Як сьогодні закарпатців мотивують читати.

Згадайте або подивіться вперше атмосферну й романтичну стрічку «Вам лист» із Мег Раян та Томом Хенксом у головних ролях. Там йдеться про господи-ню букіністичної крамнички і власника потужної мережі книжкових супермаркетів, які конкурують між собою у реальності, а закохуються у віртуальності. Таке кіно надихає і на читання, однак чи потребує «споживання» літератури мотивації, якщо її так багато, різної, цікавої, необхідної?

Як і що сьогодні читають закарпатці, що їм потрібно, чи не домінують сьогодні короткі повідомлення у соцмережах над об’ємними й глибокими творами? Що сьогодні шукають у бібліотеці, коли є Інтернет, для чого йдуть у книгарню, якщо є онлайн-книжки, чому прямують на літвечори, якщо є той самий Інтернет?..

РЕАЛЬНІ ЧИТАЧІ СТАЮТЬ ВІРТУАЛЬНИМИ

Сьогодні на стінах читальної зали Закарпатської обласної бібліотеки розміщені надписи із закликами, чому сюди варто ходити, а також висить плакат «Змінимо бібліотеку разом», де читачі можуть записувати свої побажання. Зараз варто активніше працювати, аби заохочувати людей відвідувати цю мекку знань та й загалом мотивувати читати. Відтак нині бібліотека зовсім не та, якою була навіть кілька років тому, вона змінюється з суспільством й намагається відповідати його запитам, щоправда, люди наразі не так хочуть власне книг, як більше комфорту, техніки, подій, акцій, яскравості.

«У нас давно діє акція «Змінимо бібліотеку разом», ми вирішили провести опитування серед наших гостей щодо того, якою вони хотіли би бачити сучасну бібліотеку майбутнього. Зважаючи на їхні пропозиції, вже робляться певні кроки для втілення ідей користувачів. Багато з них просять, аби у нас були м’які меблі, більше комп’ютерної техніки, був якісніший Інтернет», — розповідає у коментарі «РІО» головний бібліотекар відділу обслуговування Закарпатської обласної універсальної наукової бібліотеки ім. Ф. Потушняка Євгенія Напуда.

За її словами, тепер відбувається реструктуризація структурних підрозділів (бібліотека виграла два гранти у Посольства США, вони співфінансують реструктуризацію. — Авт.), тут створюють новий інформаційний центр, у якому зосередять кілька центрів із різних питань ((презентація одного з них — громадського інформаційного центру з послуг e-урядування (електронне) була у день інтерв’ю. — Авт.)). На першому поверсі зараз ремонт, туди працівники «переносять» ресурсний інформаційний відділ «Вікно в Америку», де будуть нові меблі, у тому числі м’які, буде нова мультимедійна техніка, відповідно — більше простору для фантазії, розвитку, для якихось нових акцій.

Співрозмовниця зауважує: якщо раніше був попит виключно на паперову традиційну літературу і періодику, то зараз сучасним користувачам бібліотеки цього замало, частина реальних користувачів перейшла на віртуальних й «оселилася» на сайті, який постійно обслуговує читачів у режимі «онлайн», на веб-сторінці є служба «віртуальна довідка», електронний каталог, які значно полегшують пошук інформації і користувачам, і бібліотекарям. Для ефективності пошуку треба на сайті ввести ключове слово або автора, або книгу, або взагалі необхідну тему, у результаті з’являється перелік усієї літератури, яка є у обласній бібліотеці. На сайті представлені кілька версій електронних книг: це краєзнавча, художня література закарпатських письменників, також переводять у електронну форму рідкісні видання. Зараз ведеться активна робота зі збереження цінних видань, оскільки вони кінця ХІХ початку ХХ століть, які були випущені на території Закарпаття й поза її межами, але про Закарпаття, тому основне завдання — їх зберегти.

«Поширення Інтернету забрало у нас той контингент користувачів, які регулярно до нас ходили, у першу чергу, це молодь, студенти, які створювали тут колись величезні черги до другого поверху, а зараз черг нема, але Інтернет допомагає нам віртуально обслуговувати населення. Велика кількість людей, яка звикла працювати з книгами, продовжує приходити за паперовою формою, — додає бібліотекарка. — І у людей ще є стереотип, що бібліотека — це тільки книги і журнали, мовляв, для чого мені йти у бібліотеку, якщо я вдома можу знайти те, що мені потрібно. Багато людей ще не знають, які сьогодні надає послуги сучасна бібліотека».

