Я ніколи не мріяла про Рим. Свої італійські канікули я планувала у Флоренції, однак в останній момент подорож відмінилася. Тоді я вирішила податися у Венецію та Верону, але й ці міста сказали, що ще не час. Залишався Рим, який зробив усе, аби я приїхала саме до нього. У своєму блозі не хочу розповідати про історію й архітектуру, бо цього достатньо в Інтернеті. Напишу більше про побутові моменти й певні туристичні нюанси.



І тут почалося! Нарешті, після п’яти годин кордону, тривалої дороги, ночівлі в Угорщині, дня у Відні й нічного переїзду ми опинилися не те, що у величезному місті, а у цілому світі. Перше враження створює метро, яке неглибоке, подеколи без ескалатора, дещо брудне, а вагони розписані маркером. Працює воно повільно, тож можна не квапитися забігати у вагон. Це вам не Київ, де всі штовхаються, а гучномовець кричить, мовляв, поспішайте, двері зачиняються. І вагончики їдуть дуже повільно. Напередодні я трішки боялася Рима, адже чула про його масштаби. Так, він величезний, але має дуже просту схему метро з двома гілками, а станції мають назву історичних об’єктів. Якщо ви вже в центрі, то можна й не користуватися транспортом і ходити пішки. Проте центр за масштабами нагадує окреме історичне місто, тож якщо маєте багато планів, краще купіть проїзний. На всі види транспорту діє один квиток. Можете купити одноразовий на 100 хвилин, який коштує 1,5 євро. З ним на метро проїдете один раз, але на трамваях і автобусах пересувайтеся скільки завгодно протягом півтори години. Квиток дійсний із моменту компостування. Але найкраще купити денний квиток за 7 євро і їздити протягом дня досхочу. Якщо купуєте квиток на три дні, то вартуватиме він 18 євро. Катайтеся на громадському транспорті, адже в ньому переважно таки місцеві, у трамваї чи вагоні метро тонко відчувається справжнє життя Рима.

Селфі-палиця 30 разів на день

Ось ми їдемо зі станції «Ребібія», яка на окраїні Рима, у бік центру, до станції «Колізей». І ти виходиш із сірого метрополітену, не такого симпатичного, як у інших європейських столицях. Виходиш, а на тебе дивиться Колізей. І у цей момент я забуваю довгу й важку дорогу, бо бачу перед собою історію, одразу відчуваю її, вона дихає всюди. Саме звідси можна починати типовий туристичний маршрут. Людей море! Я у жодному місті не бачила стільки туристів. Навіть у Парижі, Празі й Амстердамі. Одразу підбігають завзяті темношкірі чоловіки, які впарюють, саме впарюють селфі-палиці, Power Bank і льодяну воду. Це корисні речі, адже фотографувати з палицею зручніше, далеко не всі мають із собою зовнішні акумулятори, аби підзарядити телефон, ну, і пити хочеться. У Римі приємна спека, хоч зелені деревця не створюють затінку, а більше — окрасу. Сутінки несуть із собою холод, тож вечори тут дуже бадьорять. Коли Рим огортається у темряву, то ті ж молодики нав’язують ковдри. Вони підбігають постійно, разів тридцять на день, а це дратує у такому чарівному місті. Подібне явище є у Парижі, тільки там продають брелоки.

Зловити Рим о четвертій ранку

Посеред хаосу міста й туристів нема часу просто зупинитися. І зробити вдале фото практично не можливо. Сфотографувати Форум, Пантеон (де похований Рафаель), Палатінський пагорб, сенат, мерію, фонтани «Треві», «Чотирьох рік» «Нептуна» без натовпів неможливо. Рим — шумний і багатолюдний, є у цьому певний шарм, але ж хочеться зупинитися на мить і проникнутися древньою цивілізацією, античністю, а не криками туристів. Пам’ятаю, один блогер знімав свої відео у Римі о четвертій ранку. Він казав, що саме тоді можна відчути одкровення Рима. Цього разу такої змоги не було, але у майбутньому неодмінно слід прогулятися столицею Італії на світанку, аби зануритися у найтонші її грані, бути з нею тет-а-тет.

