Незалежне оцінювання — рейтинг, а не показник.

Суспільство, в якому освіта й наука є реальними пріоритетами державної політики, завжди, врешті-решт, досягає успіху, оскільки якість життя людей перебуває в прямій залежності від якості здобутих та засвоєних ними знань. Вища освіта саме і покликана виводити кожного, хто бажає здобути її, на такий рівень знання про навколишній світ і людину, з якого можна починати активну працю у вибраній ділянці інтелектуальної діяльності і, зокрема, творити нові знання для забезпечення подальшого поступу. Вступ до вищого навчального закладу є однією з найголовніших подій у житті молодої людини, адже під час вступних випробувань вона повинна показати, що рівень її знань, здобутих упродовж шкільних років, сягає тієї необхідної позначки, з якої стартує навчання у вищій школі. І саме ця процедура вимірювання знань випускників загальноосвітніх навчальних закладів приймальними комісіями ВНЗ виявилася незахищеною та найвразливішою щодо «схованих параметрів», деформацій і спотворень фактичного рівня знань кожного абітурієнта, не забезпечувала прозорого, рівного, справедливого й зрозумілого всім доступу до вищої освіти, що породжувало і крах сподівань окремої молодої людини, яка ступила на дорогу дорослого самостійного життя, і зневіру та деморалізацію вже давно втомленого всім цим суспільства.

Зовнішнє незалежне оцінювання в Україні запроваджене у 2008 році з метою: створення умов для реалізації конституційного права громадян України на рівний доступ до вищої освіти; визначення рівня навчальних досягнень вступників до ВНЗ, формування на цій основі порівняльної шкали результатів учасників зовнішнього оцінювання, що дає змогу вишам провести якісний відбір абітурієнтів; поєднання вступної кампанії до ВНЗ та державної підсумкової атестації в ЗНЗ, усунення психоемоційних і розумових перевантажень випускників шкіл.

У ЦЕНТРІ ПОСТІЙНОЇ УВАГИ

Проведення щороку ЗНО змушує усіх небайдужих давати грунтовні відповіді на два актуальні запитання: чи є ЗНО механізмом відбору абітурієнтів до вишів України та чи є ЗНО індикатором рівня загальної середньої освіти в державі? За прикладами далеко не варто ходити. Ось деякі вражаючі факти ЗНО 2014 року. Під час основної сесії ЗНО з тестуванням з математики не впоралися 43 % випускників. Це значить, що вони набрали менше 10 балів — це можна й вгадати. З фізикою ситуація дещо краще, але жоден з абітурієнтів не набрав максимальної кількості балів. Що стосується біології, то тут 200 балів отримав тільки один випускник із 80 тисяч осіб, які складали цей тест! Результати насторожують, бо саме розвиток природничо-математичних наук є запорукою розвитку новітніх технологій, суспільства та навіть національної безпеки. Розглядаючи результати ЗНО з гуманітарних наук, також не порадієш — 200 балів на тестуванні з історії України здобули тільки 4 людини, а чверть абітурієнтів, хто складав англійську мову, навіть не почали виконувати завдання з розгорнутою відповіддю. Результати з хімії навпаки приємно здивували — максимальну кількість балів здобув 61 абітурієнт, незважаючи на те, що ця дисципліна не була однією з найпопулярніших під час реєстрації на ЗНО.

ЗНО 2008 ТА 2014 РОКІВ. ЩО ЗМІНИЛОСЯ?

2008-й рік. Цей рік став першим роком існування ЗНО і, можна сказати, що організація незалежного тестування змінилася протягом останніх шести років, на щастя, у кращий бік. Що саме змінилося в процедурі незалежного тестування порівняно з тим, як його бачили абітурієнти 2008 року?

У 2008 р. надана можливість кожному зареєстрованому учасникові ЗНО пройти тестування з трьох навчальних предметів: української мови та літератури (обов’язково) та одного-двох за власним вибором (математика, історія України, біологія, основи правознавства, фізика, хімія, географія, основи економіки, всесвітня історія, зарубіжна література). У 2014 р. надана можливість кожному зареєстрованому учасникові ЗНО пройти тестування з української мови та літератури, історії України, всесвітньої історії, математики, біології, географії, фізики, хімії, російської мови, світової літератури та однієї з іноземних мов (за вибором): англійської, німецької, французької або іспанської. Кожен зареєстрований учасник ЗНО 2014 р. мав право скласти тести не більше ніж з чотирьох предметів з перерахованих. Тестові завдання ЗНО 2014 р. з історії України, всесвітньої історії, математики, біології, географії, фізики, хімії були перекладені кримськотатарською, молдавською, польською, ро¬сій¬ською, румунською та угорською мовами, а по світовій літературі — російською мовою.

У 2008 р. до конкурсних балів із навчальних предметів не додавався середній бал про повну загальну середню освіту. У 2014 р. конкурсний бал обчислювався шляхом додавання балів сертифіката з конкурсних предметів (балів вступних екзаменів, творчих конкурсів), середнього бала документа (додатка до документа) про повну загальну середню освіту (60-бальна шкала) та додаткових балів, передбачених Умовами вступу до вишів.

