У неділю ми обирали парламент. Уперше на вибори по всій Україні прийшло менше половини від усіх виборців. На Закарпатті голосували найменше — всього 41 %. Одні на морі, а інші на заробітках. А декому взагалі ці вибори не потрібні, бо зневірилися в українській владі.

Але ті, хто прийшов на вибори, здебільшого вирішили не читати біографії чи програми кандидатів, а просто шукали «слуг народу» і ставили хрестики навпроти їхніх прізвищ.   Зрештою, пропрезидентська партія «Слуга народу» набрала по Україні понад 43 % голосів, а потім ще й «догналася» мажоритарниками. Лише у Львівській, Донецькій та Луганській   областях ця партія не мала більшість. На Львівщині перемогли демократичні партії, а на Донбасі тотальна перевага у прокремлівських партій.

Що стосується Закарпаття, то тут за «слуг» проголосувало майже половина з тих, хто прийшов на дільниці. У «Батьківщини» — 10 %, у партії кума Путіна «За життя» — 8 %, у партії олігархів Ахметова—Новинського — 5 %, за партію Порошенка «ЄС» проголосували 4,5 % закарпатських виборців. Таким є наш портрет. Майже 13 % із нас орієнтовані на Кремль.

Щодо виборів мажоритарників. Тут також є деякі нюанси. Попри те, що більшість закарпатців підтримали партію «Слуга народу», на мажоритарних округах перемогу від цієї партії здобув лише один кандидат — Михайло Лаба. Що стосується інших п’яти округів, то на чотирьох із них перемогу здобули нинішні депутати. Їм так сподобалося протирати штани в парламенті, що вони кинули величезні фінансові ресурси на свою перемогу. І якщо Лунченко та Петьовка здобули більш-менш переконливі перемоги, то Балога-старший і Роберт Горват пройшли зі скрипом.

Ще одна особливість. В українському парламенті буде лише один Балога. Два його рідні брата програли вибори з тріском. Гегемонія Балог закінчилася.

Ну і про угорців. Українська влада так і не дозволила закарпатським угорцям мати виборчий округ, на якому проживає переважна більшість закарпатських угорців. Як відомо, такий округ свого часу був, але потім його деформували, приєднавши українські села. Умовно угорським був округ № 73 із центром у Виноградові. Але тут величезні ресурси на перемогу кинув кандидат Поляк, який є чинним депутатом облради. Поляк виграв, а угорці не матимуть свого представника в українському парламенті.

Тепер ми очікуємо на новий парламент. Повноцінно він запрацює лише восени. Коаліцію створювати не потрібно, бо більшість мандатів буде у партії Зеленського. І саме «слуги народу» тепер ухвалюватимуть такі закони, які їм захочеться. І ніхто їм не зможе протистояти. Щоправда, конституційної більшості у «слуг» немає, тому Конституцію поки не чіпатимуть. Але не виключено, що «слуги» перебиратимуть до своєї фракції позафракційних, і до 300 штиків у Верховній Раді під Зеленського не так уже й далеко.

А нам усім варто готуватися до місцевих виборів. Їх також перенесуть на осінь.

Як пройшли вибори на Закарпатті і кого ми обрали до парламенту

У чомусь ми таки особливі. Ми знову проігнорували вибори. Або ми вже не віримо у те, що щось поміняється від нашого вибору. Або ми звикли в липні відпочивати. Або багато нас працює за межами області. Тим не менше, саме наша область знову є аутсайдером за кількістю виборців, які взяли участь у голосуванні.

Ця кампанія мала певні особливості. Нинішній президент Володимир Зеленський чудово розумів, що вибори до парламенту потрібно проводити чимскоріше, бо з кожним місяцем його рейтинг та рейтинг партії міг суттєво падати, бо українцям навряд чи довелося очікувати на якісь позитивні зміни.

Пропрезидентська партія провела стрімку кампанію з тим-таки нетактовним слоганом «Зробимо їх знову», орієнтованим на населення з відсутністю високої культури та особливого інтелекту. Тобто, на більшість люмпенізованого населення України.

Політтехнологи Зеленського були праві — цей лозунг спрацював. Люди сліпо готові були віддавати голос за представників партії «Слуга народу» і ніхто навіть не замислювався, яка персона йде під прапором партії Зеленського. Таким чином люди легко голосували за представників Зеленського і на багатьох округах в Україні вибори вигравали фотографи, тамади, клоуни та танцівниці. Показовою є перемога молодого фотографа над президентом компанії «Мотор Січ».

Звичайно, що у когось може виникнути питання, а які закони писатимуть коміки та танцівниці, але більшість людей це не обходить, бо ж у Раді й зараз сидять різні там козаки та сутенери і навіть водії олігархів. Тому нова Рада не буде менш якісною за минулу.