При цьому ведеться активна просвітницька діяльність, працівниці інформують, рекламують, а цього літа проводили опитування серед мешканців міста, ходили вулицями міста й розповідали, які надаються сучасні послуги. Багато хто був здивований і вражений. Та бібліотека, яка була 20 років тому із довгими чергами, повними залами людей з книгами, сьогодні такою не буде. Тепер, коли у читальній залі є Wi-Fi, читачі сидять зі своїми гаджетами.

Та все змінюється, чи, радше, повертається, адже ж ми все одно знову прагнемо теплого письмового листування, люди шлють одне одному паперові листівки. Ось у США цю віртуалізацію «перейшли», вони знову повертаються до традиційних книг. Цього року Євгенія побувала у Польщі й побачила, як працюють їхні бібліотеки. Була приємно вражена, коли у читальній залі поміж комп’ютерів сиділо багато людей зі звичайними книгами, у відділі художньої літератури у них був великий потік користувачів, які брали традиційне паперове видання.

У закарпатській бібліотеці вірять, що у майбутньому бібліотека не матиме стереотипне класичне уявлення, що це є просто книгозбірня, це буде більше інформаційно-дозвільний заклад, а гамірна атмосфера тут буває саме під час акцій, вечорів, рух є, люди спілкуються.

ІСПАНСЬКА ВЕЧІРКА, ТАНЦІ, ЙОГА, РОК, НІЧ У БІБЛІОТЕЦІ

Допоки Інтернет не охоче «відпускає» закарпатців у бібліотеку, її старанні й милі працівниці мають простір для креативу стосовно організації просвітницьких, культурних, творчих заходів, які показують людям, що бібліотека — це центр громади, де можна знайти багато цікавої інформації за своїми інтересами і якісно провести своє дозвілля.

«Були у нас танці, майстер-клас. Цей вечір мав ажіотаж, і хоч бібліотека завершувала свою роботу, ніхто не хотів йти, гості так надихнулися майстер-класом й далі хотіли танцювати, — розповідає Євгенія. — Були також рок-вечорниці «Майбутнє варто планувати». Про нього було дуже багато відгуків у ЗМІ, вперше у бібліотеці тема здоров’я молоді й планування сім’ї супроводжувалася піснями рок-гуртів Закарпаття. У нас це було у так званому стилі «кафе»».

Також закарпатці «ночували» у бібліотеці, цього року вдруге пройшла вже традиційна акція «Ніч у бібліотеці», обидві мали чималий успіх, тепер жартують, що для «третьої ночі» треба розширювати приміщення для більшої кількості людей. Такі івенти мають і соціальний характер, до прикладу, «вночі» влаштували бібліо-аукціон на підтримку наших захисників у зоні АТО. Новинкою було патріотичне вогняне шоу перед стінами бібліотеки.

Крім того, читачів заохочують і йогою, тут провели два заняття з теоретичного й практичного курсу.

Багато цікавих заходів проводить «Вікно в Америку» спільно із відділом обслуговування . Пам’ятається тематична вечірка «Іспанська фієста», під час якої розповідали про традицію і культуру Іспанії, розучували іспанські танці, а також представили їхню національну кухню. Що цікаво, що користувачі разом із працівниками відділу самі готували різні смаколики. Обласна бібліотека вже планує цикл таких тематичних національних вечірок, оскільки є чимале зацікавлення.

Нестандартні акції також проходять до Дня незалежності, до свята Конституції, до 200-річчя Кобзаря бджілки-трудівниці створили інсталяцію — з книг виклали слово «Кобзар». Це все можна простежити у фото-, відеозвітах у соціальних мережах.

ЛІТЕРАТУРА У ВІЙСЬКОВИХ ЧАСТИНАХ І ... СІЗО

Працівниці часто покидають свою бібліотеку, аби прищепити любов до читання різним категоріям населення. Згідно з традицією, до державних свят вони вирушають до військової частини А1778, проводять там інформаційні дні, а минулого року бібліотека запросила останній тогорічний призив у стіни бібліотеки, де провели історичну годину, екскурсію, накрили солодкий стіл із чаєм, багато спілкувалися, сміялися.

«І ось нещодавно така у мене була ностальгія за цим моментом, бо тоді, під час розпалу Євромайдану ніхто і не подумав, як закрутиться ситуація у нашій країні, дуже сподіваюся, що ці хлопці живі й здорові», — додає Є. Напуда.

Кілька разів працівниці відвідували СІЗО, де під слідством перебували малолітні. Там проводили години психологічного й інформативного характеру, присвячені українським державним святам — це спроба посіяти зернинку тої доброти, аби хоч якось зачепити, вплинути на світосприйняття дитини.

