Клич матері в терновому вінку
Закарпатець Юрій Шип видав книгу «Пора кривавих сліз».
Чому в Донбасі ллється кров? — риторично запитує та дає відповідь письменник Юрій Шип в одному з віршів своєї нової книжки «Пора кривавих сліз» (поезія, сатира, байки), що побачила світ в ужгородському видавництві «Патент».
Доречно вписується тут латинська приказка «Віцінус малус інгенс малус» (поганий сусід — велике лихо). І це дійсно так. Тому що, висловом Юрія Шипа в поезії «Безумний психопат», цей сусід — слуга лукавого.
У багатьох творах автор книги стенографічно занотовує звитяжний патріотизм, духовну вищість та нескореність борців проти бандитської зграї за справедливий мир і незалежність рідної землі. А Путіну шле послання устами жителів Донецька.
Такі сентенції характерні для всіх розділів книжки, пройнятих непохитною вірою в перемогу над окупантами, добра і справедливості — над кривдою та злом.
Цій фабулі підпорядковані передусім розділи з поезіями та сатиричними творами з глибокозмістовними розв’язками «Вступний триптих», «Хорти невситного псаря», «Звірі з ведмежої пущі», «У бандита буде верша бита». Згаданій темі підпорядковані й інші різножанрові викривальні та алегоричні оповідки про драматичні й трагічні події, а також причини «гібридної бойні» й «кривавих сліз скорботних матерів і сиріт у терновому вінку», в тому числі й розділ «Шпетні байки — не без лайки».
Змальовуючи озвірілих українофобів, письменник вміло використовує широкі можливості сатиричної лексики, риторичні вульгаризми, прізвиська, «сердиті» шаржовані заперечення, гіперболи та літоти, художні евентиви, що зводяться до саркастичного прохання.
Провідна константа книжки «Пора кривавих сліз» перегукується з найпатріотичнішими рядками Павла Тичини: «Я єсть народ, якого правди сила ніким звойована ще не була…» та крилатим афоризмом Івана Котляревського: «Любов к Отчизні де героїть — вража сила не устоїть, там грудь сильніша од гармат…»
Аналогічним змістовним пієтетом пройняті розділи та цикли видання: «Земні небожителі» (про витязів Небесної Сотні), «Голос болю з поля бою» (про трагічні події на Сході України, героїзм кіборгів та інших безстрашних захисників рідної землі), «Гнівливий луск із народних вуст» (про всеукраїнське чуття єдиної родини в палкій любові до рідної вітчизни й полум’яної віри в перемогу над агресорами).
На сторінках книжки добряче дістається на горіхи й доморощеним негідникам у найвищих привладних кріслах та перевертням і шахраям у генеральських погонах, що паразитично наживаються на пайках та обладунках патріотів, котрі мужньо в очі смерті дивляться з окопів.
Книга «Пора кривавих сліз» — патріотична тривога серця, що спонукає до задуми над цінностями людського життя, яке дається тільки раз, і вартостями скарбів миру та любові для кожного з нас. Тому вона дуже своєчасна й багатьом потрібна.
Сергій Романенко
Коментарі :
Додати коментар