У 2008 р. учасники ЗНО склали 1009731 тест, а середня вартість одного тестування склала 50 грн. У 2014 р. учасники ЗНО склали 1152419 тестів, а середня вартість одного тестування склала 87 грн.

1. Очікування від ЗНО. Інформування школярів про можливість введення ЗНО замість вступних екзаменів у вищих навчальних закладах почало з’являтися не раніше 2006 р. У 2007 р. деякі випускники ЗНЗ мали можливість скласти ЗНО. Але в тому році ЗНО мало дещо експериментальний характер і застосовувалося не в усіх ЗНЗ. Вступні іспити до вишів усе ще існували. У 2008 р. наявність відповідних сертифікатів ЗНО обумовила вступ до вузів України, проте обізнаність абітурієнтів щодо процесу ЗНО була невеликою. Часто навіть учителі не знали, чого саме очікувати від тестування, тому й готували учнів дуже досконало. Тільки уявіть, що українська література стала обов’язковим додаванням до української мови за 3 місяці до тестування. За цей час було нелегко підготуватися до літератури. Отже, на відміну від випускників 2008 р., абітурієнти 2014 р. знали про ЗНО заздалегідь.

2. Реєстрація на ЗНО. Для випускників 2008 р. реєстрація на незалежне тестування відбувалася на базі шкіл. Отже, загальноосвітні школи були посередником між УЦОЯО та абітурієнтами. Інформування про альтернативну реєстрацію на ЗНО не існувало. Для абітурієнтів 2014 р. існує широке інформування про можливість самостійної реєстрації на проходження ЗНО в регіональних центрах оцінювання якості освіти. До того ж після здійснення цієї реєстрації кожен із абітурієнтів має доступ до своєї персональної сторінки абітурієнта.

3. Підготовчі курси на базі вузів. Підготовчі курси на базі ВНЗ існували і в 2008 р., існують вони і зараз. Але вся різниця у спрямуванні підготовчих курсів — у 2008 р. абітурієнтів готували ще до вступних екзаменів у ВНЗ, а зараз готують виключно до складання ЗНО. 2008 рік став останнім, коли абітурієнти мали два шанси вступити до вишу — по-перше, за результатами випускних екзаменів після курсів на базі ВНЗ (але це вирішувалося тільки самими вишами) та по-друге, за результатами сертифікатів ЗНО. Отже, 2008 рік став останнім, коли можливо було мати додатковий шанс вступу до вузу. Підготовчі курси завжди вважалися найефективнішим способом підготовки до тестування. До речі, й нині існує неабиякий вибір підготовчих курсів для підготовки до ЗНО.

4. Питання з розгорнутою відповіддю. Абітурієнти, які мають показати свої лінгвістичні знання, мають відповісти на питання з розгорнутою відповіддю, яке входить до складу питань тестування. Це стосується ЗНО з таких предметів: української мови та літератури, російської мови, а також однієї з іноземних мов. Наявність питання з розгорнутою відповіддю дає можливість оцінити дійсний рівень знань абітурієнта під час практичного використання тієї чи іншої мови. Отже, протягом шести років система оцінювання знань абітурієнтів через тестування набула деяких змін, проте все ще залишається основною підставою для конкурсного відбору вступників вузів. Звісно, ця система буде й надалі змінюватися, щоб набути додаткового рівня якості та неупередженості.

5. Контроль під час ЗНО. Контроль за абітурієнтами під час проведення тестування значно посилився. Якщо в організаційних правилах поведінки абітурієнтів 2008 р. під час ЗНО зазначалася лише заборона користування шпаргалками та мобільними телефонами, у кого вони були, то в 2014 р. контроль за абітурієнтами є набагато суворішим. До пункту проведення ЗНО забороняється приносити будь-які електронні засоби зв’язку, запису чи відтворення інформації, у тому числі мобільні телефони навіть у відключеному стані; під час проведення тестування відбуваються технічні перерви, під час яких уповноважені представники Державної служби охорони перевіряють наявність електронних пристроїв у абітурієнтів.

6. Сертифікати ЗНО. В 2008 році абітурієнти отримували таку кількість сертифікатів, яку кількість предметів для проходження ЗНО вони обрали. Отже, якщо абітурієнт складав ЗНО з української мови та літератури та ЗНО з математики, то він мав 2 окремі сертифікати, а не один, як зараз.

7. «Електронний вступ» до вишів. Систему «електронного вступу» до ВНЗ впровадили в українську систему освіти тільки в 2013 році. Тепер абітурієнти можуть подавати сертифікати ЗНО через Інтернет, що збереже їхні ресурси, час та сили.