Утім, не всюди однаково безліч аборигенів і мандрівників. Навіть у центрі. Вийдіть на набережну, яка практично безлюдна, якщо порівнювати з центром. І набережна відкриє вам Міст Святого Ангела, який дещо нагадує Карлів міст у Празі. Набережна покаже і Замок Святого Ангела, де знімали стрічку «Ангели і демони». Тут відчуєте момент усамітнення з містом. Прямуйте далі над рікою Тибр і перед вами, десь у хмарах, виднітиметься купол Собору Святого Петра — найбільшої споруди Ватикану, найбільшої християнської церкви світу. І ось вона — площа Святого Петра! Рим пронизаний античністю, а Ватикан — сакральна й наскрізь мистецька територія, якій обов’язково треба подарувати хоча би один день.

Ватикан: 35 тисяч туристів щодня

Вхід у державу Ватикан коштує 16 євро, тут розташувалися 15 музеїв. Щодня, за словами нашого гіда, сюди приходять близько 35 тисяч туристів. З усіх соборів, які я бачила у 16 країнах Європи, саме базиліка Святого Петра мене вразила найбільше. Принаймні наразі. У Чехії, Франції чи Австрії мій подих обривався, а серце зупинялося, коли бачила костели, але Ватикан синтезував у собі всі ті враження. Після Італії ми ще зупинялися у Будапешті, де екскурсовод сказав, що базиліка Святого Іштвана вразить неймовірно, але після Святого Петра споглядаєш її спокійніше.

Наша екскурсія у цій державі тривала понад дві години, звісно, це замало. Основна тема нашого маршруту — творчість Мікеланджело. Ми проходили крізь зали й коридори, сповнені античністю, фресками на стінах і стелях, а вибуховий момент — Сікстинська капела — папська каплиця зі знаменитими фресками Мікеланджело «Створення світу», «Страшний суд». Гід попередила, що у капелі не можна фотографувати й розмовляти. Хіба знайдуться слова у цьому місці з неймовірною енергетикою? Тим не менше, зала вщент заповнена гамором, а дехто нишком таки знімав на телефон. Коли прямувала Ватиканом, то мені й фотографувати особливо не хотілося. У Римі й Ватикані не стільки фото важливі, як спогади й відчуття, що залишаться у серці. З іншого боку, всю красу хочеться винести саме на своїй фотоплівці.

Співочі офіціанти

Між архітектурними марафонами, морем (до нього везе метро) вивчаєш і гастрономічний туризм. Як у фільмі «Їж, молися, кохай». Вузенькі вулички насичені ароматами свіжоспеченої піци, щойно звареної пасти, п’янкого вина, люди ходять з великими порціями морозива і пластиковими скляночками еспресо. Коли проходиш ресторанними провулками, то швейцари змагаються, хто голосніше запросить тебе у кафе. Один навіть кричав дівчині: «Красивая, вернись». Справді, італійці неймовірно галаслива й емоційна нація. Можливо, у Римі так шумно не тому, що людей багато, а тому, що вони перегукуються між собою? Хороший сервіс у кафе — це уважні, ввічливі, але дуже тихі офіціанти, так є у багатьох столицях Європи. Але не в Італії. Ви себе не чутимете, адже вас перекрикуватимуть радісні працівники закладу. І в цьому теж є свій колорит. Ми вирішили скуштувати знаменитої пасти трішки подалі від туристичних локацій. У залі були ми — четверо дівчат, потім підтягнулася компанія китайців, яких обслуговували китайською. Поки ми очікували лазанью, пасту — офіціант, бармен і піцейола співали. Не від вина. Наш офіціант поцікавився, звідки ми. Коли почув про Україну, то похвалився, що його дружина зі Львова. Насправді така щирість і радість дуже підкуповують. Не в кожній країні зустрінеш відкритих і безпосередніх офіціантів.

