інше. Це все значно підніме надходження в місцеві бюджети і, відповідно, зросте рівень життя.

Таким чином, і у випадку з «Підкарпатською магістраллю», і у випадку з будівництвом автобану можна відчути ту меркантильність, про яку ви говорите, але це меркантильність на благо нашого краю.

— Які стосунки зараз обласної влади з Києвом? У нас постійно так стається, що Київ ігнорує Закарпаття…

— Навіть за мій короткий термін роботи на посаді першого заступника голови ОДА я відчув, що центральна влада постійно тримає на контролі наші проблеми і оперативно відгукується на наші прохання. Ви ж самі бачите, що наразі в області у багатьох сферах реалізується масштабна програма президента «Велике будівництво». Чого варті лише ремонти доріг. А візьміть ще реконструкцію пунктів пропуску, а тотальний ремонт приймальних відділень лікарень із закупівлею дорогого сучасного медичного обладнання? А аеропорти? Крім того, що буде реконструйовано і нарешті запущено аеропорт «Ужгород», біля Мукачева побудують повністю новий сучасний аеропорт, який обійдеться бюджету в понад 4 млрд. грн.

Як бачите, нас чують і нас не ігнорують. І це дуже важливо, бо, звичайно ж, без підтримки центральної влади нам би було дуже важко.

— І все таки, що головне у вашій роботі? Коли ви зможете сказати, що отримали від роботи задоволення?

— Усе просто — результат. Даремна справа годувати людей обіцянками, люди хочуть бачити результат. Ось це і є моє кредо в роботі. Мені подобається пройти всі етапи реалізації будь-якого проекту — від виникнення ідеї, до розробки плану реалізації, процесу і, зрештою, запуску проекту в життя. І коли проект реалізований, лише тоді можна заслужити на похвалу. І коли хтось, до прикладу, скаже: «От хлопці в ОДА молодці! Пообіцяли реконструювати лікарню та завезти нове обладнання — і зробили це!», то це і буде визнанням твоєї роботи. Визнанням твоєї компетенції. І саме це мотивує.

Розмовляв Орест Повхан