Інтерв’ю з Мирославом Гісемом.

За роки з часу створення банку багато що помінялося. Всі закарпатці знають, що за відкриттям Комінвестбанку, а особливо за його стрімким розвитком, побудовою потужної мережі стояв Мирослав Гісем. Саме його ми попросили розповісти про становлення банку.

— Мирославе Володимировичу, Комінвестбанк досі називають Вашим дітищем. Як Ви в такому конкурентному середовищі взагалі могли створити на Закарпатті банк і зробити його справді потужною фінансовою структурою?

— Цей банк дійсно є моїм дітищем і щоб створити його та вивести в провідні банки України, мені довелося докласти дуже багато сил.

Комінвестбанк було засновано ще в 1992 році і з цього часу він почав стрімко розвиватися. У мене була чудова команда однодумців, які усвідомлювали свою місію і ми зробили все, щоб банк міг надавати своїм клієнтам повний спектр банківських послуг.

— Тоді скептики говорили, що створити в найменшій області банк можливо лише, як виключно територіальну фінансову структуру, яка обслуговуватиме якісь місцеві підприємства та частину населення. Але Вам вдалося зламати цей скепсис…

— Так, Ми за дуже короткий час спочатку на території Закарпатської області відкрили 37 відділень, а потім відкрили і 6 відділень поза її межами краю: у Києві, Дніпрі, Одесі та Львові. Ми створили потужну фінансову структуру і працевлаштували майже 500 чоловік. Мало які промислові підприємства можуть похвалитися такою кількістю працевлаштованих людей.

Керівники підприємств, закладів та установ почали довіряти нам, бо ми були надійними і обслуговування у нас було легким та комфортним. Вже незабаром у нас було понад 25 000 клієнтів, серед яких і найвідоміші підприємства та фірми Закарпаття, державні установи, тощо.

— А як вам вдалося пережити фінансову кризу в країні. Тоді ж було багато випадків, коли банки просто забирали активи підприємств за борги. Зараз багато закарпатських підприємців згадують ті часи з жахом, але про Комінвестбанк   розповідають з абсолютною повагою…

— Тоді дійсно значна частка бізнесу опинилася під загрозою банкрутства і саме банки могли заволодіти активами підприємств за борги. Але у цей важкий час у мене, як банкіра, навіть не було думки про те, як забрати майно підприємства-боржника, а я намагався навпаки продовжити кредитування і таким чином врятував чимало закарпатських підприємств, які згодом вирівняли становище і почали приносити прибуток. Найлегше тоді було нажитися на збанкрутілих підприємствах, але ми чітко усвідомлювали, що якщо дати змогу підприємству вирівняти фінансове становище, то воно і надалі працюватиме і приноситиме прибутки на користь собі, нашій фінансовій установі та й, зрештою, всій області, сплачуючи відповідні податки. Навіть зараз багато наших партнерів вдячні нам за цей фактичний порятунок. Одним словом, ми завжди йшли на зустріч клієнтам і в кризові роки у нас не було й думки, щоб «топити» підприємства клієнтів через неможливість погашення кредиту, а навпаки – ми сприяли тому, щоб підприємство витримало кризу і продовжувало працювати. Так народжувалася довіра.

— Довіра, це дуже важливо, а які риси вашого дітища Ви б ще виділили?

— Ліквідність, стабільність та надійність. Саме вони в банківському середовищі цінуються найбільше. Протягом більше двох десятків років Комінвестбанк був   стабільною банківською установою і, звичайно ж, нам довіряли все більше і більше клієнтів. Ми ніколи не нав’язували своїх правил клієнту, а намагалися дбати про взаємовигідне та плідне партнерство, бо це додавало нам позитивного іміджу та розвитку.

Завдяки нашій роботі Комінвестбанк став членом Незалежної асоціації банків України, Асоціації платників податків України. Банк фінансував різні цікаві проекти, які сприяли розвитку нашого рідного краю та інші пріоритетні напрямки економіки.

За даними Національного банку України на наш банк припадало більше 30% обсягів кредитів юридичним особам краю, а вцілому активи банку перевищували 1,3 млрд. грн., «на той час в еквіваленті по курсу НБУ це становило понад 120 млн. дол. США»  

— Зараз у банку нове керівництво і була інформація, що там намітилися негативні тенденції. Що ви думаєте про це?

— Коли ти вкладаєш у розвиток банку всі свої сили та душу, то чи можна зараз бажати фактично своєму дітищу зла? В жодному випадку. Я переживаю за долю банку і зроблю все від мене залежне, щоб не його знищити.

У будь якій справі потрібно бути компетентним. При моєму керівництві у нас все виходило і мали амбітні плани та задуми на найближчі роки щодо збільшення своєї частки на банківському ринку області, впровадження нових продуктів із застосуванням іновацій, відкриття нових відділень в різних регіонах України та за її межами. Зараз я цього, на жаль, не спостерігаю.

Я є патріотом Закарпаття і цю фінансову структуру розвивав для того, щоб розвивати економіку краю, гарантувати фінансову стабільність підприємствам, залучати інвестиції в область, створювати робочі місця. Тому банк для мене є не лише тим продуктом на створення та розвиток якого я віддав багато сил та часу, але й рідною закарпатською фінансовою структурою, яка повинна діяти для розвитку та створювання всіх благ для рідної закарпатської землі та її мешканців. Тому, я буду шукати всі шляхи для цього. Я впевнений, що час все розкладе на свої місця і Закарпаття буде найкращим квітучим краєм України, а банківський сектор Закарпаття на найвищому рівні.