РЕЗУЛЬТАТ ЗНО НЕ Є ПОКАЗНИКОМ РОБОТИ ЗАГАЛЬНООСВІТНЬОГО НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ

Дедалі частіше результати ЗНО є підставою для створення різно¬бічних рейтингів на їхній основі. Рейтинги складаються залежно від результатів оцінки випускників, від кількості реєстрацій за тим чи іншим предметом тощо. Проте офіційні джерела стверджують, що ЗНО не має бути підставою для створення будь-яких рейтингів на його основі! Одним із найбільш частих помилкових оцінок є висновок про оцінку ЗНЗ, виходячи з результатів, які здобули випускники цього закладу на ЗНО. Річ у тім, що незалежне оцінювання само по собі є рейтингом. Це означає, що оцінка за незалежне тестування кожного з абітурієнтів є його «місцем» у рейтингу серед інших учасників тестування. Тобто, отримання 200 балів за ЗНО з будь-якого предмета ніяк не гарантує досконале знання предмета. Але цей учень показав найвищий результат з усіх інших учасників ЗНО з цього предмета — це факт. Але головне, чому не можна цілком ідентифікувати результат роботи ЗНЗ із результатами учнів, які в ньому навчалися, тому що незалежне тестування не передбачає оцінювання суто в рамках шкільної програми. ЗНО — це ще й творче мислення, а також здатність кожного випускника самостійно розбиратися в навчальному матеріалі.

ЩО НЕОБХІДНО ЗРОБИТИ?

1. Необхідно вдосконалити нормативно-правову базу для проведення ЗНО, його імплементації в освітню систему держави. Успішний подальший розвиток системи ЗНО неможливий без прийняття належної законодавчої бази.

2. Подальшої розбудови вимагає організаційна структура системи ЗНО та моніторинг якості освіти. Потрібно реорганізувати УЦОЯО, надавши йому статус уповноваженого органу центральної виконавчої влади із спе¬ціальним статусом, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через МОН України. Необхідно створити представництва УЦОЯО в кожній області. Найголовніше те, щоб УЦОЯО був незалежним та неупередженим.

3. Недоцільно звужувати функ¬ції ЗНО лише для організації конкурсного відбору до ВНЗ. Потужний організаційно-технологічний потенціал системи ЗНО, набутий досвід та отримані результати слід використовувати для здійснення моніторингу якості освіти як на загальнодержавному, так і на ре¬гіо¬нальному рівнях.

4. З метою вдосконалення органі¬зації ЗНО, прискорення визначення результатів тестування, забезпечення конфіденційності та об’єктивності під час цього процесу необхідно обробку результатів зосередити в єдиному місці, тобто створити в УЦОЯО департаменти обробки результатів і логістики, а також створити відповідні технічні умови для того, щоб надати кожному учасникові ЗНО можливість ознайомитися із власною роботою після її перевірки.

5. Гострою є потреба вдосконалення системи підготовки тестових завдань. Тому нагальним є активізація роботи зі створення банку тестових завдань і перехід до їхньої підготовки творчими групами з широким залученням провідних фахівців держави.

6. Необхідно вдосконалити систему попередження випадків використання технічних засобів для отримання інформації під час проведення ЗНО.

7. Необхідно запровадити ефективну систему стимулювання педагогічних і науково-педагогічних працівників, які залучаються до проведення ЗНО.

ВИСНОВКИ ДО ОРГАНІЗАЦІЇ ДІЄВОСТІ ЗНО

1. Система ЗНО навчальних досягнень охочих вступити до ВНЗ з року в рік підтверджує свою дієздатність та ефективність.

2. Методика і технологія проведення ЗНО підтвердили свою ефективність. Це дало можливість досягти високого рівня організованості під час проведення ЗНО, виконати всі регламентні роботи у визначені терміни, створити всім учасникам рівні умови для виконання робіт, забезпечити необхідні умови конфіденційності, деперсоналізацію перевірки та встановлення результатів.

3. Розроблена та апробована система ЗНО є гнучкою та може оперативно адаптуватися для вирішення конкретних великомасштабних завдань у оцінюванні навчальних досягнень випускників навчальних закладів системи загальної середньої освіти.

4. Випускники ЗНЗ у цілому показують непоганий рівень навчальних досягнень із навчальних предметів, які вони вивчали. Не виявлено надто особливих від¬мінностей у рівнях навчальних досягнень випускників ЗНЗ з сіль¬ських чи міських місцевостей. Вищий рівень знань показують випускники спеціалізованих ЗНЗ, ліцеїв, гімназій, колегіумів.

5. За результатами ЗНО сформовано базу даних для проведення порівняльного аналізу роботи ЗНЗ системи загальної середньої освіти, випускники яких брали участь у ньому, освітніх систем окремих регіонів та адміністративно-територіальних утворень. Накопичено великий масив інформації, який може бути використаний для роботи, спрямованої на вдосконалення основних засад організації навчально-виховного процесу в ЗНЗ системи загальної середньої освіти та його змісту.

Федір Брецко, вчитель історії та правознавства Ужгородської класичної гімназії