PreviousNext

• 1
• 2

Напевно, кожне село, як і всяка людина, має не лише свій неповторний портрет, а й особливий внутрішній світ. Якщо перший творять переважно руки працьовиті, то другий генерують творчі порухи людських душ. Тому один населений пункт славиться теслярами, другий ковалями, третій   співаками, ще інші — танцюристами, вишивальницями чи діячами інших мистецтв.

    Йдеться про обдарування, котрими Всевишній особливо розщедрився   для представників саме цього міста чи села. Якщо йдеться про Дубриничі на Ужгородщині, то тут чи не найбільшу славу своїй малій батьківщині склали майстри образотворчого мистецтва. Достатньо згадати уродженців села   митців Антона Кашшая, Тараса Данилича, Івана Лошака, Володимира Щура... Сміливо можна додати і менш іменитих, але шанованих і цінованих багатьма, хто цікавиться живописом чи прагне прикрасити картинами оселю. Підтвердження цьому мистецьке свято минулої суботи, приурочене Дню народження знаного земляка Антона Кашшая.
   
    До слова, кашшаївські пленери юних художників   у селі стали уже традиційними з ініціативи благодійного фонду “ Срібний дзвін”. Цього разу   відбулося і відкриття мініскульптури визначного художника перед сільським будинком культури. Ініціатором обидвох складових свята став вищезгаданий благодійний фонд. Керівниця його артпроекту Лідія Маніца розпочала подію схвильованим, теплим словом про митця, наголосивши на важливості вшанування видатних діячів краю і залучення у цю справу талановитої юні. Щира подяка була адресована родичам Антона Кашшая, меценатам-споносорам, зокрема підприємцю Віталію Герзаничу, та керівництву Дубриницької ОТГ, які зробили свій вклад у цьогорічне кашшаївське свято, усім учасникам   та присутнім.
   
    Відтак виступила заступник голови Дубриницько-Малоберезнянської ОТГ Мар’яна Ладомиряк. Вона відзначила важливість хоча б скромного, але духовно піднесеного вшанування іменитих земляків. Адже це додає неабиякого позитиву у непростому сьогоденні, впевнює у можливості долання різних життєвих перешкод, у досягненні поставленої мети. Саме такий настрій важливий для здобутків як у мистецтві, так і на полі бою, про що українці не забувають на жодній сьогоденній події. Представниця органу влади подякувала усім, хто долучився до організації та проведення заходу, а особливо натхненні побажання висловила юним митцям, котрим належало підтвердити значущість   і творчості відомого митця, і власної відданості покликанню, яке дароване Всевишнім.
   
    Подяку дубриничанам за шану таланту уродженця села схвильовано висловила внучка Антона Кашшая Катерина. Хоча її предок здобув визнання і далеко за межами України, проте саме добра пам’ять земляків є особливо зворушливою і засвідчує непідробну повагу до здобутків митця.
     
    Доречним підтвердженням слів внучки видатного іменинника став виступ земляка, народного художника України Тараса Данилича, який принагідно подарував кімнаті-музею Антона Кашшая виконаний ним портрет свого іменитого попередника. До слова, саме винуватець торжества ще в шкільні роки початкуючого художника Тараса настійливо радив йому обрати мистецьку стезю.
   
    Про свій новий твір коротко розповів   автор мініскульптури Роман Мурник. Він разом з найюнішими учасниками свята Юлею Гайдук та Євгеном Русином відкрив   свій витвір на огляд присутнім і для додачі гарного штриха портрету села.
   
    Оскільки подія відбувалася у рік мистецького туризму в Закарпатті, а   у його рамках відзначення творчості комозитора   Дизидерія Задора, то на церемонії прозвучала народна пісня у виконанні сільського фольклорного ансамблю (керівник Іван Станко) та представлена відеокомпозиція на твір композитора   (цимбаліст Михайло Кужба ) та картин Антона Кашшая.
   
    Опісля присутніх запросили на не менш мистецьки хвилюючу подію -   пленер юних живописців і скульпторів. Учасниками стали юні обдарування Дубриничів, Ужгорода, Перечина та Мукачева — 60 хлопчиків і дівчаток різного віку, але об’єднаних спільною залюбленістю у образотворче мистецтво і прагненням творити свої картини. Їм дали настанови і поради, створили усі необхідні умови для творчого процесу.
   
    Допомагали втілити   мистецькі наміри   наставники юних талантів та вчителька біології Дубриницького ліцею Катерина Шоляк, яка була оголошена консультантом з питань екології та охорони природного середовища. До слова, добрим помічником їй   став не лише спеціально підготовлений відеоролик, а й знані   дітьми різні куточки Дубриничів, оскільки саме у благоустрої та впорядкуванні територій останніми роками і сільська влада, і самі жителі здійснили чимало гарних справ. Підтвердили це і виконані юними художниками малюнки, адже на них можна було впізнати   річки Уж та Лютянку, мости, скверики, вулиці.
   
    Своєрідно передав відчуття   від кашшаївського свята присутній внук митця айтішник Антон Кашшай: “Найбільше вразила незвичайна енергетика події. Як натхненно і випромінюючи радість від творчості, малюють діти. Я набрався незвичайного позитиву від світлих поглядів, відкритих облич. переконливої безпосередності й недитячої цілеспрямованості. А якими неймовірно щасливими побачив дорослих, котрі допомагали дітворі! Не знаю, якими словами передати вдячність усім, хто долучився до проведення свята.”
   