Якщо взяти в цілому, то партія Зеленського «Слуга народу» впевнено перемогла на цих виборах. Партія отримала понад 43 % голосів й крім того провела по мажоритарних округах силу-силенну свого народу, отримавши абсолютну більшість у новій Раді. Тепер депутати від «Слуги народу» можуть ухвалювати самостійно будь-які закони, призначати будь-кого в уряд і вести країну туди, куди їм захочеться. Їм уже не потрібно буде брати до себе когось у коаліцію. Ну хіба що для конституційної більшості, щоб міняти Конституцію на свій лад. Будемо сподіватися, що у верхівки партії таки вистачить здорового глузду, щоб курс країни був правильним і демократичні цінності збереглися, бо намагання встановити диктатуру буде покаране черговим Майданом. Щодо Закарпаття, то у нас із шести округів до парламенту пройшов лише один «Слуга народу». І це при тому, що партія «Слуга народу» на Закарпатті набрала майже 50 % голосів, що більше, ніж у середньому по Україні. Але при цьому четверо з шести новообраних закарпатських депутатів так чи інакше пов’язані на контрабанді. У нас перемогли гроші та популізм.

Округ № 68 із центром в Ужгороді

Тут було дуже важко. Всі розуміли, що боротьба буде йти між трьома кандидатами — Андріївим, Горватом та тим, хто буде від «Слуги народу». Ну і не відкидали представника угорців. Зрештою, так і сталося.

Іншим кандидатам можна лише поспівчувати, бо заздалегідь виборців налаштували не на боротьбу рівних кандидатів, а на боротьбу нібито добра і зла. Мовляв, Андріїв уособлював «зло», бо у братів Андріївих «фішка» підкупи та й якісь вони «регіонали», а Горват мав уособлювати «добро», яке протистоїть тому «злу», хоча й на самому Горвату клейма нема де ставити. Але виборець не зважав на негативний багаж Горвата, бо саме він чомусь вважався тим, хто «не пустить Андріїва до Ради».

Здавалося спочатку так, що представник від «Слуги народу» щось там набере і лише позабирає голоси від Горвата, а от те, що угорець Йожеф Борто йде на вибори, це було плюсом для Горвата, бо його виборці могли відібрати голоси і від «Слуги народу», і від Андріїва.

Та зрештою сталося так, що представник від «Слуги народу» Сашко Пекарь узагалі ледь не виграв вибори і програв Горвату всього кілька сотень голосів. А Андріїв був лише третім.

Тобто, якби партія «Слуга народу», крім традиційної кампанії «Ми їх зробимо», додала ще хоч трохи місцевого креативу і також взяла на себе функцію борців із підкупами і оголосила, що не дасть Андріїву пройти до Ради, то і Горват, й Андріїв програли б ці вибори з тріском. Та, на жаль, кандидат від «Слуги народу» не мав додаткового фінансування для проведення агресивнішої кампанії.

Нагадаємо, що Роберт Горват уже сидів у парламенті і йому так там сподобалося, що він вирішив будь-що потрапити туди знову. Його кампанія була найдорожчою. Сотні білбордів, газет, листів, купа відеороликів. Роздутий штаб і перекриті його людьми всі дільниці.

Але виникає сумнів, що Горвату вдасться відбити витрачені кошти в парламенті. По-перше, цьому парламенту не пророкують довготривале майбутнє. По-друге, «Слуга народу» має там абсолютну більшість і голос Горвата там ціни не буде мати ніякої. Ну хіба що він зможе скористатися тими пільгами, які мають дармоїди в Раді: житлом у Києві, безкоштовними переїздами та безкоштовним санаторним лікуванням у Радівських здравницях.

А от Андріїв потратився на ці вибори не менше Горвата. Тепер він намагатиметься відбити витрачені гроші на чомусь іншому. Не дарма ж виконком міськради цього тижня підняв вартість за проїзд у маршрутках. Адже маршрутками в Ужгороді завідує родина Андріївих.

А, крім того, почалися активні фази реконструкцій по-андріївськи, коли важливою є не так якість реконструкції, як відсоток отриманого відкату.

Щодо решти кандидатів, то цілком закономірно за четвіркою розмістилися кандидати, які йшли від партій, бо тут не так голосували за прізвище, як за партію. Трошки більше повезло головлікарю обласної лікарні Юрію Яцині, бо у нього крім відомої партії Смешка є і власний лікарський авторитет, тому Яцина став п’ятим. Ну а за ним величезна група кандидатів різниця між якими всього в сотню другу голосів. Прокремлівські ужгородці голосували за Погорєлова. Є у нас і такі. І, як виявилося, чимало.

Розбавив партійців трошки Олександр Пересоляк, який вів дуже агресивну інтерактивну кампанію. Пересоляка було скрізь багато. І він чи не єдиний, хто ходив ледь не від дверей до дверей ужгородців і не соромився стояти на перехрестях і особисто вручати свої рекламні листівки людям. Це спрацювало.

