Під запальні «Варош банда», «Дислокація», «Но позерай!» та інші вже добре відомі пісні гурту «Триставісім» не можна не танцювати. Їхні концерти запам’ятовуються особливими ритмами, використанням напористих колоритних мотивів, фолькроку, панку, фанку, ска, а також текстами з закарпатським діалектом. Ще «Триставісім» відомі завдяки першому закарпатському мультфільму «Наша файта», якого могло і не бути, якби не музика саме цього гурту.


У січні хлопці презентували перший повноформатний альбом, у лютому випустили другий кліп, а також незабаром зіграють два концерти — в Ужгороді та Києві. Продуктивності «Триставісім» не позичати: всі, крім музики, також ще працюють у інших сферах, чим заробляють і на життя, і на розвиток музики. Гурт працює без спонсорів, рекламних менеджерів і всіх інших професіоналів, які зазвичай забезпечують виконавцям популярність. Слава про «Триставісім» розповсюджується завдяки слухачам, які знають і люблять цей гурт, а також радять його унікальну музику своїм друзям, знайомим і випадковим френдам у соцмережах. Саме така реклама підтверджує хорошу музику, бо «Триставісім» грають так, як живуть.

ProZak записав інтерв’ю з вокалістом гурту Павлом Геновим і бас-гітаристом Андрієм Шаповаловим. Хлопці розповіли не тільки про життя гурту, власні уподобання і новий альбом «Триставісім», а й зізналися, який сюрприз приготував гурт своїм слухачам до концерту в Ужгороді.

«УСЕ ПЕРЕПЛЕЛОСЯ: ДРУЖБА, МУЗИКА І ВЖЕ НАВІТЬ РОДИННІ СТОСУНКИ»

— З чого розпочинався гурт «Триставісім», що означає ваша назва?

Павло. Гурт заснований, коли ми були студентами. Назву взяли від аудиторії 308, де репетирували.

Андрій. Щодо історій про те, чому ми так називаємося, вирішили, що не цікаво розповідати одну і ту ж легенду про створення, тому кожен раз щось вигадували. Так з’явилося кілька історій про наш гурт. Одна з них про те, що коли ми зібралися вперше, то всі разом важили 308 кілограмів. Інша — що наш перший гонорар становив 308 гривень. У дечому ці історії правдиві.

— Сьогодні ви теж вигадуєте подібні історії?

Павло. Багато вигадувати не доводиться, життя саме вигадує за нас.

— Де відбувався перший виступ гурту?

Павло. Це було в Ужгороді на ПораБулоФесті. З того часу мали багато виступів на Закарпатті, у Львові, Чернівцях, Івано-Франківську, Тернополі, Хмельницькому, Луцьку, у Києві. Також мали виступи у Польщі та Угорщині. Фестивальний рух активніший на Західній Україні, тому тут мали багато виступів.

— Чи граєте на весіллях?

Андрій. Ми не позиціонуємо себе як гурт, що грає на весіллях. Граємо тільки власні пісні. Мали кілька запрошень від знайомих і друзів, яким подобається наша музика.

— Як поєднуєте роботу і творчість?

Павло. Важливо бути там, де ти потрібен. Так сталося, що деякі учасники нашого гурту вже 7-8 років разом. Ми вчилися разом, працюємо і виступаємо разом. Усе переплелося: дружба, музика і вже навіть родинні стосунки, бо Андрій був свідком і у мене на весіллі, і в нашого барабанщика. Звичайно, гурт вимагає дедалі більшої уваги, але все поєднується і допомагає одне одному. Наша творчість фінансується з власних кишень. В Україні сьогодні така ситуація в музичному бізнесі, що для створення якісного продукту спочатку потрібні власні інвестиції, а потім це працюватиме на тебе.

ВЛАСНИЙ ПРОДУКТ «ТРИСТАВІСІМ» НЕ ДОВІРЯЄ НІКОМУ

— Що можна зробити для популярності гурту «Триставісім» в Україні? Яким бачите цей шлях?

Павло. Диски з новим альбомом розіслали знайомим і друзям від Ужгорода до Маріуполя. Треба знаходити шляхи донести до людей той продукт, який ти робиш.

Андрій. В Україні сьогодні багато різної інформації через події, які відбуваються. Незважаючи на весь негатив, намагаємося показати людям, що все добре, що треба розвиватися, бо нас чекає майбутнє, яке маємо творити сьогодні заради наших дітей. У нас є люди, які займаються рекламою, але це люди з нашої команди. Довірити комусь власний продукт поки що не можемо.

— То ви самі себе продюсуєте? А хто пише тексти, музику?

Павло. Пісні пишу я, а вже те, як вони звучать — справа всього гурту.

— У кого з гурту є музична освіта?

Павло. Більшість учасників мають музичну освіту.

— Скільки разів змінювався склад гурту?

Андрій. Кардинально змінювався кілька разів. Залежно від цього змінювалася й назва. Колись писалися «the 308», потім «Триста8ісім», коли у нас був інший вокаліст. Зараз як звучить, так і пишеться.

— Більше змін не передбачаєте?

Павло. Поки що ні. Цей варіант зафіксований. Якщо буде дозволяти ситуація в країні і буде змога, то співпрацюватимемо з гуртами. Сьогодні у нас такий склад, що важко уявити якісь зміни.

— З ким із українських виконавців хотіли би співпрацювати?

Павло. Коли товаришуєш із якимись гуртами,то у випадку вільного часу в обох — буде співпраця. Сьогодні підтримуємо дружні стосунки з багатьма гуртами.