    Напевно, у дитинстві пробують малювати майже всі. Просто з часом це або переростає у майстерність, або залишається на однаковому рівні. І я чула, як у підказках, розмовах консультантів з підопічними наголошувалося, що головне — наполегливість і зусилля у вдосконаленні майстерності. З цим важко не погодитись, бо   неспроста   деякі люди перестають малювати, помилково вважаючи, що вся суть у таланті.   Та куди важливіше — захоплюватися тим, що твориш, мати терпіння і розвивати в собі навички, не дати життєвим обставинам погасити в собі митця. Людям, у яких уроджений талант, легше лише спочатку, бо все одно відтак потрібно працювати роками, шукаючи свій стиль, техніку, напрямок і вдосконалюватися постійно. Не боятись, а вчитись на своїх помилках і вперто долати нові вершини, бо тільки тоді можна досягти успіхів! А ще підкреслювалося,що для розвитку важливо малювати з натури, відвідувати різні мистецькі заходи, бо вони є чудовою школою. Це підтвердила у розмові і мама талановитих донечок Василина Гайдук, котра постійно приводить їх на всі можливі навчальні заходи. Вона зауважила, що сама помічає не лише розвиток майстерності у дівчаток, головне, що вони віддаються малюванню усе з більшим інтересом і захопленням.
   
    Юні учасники творчого свята,   організатори, батьки, запрошені гості мали чудову нагоду стати свідками майстер-класів, які провели художник Євген Цап   та скульптор Роман Мурник.   На полотні на очах у присутніх творився портрет   внучки Антона Кашшая Катерини. Вона охоче позувала митцеві, і присутні заворожено спостерігали, як звичайними мазками пензля поступово окреслюються, виразніють риси гарного жіночого обличчя.   Молодий художник охоче пояснював секрети своєї майстерності, прийоми, які повинні знати і використовувати портретисти та й загалом живописці. Початкуючі художники заздро стежили за вправними і впевненими руками майстра. Портрет вдався, про що свідчив сяючий погляд зображеної на ньому героїні.
   
    Так само зацікавлено проходив майстер-клас з ліплення пластиліном. Роман Мурник віртуозно демонстрував руками і пояснював словами, наскільки велике значення має наполеглива праця над розвитком і вдосконаленням дарованого Богом таланту.
   
    Не можна не згадати копіткої організаційної допомоги у проведенні свята з боку працівників культури села та місцевої влади. Адже у залі   будинку культури було підготовлено усі умови для творчої праці юних митців, яких нарахували шістдесят. Хлопчики й дівчатка могли посмакувати тістечка, бутерброди, пообідати, втамувати спрагу напоями. Затишно почувалися і присутні батьки та любителі таких заходів. Догодити усім постійно прагнули директорка будинку культури Лариса Магада, бібліотекарка Оксана Томаш, добровільні   помічниці з активу сільської влади. Дуже оперативно, зокрема, вони організували на спеціальних стендах виставку виконаних юними художниками робіт. Яке розмаїття барв, краєвидів, композиційних задумів відкрилося глядачам! Звичайно, рівень майстерності неоднаковий, як і вік та досвід юних митців, але скільки торжества краси, доброти, замилування природою рідного краю у малюнках! Представлені картини вийшли щирими, яскравими і надзвичайно змістовними. Відчувалося, що діти мріють про мир, щастя, любов та про нові звершення у рідній Україні. І саме це засвідчило повагу до творчості нашого видатного земляка та продовження його традицій у живописі.
   
    Наприкінці Лідія Маніца провела підсумовуючу бесіду з юними митцями. Вона побажала усім натхнення, наснаги у оволодінні секретів живопису, нових радощів від творчості. А відтак поставила запитання про успішність проведеногозаходу: хто задоволений досягнутим результатом, хто незадоволений, які побажання на майбутні пленери і ін. Розвеселила присутніх піднята рука однієї з наймолодших учасників Софійки на запитання про невдоволених своїм малюнком. Її підтримали   щирими усмішками та оплесками і запевнили, що наступного разу в неї все вдасться. Як і в кожного, хто віддається своєму покликанню і робить усе, аби розкрити дароване Богом обдарування.
   
    Цього разу на пленері не визначалися ні кращі роботи, ні переможці. Кожному учаснику вручили пам’ятний сертифікат. Бо й завдання заходу ставилося   не змагальницьке, а об’єднуюче радістю творчості, яку завжди відчував і дарував людям видатний художник України Антон Кашшай. Треба подякувати організаторам пленеру за цікавий пізнавальний захід, за нові відомості про нашого славного земляка,   якісно організовані умови для творчого процесу і, звичайно,   за гостинці.
   
    Суботнє свято ще раз переконало, що у Дубриничах митецькому роду воістину нема переводу. Це засвідчують юні художники села, які часто дивують творчими досягненнями, що обіцяють перерости у справжні мистецькі відкриття. Про це говорять і гості, котрі відчувають тут особливу творчу наснагу і натхнення.

Ганна Герич