Тепер власне про їжу. Італія — це про смаколики, тут неодмінно хочеться і варто скуштувати піцу, пасту, лазанью, суп мінестроне, яловичину особуко, морозиво й каву. Але й ціни інколи вищі, ніж, до прикладу, у Відні. Тарілка пасти — у межах 10 євро, але порції великі і страви якісно приготовані. Я звикла, що в Україні майже завжди маленькі порції, а ціна у кафе не завжди відповідає якості. Зате у Європі і в Італії, зокрема, завжди знаєш, за що платиш, наїдаєшся і щаслива. Однієї порції може вистачити на двох дівчат. До страв приносять велику тарілку тертого пармезану, а на столі є пляшечки з оливковою олією, бальзамічним оцтом, а інколи буває і олія із виноградних кісточок. Оливкова олія — далеко не та, до якої ми звикли. Темно- зелена, в’язка й дуже смачна.

Смачні сувеніри за 10 євро

Про морозиво і каву. Кажуть, що у Римі краще морозиво, але не найкраще в Італії. Воно надто смачне, жирне, порції великі. І воно не перетворюється миттєво на воду. Коли замовляєте морозиво, то завжди кажіть «to go» (на виніс). Якщо хочете присісти у закладі, то заплатите на євро більше, якщо на терасі — на два євро більше. Це ціна за обслуговування і перебування у закладі. Так є всюди у Римі, тому якщо бюджет обмежений, завжди просіть каву, морозиво з собою. Морозиво коштує від 1,5 євро.

І ода каві! Я їхала і за нею. Їхній еспресо — це наш рістретто, а їхній рістретто — це взагалі маленький ковточок кави. До речі, так і має бути. Більше води (50 мл) це вже недотримання стандартів приготування, не та міцність і не той смак. Грамотно приготована кава — це та, що в Італії або загалом у спеціалізованих кав’ярнях, які відповідають за якість продукту. Еспресо на виніс італійці часто подають у пластикових склянках. Не у паперових. В Україні вже довго говорять, що пластик є злом, особливо з гарячими їжею, напоями. Можливо. Хоча, паперові склянки також уже називають злом. І ось ці три ковточки еспресо у пластиковій склянці — неймовірно смачні. Цінителі кави зрозуміють. Кава міцна, густа, оксамитова, солодка, не гірчить, не кислить, приємно бадьорить, має правильну «шапочку» коричневого кольору. Космос, а не кава.

Якщо кафе і ресторани є недешевим задоволенням і для самих містян, то супермаркет цілком доступний. Як і всюди у Європі. На 10 євро можна купити справжніх пасти, кави, оливкової олії, вина і сиру. Як на мене, це найкращі сувеніри з Італії.

Інший бік Рима

Рим — це і певна ціна, адже тут справді небезпечно. Гід попереджала нас про різноманітні схеми крадіжок, а також випадки, коли туристів підставляли. До прикладу, на землі можуть лежати гроші чи прикраси. Краще їх не чіпати, адже можуть підбігти люди з камерами, зафіксувати ваш рух і звинуватити у крадіжці. Навіть більше, вони скажуть, що ви поцупили велику суму грошей. Гід акцентувала, що у таких випадках туристи від хвилювання починають віддавати всі гроші. Ось наш автобус пограбували серед білого дня. Водії припаркували автобус чи не в полі, вклалися спати, а у цей час під’їхала машина, вичистила задній багажник, відтак 13 туристів нашої групи залишилися без валіз. І вони ж отримали екскурсію до поліції, де писали заяву, а поліцейські складали акт. До речі, поліція дружелюбна, щиро допомагає і навіть переклала для туристів протокол із англійської на італійську. Тому завжди слід пам’ятати, що Рим ніколи не спить, а де багато туристів, там і злодіїв достатньо.

Але, попри все — небезпеку і велику кількість людей — Рим захоплює! Для мене він є синтезом багатьох міст і чарівностей. Рим є початком світу. Рим і є цілим світом.

Евеліна Гурницька, Рим