На калиновім мості любові…
Було в матері Гафії Зимомрі з села Голятин Міжгірського району п’ять синів, як п’ять пальців на руці. Четверо порозліталися по світу, а один з них, Федір — третій за рахунком — залишився у батьківській хаті, у якій і доживала свій вік ненька. Цьогоріч їй би виповнилося 100 літ.
За дружину Федір собі обрав односельчанку красуню-верховинку Марію Криванич. Свадьба молодої пари віддзвеніла 6 листопада 1969 року. Звідтоді вони у мирі, злагоді й любові йдуть пліч-о-пліч уже п’ять десятиліть. До того ж, у Марії Зимомрі 8 листопада був красний ювілей: 70-річчя від дня народження. Подвійна радість! Що ж, жити — не поле перейти.
Федір, закінчивши біологічний факультет Ужгородського держуніверситету, усеньке своє життя в Рудавецькій початковій школі пропрацював учителем.
Марія в цьому ж присілку трудилася бібліотекарем сільської книгозбірні. Адже побачила світ тоді, коли її батько, Іван Криванич, читав молодій поліжниці молитву, долучаючи до неї вислови Олександра Духновича… Криванич був просвітянином і знаним у Голятині чоловіком. Хто знає, може, тому й дочка набула згодом спеціальність бібліотекаря.
…Минули десятиліття. Нині їхні діти — Іван, Василь, Лідія — мають свої візерунки на життєвих стежках, йдучи вже своїми калиновими мостами… Один із них — Василь Зимомря — несе родову відмітину потягу до прекрасного, до творчості: давно звернув увагу майстрів пензля на свою творчість як живописця-іконописця. Адже його стрий Микола Зимомря та двоюрідний брат Іван Зимомря — знані в Срібній Землі та за її межами не тільки учені-славісти, доктори філологічних наук, професори, а й члени Національної спілки письменників України. Це є предметом гордості не тільки роду Зимомрів і не лише Верховини. Вони та їхні сім’ї — часті гості у отчій хаті, у Марії та Федора Зимомрів, які вміють зустріти кожного, хто навідається на їхнє скромне і світле обійстя, у дерев’яну хатину, в якій зростали і на крила ставали усі п’ятеро синів. У одного з них у ці золотоосінні дні — празник.
Добре про це сказав мій побратим по перу Юрій Шип у своєму вірші-посвяті.
Ювілей любові
Марії Криванич та Федору Зимомрі з нагоди 50-річчя життя на спільному рушнику щастя
Людина кожна має долю То легку, то важку Марії на житейськім полю Господь теж дав таку. (Під прізвищем — Зимомря — Є в неї чоловік Він зветься Федір… Доля Дала їм красний вік Та славних разом (дружньо й гідно) Зростили трьох дітей, Зустріти золотий привітно Сімейний ювілей. Бібліотека, церква, школа Й Маргітич (святотець)… Для них в житті є ця окола — Духовності вінець… В надії, вірі та в любові Най квітне їхній світ І мають довго ще здорові У щасті много літ!
Андрій Дурунда, письменник
Коментарі :
Додати коментар