ЗАКАРПАТЦІ КУПУЮТЬ ДОЧИНЦЯ Й ФЕДАКУ, ПРОСЯТЬ ВІДКЛАСТИ КНИЖКУ «ДО ПЕНСІЇ»,   А ВІК ПОКУПЦІВ КНИГ — ВІД 6 МІСЯЦІВ ДО 85 РОКІВ

Змінюється підхід і до купівлі літератури, тим не менше, в Ужгороді активно купують книги навіть при невеликих можливостях, принаймні так стверджують в ужгородській книгарні «Кобзар».

«Наші читачі — це діточки від 6 місяців і до 85 років. Дитина у 6 місяців уже може сидіти, їй можна дати книжку й картинки показувати, називати предмети. Може прийти пенсіонер з паличкою, який просить, аби йому відклали книжку до пенсії, від чого стискається серце», — ділиться з «РІО» продавчиня Олена Матякіна.

Вона акцентує, нині читачі стараються брати новинки, коли дізнаються про них із газети чи телебачення, до прикладу, книга «Населений пункт» Сергія Федаки — це історія сіл, тут також і про Ужгород є, Хуст, Мукачево, і про кожне село у алфавітному порядку.  

«У книзі «Ужгород: роки і люди» йдеться про умовну дату заснування Ужгорода і до нашого часу, тут описано, коли був міст збудований, коли здали в експлуатацію Будинок побуту, про перше кооперативне кафе «Гарячі бутерброди», а наприкінці твору йдеться про історію назв вулиць обласного центру Закарпаття», — захопливо оповідає Олена Валеріївна.

Трапляється, що шукають книги кількарічної давності, але таких вже нема, є тільки у бібліотеці. До речі, Євгенія Напуда як шанувальниця української літератури дуже радіє, що багато користувачів бібліотеки полюбляють читати сучасну українську літературу, це Сергій Жадан, Андрій Кокотюха, Любко Дереш, Ірен Роздобудько, Оксана Забужко, Ліна Костенко і багато інших. Також студенти читають програмову літературу, люди приходять читати новинки, бестселери — у відділі художньої літератури черги ще є.

У «Кобзарі» ж постійно питають і беруть книги закарпатця Мирослава Дочинця (який у 2014 році удостоївся Шевченківської премії).

«Вважаю, «Вічник» — дуже сильна книга Дочинця. Є сильні світові твори, а це — школа виживання і школа життя, книги Дочинця взагалі вчать не лише жити, а, можливо, відношенню людей до милосердя, вони несуть у собі крупинки добра», — наводить свою думку продавчиня.

У книгарні переконують, хоч багато клієнтів мають електронний варіант книжки, але при цьому хочуть саме паперовий варіант, також на користь справжнього видання грають дизайн, переклад. Олена Валеріївна інформує, що просять переклади творів Френсіса Скотта Фіцджеральда, Омара Хайяма, часом просять книгу з конкретним орнаментом... Закарпатці люблять конкретних перекладачів, до прикладу, часто запитують саме переклад Миколи Лукаша. Представниця книгарні згадує, як студенти просили Шекспіра саме у перекладі Лукаша.

ЮНІ ЗАКАРПАТЦІ ТВОРЯТЬ ЛІТЕРАТУРНЕ МАЙБУТНЄ

Ще одна умова літературного ринку — ще більш якісна й цікава промоція творів через літвечори, соціальні акції з літературним смаком і хороший PR у пресі. Юну крайову авторку поезії Марічку Черничко вже добре знають і цінують завдяки її епатажним перформансам, які знайомлять публіку з сучасною закарпатською літературою.

«Я намагаюся шукати особливий спосіб подати власні вірші. Бо почуте повинно стимулювати людей до подальшого ознайомлення із моєю творчістю. Свої виступи оцінюю за відео і розумію: роботи непочатий край. І не факт, що її потрібно виконати. Все ж митець не зобов’язаний бути універсальним бійцем», — зазначає поетеса.

Наступний «експеримент», який дівчина хотіла би спробувати — як організаторка творчих вечорів долучити саме представників театру, вона вірить, це позитивно вплине на сприйняття творів. До того ж автор зможе послухати «себе» збоку, що є незамінним досвідом.

«Закарпатці люблять поезію. Аналізуючи зміни протягом двох років досвіду організатора, можу із гордістю зауважити: аудиторія наших вечорів зросла. Раніше приходили в основному люди 18—25 років, але останнім часом акції почали відвідувати і представники старшого покоління, і найменші читачі, — тішиться Марічка. — Вірю у світле літературне майбутнє і активно збираюся його творити».


P. S. Література розвиває уяву, а телебачення її вбиває, нав’язуючи власні стандарти...

Евеліна Гурницька