«Друзі, буквально півгодини тому сталася без перебільшення історична подія у виноробстві України!» Саме цими словами у вівторок, 20 березня, голова Асоціації виноробів та виноградарів Закарпаття Олександр Ковач на власній сторінці у соцмережі Фейсбук повідомив про те, що Верховна Рада прийняла "Закон про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розвитку виробництва терруарних вин та натуральних медових напоїв".

Цей документ, назва котрого мало що скаже пересічному жителю України, насправді ознаменував переломний момент для виноробів та виноградарів нашої країни: після підписання закону Президентом України, малі та середні виробники вина, навіть найменші «сімейні» винарні, що працюють із сировиною власного виробництва, нарешті отримають доступ до комерційного ринку та зможуть легально продавати власний продукт.

Чому лише зараз, спитаєте, напевне, ви? На Закарпатті ж вино виробляють ледь не у кожному другому дворі. Так, виробляють, однак п’ють вдома за власним столом чи продають підпільно, у пластикових пляшках, без жодного легального права на це. У кращому випадку – збувають під час виставок та ярмарків. Чому так? Відповіддю буде вже традиційна українська проблема – бюрократизм та надмірна зарегульованість. У випадку з легалізацією малого та середнього виноробства, саме ці два фактори і були визначальними «гальмами» десятки років поспіль.

Бюрократичні гальма

Основних стримуючих факторів було кілька. Перший був зламаний 13 жовтня 2016 року, коли ініційований закарпатцем Робертом Горватом закон відмінив обов’язкове щорічне придбання ліцензії на право оптової торгівлі алкогольними напоями, в тому числі і вином. Вартість цієї ліцензії складала небагато-немало 500 000 гривень. Щороку. Байдуже, чи для виноробного заводу із мільйонними обертами готової продукції, чи для сімейного виробництва, на якому працює, скажімо, четверо людей.

Після скасування цієї норми, на заваді залишалась ще одна перешкода. Всього-на-всього 140 дозвільних документів, котрі виробник був зобов’язаний отримати, якщо бажав легалізувати власну діяльність. Саме така кількість «папірців» була необхідна для отримання ліцензії на виробництво. І, знову ж таки, вимоги для отримання ліцензії були однаковими як для великих лікеро-горілчаних заводів, так і для малих виноробних підприємств.

Ось цю норму (ці 140 папірців) і прибрав закон, прийнятий 20 березня Верховною Радою.   Серед авторів – так зване «закарпатське парламентське лоббі»: той же ж Роберт Горват, Василь Петьовка та Валерій Лунченко.

За словами співавтора закону Роберта Горвата, процес отримання ліцензії через настільки забюрократизовану процедуру міг тривати до двох років. Зараз же, завдяки прийнятому закону, ситуація кардинально зміниться.

«Наш закон дозволить виноробам, які виготовляють вино із власного винограду, отримувати ліцензії на виробництво без проходження атестації. Важливою вимогою, звісно ж, буде відповідність матеріально-технічної бази вимогам законодавства, а контроль якості та безпеки вин буде здійснюватись акредитованими лабораторіями за договором. Ліцензування буде максимально спрощеним та регламентованим, а після підписання закону Президентом України виноробам для отримання ліцензії на виробництво за спрощеною процедурою потрібно буде не більше місяця», - пояснює Роберт Горват.

По суті, 140 дозвільних документів замінить одна декларація матеріально-технічного стану.

Нові правила «гри»

Отож, варто згадати про кілька обов’язкових положень, передбачених новим законом для згаданої категорії виноробів.

Щоб мати можливість отримати ліцензію на офіційне комерційне виноробство за спрощеною процедурою, виробництво вина не повинно перевищувати 10 000 декалітрів на рік (або 100 000 літрів). При цьому, вся продукція повинна виготовлятися виключно із сировини власного видобутку. Тобто із самостійно вирощеного винограду чи фруктів.

Важливим нюансом також є повна заборона таким виноробам використовувати у виготовленні своєї продукції спирт. Тобто мова йде про виробництво натуральних сортових та купажних вин.

