...— каже багаторазова чемпіонка світу та Європи з гирьового жонглювання Анжеліка Химинець.

Чимало глядачів дивляться виступи Анжеліки Химинець із відкритим ротом, а деякі потім навіть підходять перевірити, чи справжня гиря. І дійсно — картина, як тендітна дівчина з легкістю підкидає в повітря металевий снаряд і паралельно виконує під музику танцювальні па, не може не вражати. При тому, що вага гирі залежно від висоти кидка й кількості обертів зростає в кілька разів!


Гирьовим жонглюванням Анжеліка Химинець із с. Дротинці Виноградівського району володіє досконало — у свої 17 років вона вже багаторазова чемпіонка світу і Європи з гирьового спорту.

«Я ЗАХОПИЛАСЯ ГИРЯМИ, ВІДЧУВАЛА, ЩО ЗАЙМАЮСЯ НЕ ПРОСТО ТАК, А ЧОГОСЬ ДОСЯГНУ...»

— Я ніколи не планувала займатися гирями, в дитинстві дуже захоплювалася танцями, — починає розповідати Анжеліка. — У 2006 р. (тоді мені було 12 років) виступала на районному конкурсі «Міс Попелюшка», виконувала танцювальний номер. А після конкурсу до мене підійшов тренер із гирьового жонглювання Володимир Стрілецький і запитав, чи не хочу займатися гирями. Я оторопіла від такого питання. «Ви що?!» — перепитала здивовано. І... погодилася. Через тиждень В.Стрілецький приїхав до нас додому, поговорив із батьками, показав фотографії інших дівчат, яких тренував. І я почала займатися. Усе, що згодом досягла — тільки завдяки моєму першому тренерові. Володимир Стрілецький — чудова людина, і мені дуже пощастило, що він звернув на мене увагу на тому конкурсі... Перша моя гирька важила всього три кілограми — спочатку тренер просто кидав її мені, а я йому. Паралельно я дивилася, як займаються інші дівчата, вчилася. З самого початку зі мною з Дротинців на тренування ходили й інші школярки, але скоро їм це набридло — не вистачало то часу, то терпіння. А я захопилася, відчувала, що займаюся не просто так, а чогось досягну. Тому тричі на тиждень сідала на велосипед і крутила педалі сім кілометрів до райцентру, а потім назад. Не пропустила жодного тренування. Займалася з таким завзяттям, що навіть тренер дивувався. Казав, що за півроку я досягла такого рівня, що іншим для цього знадобилося би багато років. І це дало перший серйозний результат — того ж року в м. Беловодськ Луганської області я стала чемпіонкою України.

Гирьове жонглювання не слід плутати з класичним гирьовим спортом, який включає три основні вправи (ривок, поштовх і поштовх довгим циклом) і вимагає у спортсмена в першу чергу сили, витривалості й техніки. Жонглювання гирями — масовий вид спорту, більш схожий на силове шоу. Спортсмени, «танцюючи» під музику, виконують різні вправи — підкидають гирю в повітря з кількома фронтальними обертами, кидають за спину, під ногу, через голову. Обов’язкова програма включає тридцять різних за складністю кидків. При цьому журі оцінює не тільки силову майстерність, а й артистизм, підбір музики і навіть костюм. Зрозуміло, що для майстерного поводження з гирею (для дівчат її вага становить 8 кілограмів, для юнаків — 12, для чоловіків — 16) необхідна й чимала сила. Адже залежно від висоти падіння та кількості обертів її маса зростає в п’ять і навіть сім разів, а це — до 60 кілограмів! Спіймати на льоту такий снаряд і при цьому мило посміхатися під музику — до снаги далеко не кожному.

— Мене часто запрошують виступати на різні святкові заходи, фестивалі, — продовжує Анжеліка. — Глядачі, що раніше не стикалися з таким видом спорту, дивляться на мій виступ, м’яко кажучи, з подивом. Деякі сидять із відкритим ротом, а потім ідуть перевіряти, чи справжня гиря.

Анжеліка виступає під егідою Міжнародної конфедерації майстрів гирьового спорту. Оскільки в гирьового жонглювання безліч номінацій, а чемпіонати проводяться за різними версіями, на сьогодні вона встигла стати десятиразовою чемпіонкою світу та Європи з гирьового спорту! Крім того, дівчина — майстер спорту з класичного ривка і гирьового жонглювання, володарка багатьох титулів (серед яких «Гран-прі» Київського фестивалю мистецтв у номінації «Оригінальний жанр»), її ім’я внесено в кілька Книг рекордів. Усі титули були отримані в Україні, Росії та Білорусі — за кордон Анжеліка поки що невиїзна, оскільки в неї немає закордонного паспорта. Після змагань спортсменку запрошували на навчання різні вузи — Мукачівський державний університет, Дніпропетровський держуніверситет внутрішніх справ, Київська муніципальна академія естрадного та циркового мистецтв, Міжнародний інститут управління в Архангельську...

— Я дуже хотіла вчитися в Київській академії естрадного та циркового мистецтв, але запізнилася з поданням документів, — каже Анжеліка. — Після деяких вагань вибрала Міжнародний інститут управління в Архангельську. Він за три тисячі кілометрів від Закарпаття, і це трохи бентежило. Але я не прогадала. Влітку минулого року на базі інституту проходила Перша всесвіт¬ня олімпіада гирьового спорту, в якій узяли участь близько п’ятсот спортсменів із 44 країн світу. За результатами Олімпіади мене визнали найкращою спортсменкою світу 2011 р. з гирьового спорту, а також обрали «Міс Олімпіада». Після завершення змагань я так і залишилася в Архангельську.

Зараз Анжеліка вчиться на першому курсі економічного факультету й продовжує інтенсивно займатися спортом. Причому не тільки гирями (яким приділяє по 2 години тричі на тиждень), а й фітнесом, аеробікою, танцями. У січні цього року ім’я 17-річної дівчини із Закарпаття внесли до «Книги рекордів Росії» за високі досягнення в гирьовому спорті.

— А як твоє заняття сприймає сильна стать? — ставлю трохи провокаційне запитання. — Хлопців воно не бентежить?

— Ну, коли підходять знайомитися й запитують, чим займаюся, то спочатку незручно й відповідати, — сміється дівчина, — бо вони зразу лякаються. Хлопці звикли бути у всьому сильнішими за дівчат. Тому я їх заспокоюю — не переживайте, я зовсім не сильна...

Ярослав Галас