Трохи здивувало занадто низьке місце чинного нардепа Юрія Чижмаря. У нього була непогана кампанія. Також доволі витратна та агресивна кампанія була і в Кайнц, але вона також опинилася занадто низько. Але як ми повідомляли вище, в Ужгородському окрузі все зводилося до протистояння «добра» і «зла», яке уособлювалося двома кандидатами і в таких умовах інші кандидати просто не мали шансів. Боєць Павло Федака також у своїй кампанії використав слогани щодо боротьби з мародерами Андріївами, але свідомість ужгородців була забита іншим прізвищем «борця за справедливість».

Округ № 69 із центром у Мукачеві

Тут також розгорілася драма. Старший із братів Балог — Віктор — чудово розумів, що залишки його прихильників збереглися хіба що в Мукачеві, тому відправив молодших братів на інші округи, а сам балотувався по Мукачеву. Зрештою, так і сталося. Із братів Балог лише Віктор пройшов, та й то зі скрипом.

Балога таки виграв у представника «Слуги народу» Едгара Токаря, але розрив дуже мізерний. Партія Зеленського навіть пригрозила подати до суду, але Балога вирішив ініціювати перерахунок голосів, щоб сумнівів не виникало, бо краще так, ніж у суди, яким він не вірить.

Третім став представник угорців Мікловш Товт, але угорська громада в цьому окрузі не дуже численна.

Ну а потім у підсумковому списку, як і у випадку з Ужгородським округом, пішли представники партій, і лише самовисуванка Інгрід Туріс змогла вклинитися між партійцями, бо провела доволі успішну й гарну кампанію.

Округ № 70 із центром у Сваляві

Єдиний округ, у якому переміг представник від партії «Слуга народу». Перемога голови села Невицьке Ужгородського району Михайла Лаби може здатися несподіваною, бо по цьому округу йшли політичні важкоатлети з хорошими грошима: Дрогобецький, Щур, Кеменяш, Іван Балога. Тут-таки балотувався активіст Павло Павлов.

Але цей округ охоплює шість районів і ставка навіть представника Ужгородщини на цей округ була вірною. Все через те, що тут не могли пройти ті, хто вважається регіональною елітою. Адже більшість свалявців, до прикладу, голосували за Дрогобецького чи Кеменяша, а більшість міжгірців Дрогобецького ігнорували, а голосували за Щура. Іршавці голосували за Балогу і так далі. А от за Михайла Лабу голосували скрізь і це принесло результат.

Він суттєво відірвався від конкурентів, а от його найближчі конкуренти розмістилися всі поруч із невеликим розривом між собою. Іван Балога посів лише четверте місце, хоча міг би бути значно вище, просто його двійник забрав у нього аж дві тисячі голосів.

Округ № 71 із центром у Хусті

Тут дуже впевнену перемогу здобув чинний нардеп Валерій Лунченко. Майже половина всіх виборців віддали за нього свої голоси. Його позиціонують як людину, яка «дуже багато зробила для Хуста». Частково це так, бо Лунченко завдяки партнерству з колишнім главою уряду Яценюком у той час зміг вибити з Києва багатомільйонні субвенції в Хуст і місто дійсно змінилося. І хустянам немає діла до того, що Лунченко не вкладав свої особисті кошти, а все робилося за кошти бюджету.

Крім того, Лунченко, прикриваючись тісними зв’язками з поліцією, проводив кампанію так, як йому хотілося. Справа з підкупом виборців окулярами десь загубилася. А от опонентам Лунченка було не солодко.

Крім того, Лунченку вдалося переконати одного з найавторитетніших його конкурентів — лікаря Лазоришина — не просто знятися з виборів, а знятися «на користь» Лунченка.

Єдиним більш-менш серйозним конкурентом Лунченка на цьому окрузі був представник «Слуги народу» Сергій Грабар, але він набрав на понад 10 тисяч голосів менше. А на третьому місці голова райради Олександр Пацкан, у якого взагалі виявилося лише 3,5 тисячі голосів.

Округ № 72 із центром у Тячеві

Тут також доволі переконлива перемога чинного нардепа Василя Петьовки. У нього на 6 тисяч більше голосів, ніж у представника «Слуги народу» Вадима Носи. Не зміг протистояти Петьовці ні популярний хірург Данилюк, ні людина Балоги Йовдій.

До честі Петьовки, він чи не єдиний із закарпатських нардепів, який часто появляється на Закарпатті в період між виборами і традиційно часто допомагає своїм виборцям.

А ще на цьому окрузі балотувався голова обласної «Свободи», націоналіст та бойовий командир Олег Куцин. Та, як виявилося, такі цінності закарпатцям не цікаві. За Куцина проголосувало всього 755 виборців.

Округ № 73 із центром у Виноградові

Тут також передбачалася боротьба аж між чотирма кандидатами. Було зрозуміло, що угорці робитимуть усе, щоб провести до парламенту свого представника, але, як виявилося, Василю Брензовичу не вистачило підтримки угорців. А от депутат обласної ради Владіслав Поляк провів потужну та витратну кампанію і вперше став нардепом, обійшовши крім Брензовича ще й чинного нардепа Павла Балогу та представника «Слуги народу» Івана Маргітича.

Василь Поляк, Prozak.info.