Звісно ж, обов’язковим залишається контроль якості готової продукції. Тут виноробам надали право укладати договори із акредитованими лабораторіями без потреби створювати власну.

Окрім подібного договору, обов’язковими будуть ще кілька паперів: копії засновницьких документів, документ про оплату ліцензії (вартістю 780 грн) та декларація матеріально-технічного стану (на фоні необхідних раніше 140 папірців, цей перелік виглядає, погодьтеся, більш ніж прийнятно).

Перше «легальне» вино від малих та середніх виноробів, ми зможемо скуштувати вже у 2019 році, оскільки, як пояснює Олександр Ковач, «продаж його буде дозволено з 1 січня наступного року за урожаєм».

«Тому що виноробство це не ковбасне виробництво, виноград маємо тільки один раз в році. […]Тому, будь ласка, наберіться терпіння, ще мінімум 9 місяців потрібно почекати, поки народиться перше легальне вино в Україні від приватних виноробів», - наголошує він.

І поки деякі винороби не поспішають надто радіти і висловлюють занепокоєння стосовно того, що бюрократичний механізм таки знайде спосіб ускладнити їм життя, автор закону Роберт Горват стверджує, що прийнятий у вівторок закон унеможливлює подібні сценарії.

«Закон розроблений таким чином, щоб максимально прибрати ризики подальших спекуляцій на цьому питанні. У ньому чітко прописані всі правила, у межах котрих працюватимуть винороби. Зроблено це саме на законодавчому рівні, а У Конституції України сказано, що ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Бюрократичний механізм надто довго не давав розвиватися українському виноробству і зараз ми зробили все можливе для того, щоб зламати цей бар’єр раз і назавжди», - стверджує він.

Українському вину бути!

«Закарпатське вино мусить стати першим вином України. У нас для цього є все», - переконаний директор департаменту економіки Закарпатської ОДА Денис Ман. Як стверджує посадовець, «чимало малих виноробів дуже довгий період чекали на прийняття цього закону». І на це, окрім очевидного бізнес-фактору, є ще кілька важливих причин.

«Він (закон – ред.) окрім спрощення процедури одержання ліцензії на виробництво місцевих вин передбачає також стимулюючий момент: вино повинно бути виготовлене із власного винограду, вирощеного виноробом. Це дозволить відродити не лише виноробну галузь, але й практично наблизитися до вирішення давньої проблеми із нашими виноградниками, які поросли бур'янами», - пояснює він.

Голова Асоціації виноробів та виноградарів Закарпаття Олександр Ковач переконаний, що оновлене законодавство допоможе привести на ринок і нових виробників. А це стане додатковим стимулюючим фактором розвитку цілої галузі.

«Можу поспорити, максимум через 5 років на мукачівському фестивалі вина «Червене вино», із 40 учасників – мінімум 30 буде нових, про яких сьогодні ще ніхто не чув і не знає. І це будуть винороби нової формації, не обтяжені «дідівськими методами», і казками про «живе» вино в старій гнилій бочці», - запевняє він.

Ковач вважає, що вино малих та середніх виноробів після виходу на офіційний ринок стане конкурентом, перш за все, для європейських виробників, представлених в Україні. Зокрема, тих, що реалізуються в ціновому діапазоні від 4 Євро за пляшку.

«Хіба це погано? Ні, валюта залишиться в країні, а гроші вкладені в українське вино, будуть розвивати наше виноградарство та виноробство. В результаті, з'являться тисячі нових маленьких виробництв вина, тисячі нових робочих місць, і, як наслідок, однозначно збільшаться доходи бюджету», - вважає винороб.

Автор закону Роберт Горват також переконаний, що попереду в українського виноробства – якісно новий етап:

«Наш закон дозволить малим та середнім виноробам вийти із «тіні», відкрити нові робочі місця та створить в Україні передумови для якісного, різноманітного та конкурентного ринку європейського рівня. Наші винороби надто довго були змушені ховатися та працювати у напівлегальних умовах. Сподіваюся, зараз вони по максимуму скористаються новими можливостями».