Андрій. Нещодавно у нас була співпраця з гуртом «Перкалаба». Вони попросили нас зробити кавер на одну з їхніх пісень. Ми вирішили, що це буде пісня «Голяк», яка в Інтернеті вже досить поширена.

— Альбом «Лачо» доступний у мережі для скачування. Однак ви розповсюджуєте і диски. Чи очікуєте гроші від їхнього продажу і взагалі, чи варто видавати диски, якщо музику можна скачати безкоштовно?

Павло. Є певна кількість людей, які хочуть придбати диск на пам’ять як сувенір чи задля підтримки гурту. Залежно від кількості охочих друкуємо і тираж. Ми не видаємо їх сотнями тисяч. Вважаємо, що одне іншому не заважає. Зможемо надрукувати додаткову партію дисків у разі потреби. Диск доступний на популярних сайтах, де скачують музику.

— Що слухали в дитинстві й що сьогодні слухаєте?

Павло. У дитинстві слухав касети Пономарьова і Гарика Кричевського. Пригадую, як малим ходив по квартирі й казав мамі: «Не сыпь мне соль на рану…». Потім слухав електронну музику, джангл, техно. Перейшов на інші гурти. Сьогодні слухаю багато різної музики.

Музиканти гурту, незважаючи на те, що ми граємо, слухають абсолютно різну музику. Акордеоніст слухає Майкла Джексона, потім намагається його переграти на акордеоні. Трубач слухає джаз, карпатські мотиви, а басист — хіп-хоп.

ЛЮДИ ВІДЧУВАЮТЬ,   ЩО «НО ПОЗЕРАЙ!»   — ЦЕ ЩОСЬ ПОЗИТИВНЕ

— Чи бувають у гурті конфлікти?

Павло. Бувають, звісно, бо в нас усіх різні темпераменти, і періодично вони конфронтують між собою. Але з того виходимо, бо ми сіли в один човен, і нема виходу крім того, щоб бути разом. Тож конфлікти розв’язуються самі собою і періодично навіть надихають щось написати, особливо мене.

Андрій. Як Паша сказав, всі учасники дуже різні, тож емоційні сплески бувають у кожного. Я завжди кажу: хлопці, видихайте, бо можете наговорити будь-що.

— Ви не думали над тим, аби створити словник слів гурту «Триставісім»?

Павло. Коли я пишу пісні, то в мене виникає бажання використати у розмові певні слова чи вирази. Навіть якщо хтось не розуміє значення, то інші слова пісні можуть підказати, що означає те чи інше слово. Деякі пісні не вимагають того, аби хтось розумів, що вони означають. Наприклад, «Но позерай!». Хлопці скетч-шоу «Но позерай!» попросили нас написати пісню, яку могли би використати у шоу. Ми написали цю пісню, включили її також до альбому. Це була перша робота у такому проекті. Сьогодні на фестивалях вона одна з найбільш танцювальних. Люди під цю пісню веселяться й інтуїтивно відчувають, що це позитивне слово. Слово «лачо» я почув на дні народженні нашого трубача і вирішив використати його у назві альбому. Виявилося, що це слово має хороші значення на багатьох мовах.

Андрій. Перед деякими піснями на концерті Паша завжди запитує глядачів, чи знають вони, що таке «наша файта», «но позерай!» тощо. Думаю, завдяки цьому мова Закарпаття стає більш відомою. Насправді у нашого гурту переважає перечинсько-березнянський діалект.

— Чула, що скоро обіцяєте новий альбом. Чим зумовлена така активність, чи просто сьогодні добре пишеться?

Павло. Не просто тому, що пишеться. Насправді альбом «Лачо» увібрав у себе багато хорошого, що відбувалося з нами за весь той період, поки ми займаємося музикою. Сьогодні нам хочеться грати на репетиціях щось нове, бо якщо сидиш на чомусь старому, то життя не йде далі. І взагалі, хочеться донести до людей щось хороше і співати нові пісні. Працюємо над цим. Коли матеріал написаний, потрібно його видавати у люди, бо тоді воно актуальне. Далі має настати щось нове.

— То скільки пісень уже є?

Павло. У мене є перелік потенційних пісень, які можна було би записати. Деякі лише на стадії народження, інші написані. А так на рівні 9 пісень уже написано. Передбачити щось складно, але хочеться видавати альбоми.

— Як готуєтеся до концертів?

Павло. Склали програму, яка має лунати. Сьогодні обдумовуємо, як ці пісні будуть переплітатися між собою, які зв’язки будуть між ними. Наразі програма велика, таку не грали ще ніде. Думаю, що буде цікаво. Буде щось нове. Наприклад, пісню «Голяк» видали, але наживо її ще не грали, тож і вона буде. Намагаємося максимально попрацювати, аби люди почули нас.

— Що у планах надалі і взагалі, чи плануєте щось?

Павло. Сьогодні монтуємо нарізку відео із всіх концертів, які грали минулого року. Презентували кліп «Варош банда». За настроєм і енергетикою кліп узагальнює всі пісні альбому. Це «свіжий» матеріал. Далі концерти. Хочемо також зіграти у Львові, але ще не маємо точної дати.

Насправді для глядачів концерту в Ужгороді маємо сюрприз: хочемо презентувати третій офіційний кліп — мультиплікаційний. Його намалювали з художником мультика «Наша файта». Це мультиплікаційний фільм під гаслом «Музика врятує світ». Спочатку презентуємо його на концерті, а далі розповсюдимо у мережі.

Наталія Каралкіна