Любов і слава Ярослава

Юрій Шип, письменник. 29.08.2022 10:23 ДОЗВІЛЛЯ

(Зворушливе враження)

На цьому тижні мене глибоко зворушило неочікуване знайомство з цікавим добротворцем. Неподалік Ужгорода в селі Барвінок вранці у час "пік", я важко шкультильгаючи обочиною дороги, повільно наближався до зупинки, що ледь видніла вдалечині, даремно намагаючись зупинити кого-небудь з водіїв, але один за одним байдуже проїжджали заклопотані й пихаті керманичі… Аж раптом, проминувши декілька метрів, заднім ходом опинився на обочині поряд мене комфортабельний "Ауді". І почулося по-синівському привітне:

– Ви до Ужгорода, вуйку? Сідайте коло мене, я теж туди їду.

Мені подумалося: "Світ усе-таки не без добрих людей". По дорозі розговорилися. Звичайно, я передусім щиросердечно дякував, як здалося, на вигляд ще молодому співрозмовнику, але згодом виявилося, що насправді цей чоловік пережив чимало і якийсь особливий по вдачі. Та й жаргон у нього теж оригінальний, за звучанням і змістом подеколи навіть позалексичний, але в той час і по-народному глибоко людяний і доброзичливий з неповторною посмішкою, що підкуповує відвертістю й довірою до того, що він говорить не тільки устами, але й серцем, обличчям та очима: то сумно покаяльними (коли мовить про своє недалеке минуле), то шанобливо-світлими (коли бесідує про доброзичливих людей), то пройнятими опришківським вогнистим заповзяттям (коли йдеться про правду, гідність,   рашистську русню та відстоювання справедливості). Залежно від того міняється в нього дикція і погляд, які то спалахують ненавистю, то виражаються милозвучною лагідністю, що засвідчує про його емоційну натуру.

– Якби ви знали про дещо з мого минулого, то, мабуть, не наважились би й присісти біля мене. Воно зазнавало такого, від якого сахалися люди й холола в жилах кров.

– Не віриться, що це не вигадка й не жарт, -- я навідріз йому заперечив, заглядаючи в доброзичливі очі.

А він знову наголосив:

– Не вірите, бо не знаєте, які Рим і Крим та мідні труби я пройшов, але Бог допоміг мені прозріти, як апостолові Павлові, що йшов до Дамаску тероризувати християн. Своєю ласкою Всевишній дав мені можливість пережити все це, щоб добрими справами служити благу ближніх, в ім’я добра супроти зла. Житейська сповідь оповідача все більше вражала. Мені під впливом сказаного подумалося:

Людина кожна, як билина
В буревіях серед поля
Й перед Всевишнім у провинах…
У кожного є своя доля.


І я запитав:

– Так хто ви? Де працюєте? Не будьте інкогніто. Запропонував познайомитися, починаючи зі себе.

– А я на даний час керівник Закарпатського обласного автодору, родом з Іршавщини Ярослав Попдякуник. Хочу в цих надзвичайно трагічних умовах війни, як всі порядні люди й герої на ратному полі принести користь Україні, нашому краю. Чесною працею внести свою лепту в наближення перемоги над злом, що спіткало нас на фронтових дорогах і в тилу.

– А які наративи вкладаєте в цей зміст, як ви сьогодні дбаєте про них? – цікавлюся.

– Бути очільником обласного шляхового управління державою мені доручено не так давно. А чистити авдієві конюшні відомства та мостити нові дороги на гнилизні колишніх вибоїн з наслідками недбальства дуже непроста справа, що потребує радикальних кадрових змін, аби збутися негативу в процесі господарювання. Саме над цим сушимо з колективом нашим голову в добовому режимі 24/7.

– Чи правильно зрозумів, я що ваш засадничий орієнтивний принцип: кадрова дисципліна і самовіддана професійна праця вирішують долю всього вашого колективу? Довіряєте йому і вірите в нього?

– Саме так! Адже сам Христос казав: Якщо з вірою накажете горі здвигнутися і кинутися в море та повірите в це – то станеться! І нічого неможливого для вас не буде. Я в це дуже вірю, як і в перемогу над Путінськими рашистами-терористами. І в те, що в недалекому майбутньому наші мирні житейські дороги   в Україні та в нашому краю будуть квітучими в селах, містах та в наших щасливих серцях, – сказав Ярослав Олександрович на прощання...

Залишилися зі мною зворушливі враження від розмови з цікавою людиною, котрій щиро бажаю Господніх ласк і благ для народного благополуччя на його житейських дорогах.

НА ФОТО: Ярослав Попдякуник після ранкового наряду перед технічним виходом на шляхову лінію.

Юрій Шип, письменник.

Коментарі :


 

 

 

Погода

ДОЗВІЛЛЯ

Оголошення

Архів новин

Лютий
Січень
Лютий
Березень
Квітень
Травень
Червень
Липень
Серпень
Вересень
Жовтень
Листопад
Грудень
2025
1950
1951
1952
1953
1954
1955
1956
1957
1958
1959
1960
1961
1962
1963
1964
1965
1966
1967
1968
1969
1970
1971
1972
1973
1974
1975
1976
1977
1978
1979
1980
1981
1982
1983
1984
1985
1986
1987
1988
1989
1990
1991
1992
1993
1994
1995
1996
1997
1998
1999
2000
2001
2002
2003
2004
2005
2006
2007
2008
2009
2010
2011
2012
2013
2014
2015
2016
2017
2018
2019
2020
2021
2022
2023
2024
2025
2026
2027
2028
2029
2030
2031
2032
2033
2034
2035
2036
2037
2038
2039
2040
2041
2042
2043
2044
2045
2046
2047
2048
2049
2050
НдлПндВтрСрдЧтвПтнСбт
26
27
28
29
30
31
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
1
00:00
01:00
02:00
03:00
04:00
05:00
06:00
07:00
08:00
09:00
10:00
11:00
12:00
13:00
14:00
15:00
16:00
17:00
18:00
19:00
20:00
21:00
22:00
23:00

Влада

Чи влаштовує вас влада в Україні?


Влаштовує
Не влаштовує
Мені однаково


Голосувати/результат