Успішне закінчення школи не гарантує українцям ні навчання, ні роботи. В Україні близько 18,8 відсотка людей віком від 15 до 24 років ніде не навчаються і не працюють. За рівнем безробіття серед молоді Україна посідає одне з перших місць у Європі.


Так, із 2007 по 2009 роки безробіття серед молодих українців зросло на 4,9 відсоткового пункту, тоді як серед дорослих лише на два пункти (підрахунки за методикою Міжнародної організації праці). За цими показниками Україну випереджає лише Грузія, де безробітної молоді стало більше на 5,5 відсоткового пункту, дорослих — на 1,3. Для порівняння, в 27 країнах Євросоюзу приріст «молодіжного» безробіття становив 4,7, «дорослого» — 1,5.

Причинами молодіжного безробіття в Україні є неактивність молоді, з одного боку, з іншого — небажання роботодавців мати справу з некваліфікованими працівниками. «За небажанням шукати роботу ми наближаємося до рівня ЄС, де подібною апатією вражено 62 відсотки молодих людей. Працевлаштування людей віком від 15 до 24 років завжди було особливо віртуозною задачею, і не тільки в Україні. Навіть коли справи в компаній ідуть вгору, мало хто поспішає наймати некваліфікованих працівників», — кажуть у Міністерстві соцполітики.

За кілька років покоління 55-річних піде на пенсію і виникне «величезна діра» в обсязі трудових ресурсів України. Це позначиться на прирості ВВП і доходах більшості громадян. Діагноз для України звучить так: витіснення молоді з ринку праці на тлі неминучого старіння населення країни. Іншими словами, робоча сила в нашій країні руйнується з двох кінців.

Спробувати нову роботу

Опитування порталу rabota.ua показало, що 87 % українців хочуть перекваліфікуватися, спробувати нову професію або зайнятися чимось кардинально іншим. Згідно з даними дослідження, 52 % мешканців країни готові перекваліфікуватися вже найближчим часом, а 43 %, можливо, зроблять це у віддаленому майбутньому. Ще 5 % респондентів хочуть освоїти кардинально нову професію, але поки що не планують цього робити.

Учасники опитування зазначили, що найчастіше бажання змінити професію виникає, коли працюєш в одній і тій же сфері від чотирьох до шести років. На запитання про те, які причини стримують від зміни діяльності, респонденти відповіли, що, перш за все, вони не знають, яку саме професію вони хотіли б освоїти, а також їм шкода втрачати напрацьований досвід (36 % опитаних вказали ці причини). 27 % респондентів відчувають страх перед невідомістю, а 25 % бояться переходити на початкову позицію з більш низьким рівнем зарплати. 16 % респондентів зізналися, що не планують змінювати сферу роботи тільки через лінь.

Серед причин, які навпаки спонукають респондентів зайнятися чимось кардинально іншим, на першому місці стоїть фінансове питання: третина респондентів відповіли, що хочуть змінити сферу діяльності, оскільки поточна сфера не дозволяє їм досягти бажаного рівня доходу. Кожен п’ятий опитаний занудьгував на поточному місці й хоче розвиватися далі. 17 % скаржаться на відсутність комфортної робочої атмосфери. Решта респондентів вважають сферу, в якій вони працюють, нецікавою, особливо порівняно з іншими сферами.

Окреме опитування rabo-ta.ua показало, що половина українців не працюють за тією спеціальністю, на яку вчилися у ВНЗ. При цьому чоловіків серед них більше, ніж жінок.

З якою професією найлегше знайти роботу

Найбільшим попитом на ринку праці в Україні користуються менеджери з продажів, медики та IT-фахівці. Про це свідчать результати дослідження аудиторської компанії «Ернст енд Янг Україна».

Якщо у кризу всіх малокваліфікованих працівників скорочували, зараз компанії повертаються до практики залучення новачків та навчання їх на робочому місці. Це стосується категорій обслуговуючого персоналу. Згідно з дослідженням, близько 80 % опитаних компаній мають намір підвищити заробітну плату в середньому на 10 %.

Найбільшим попитом на ринку користуються менеджери з продажів та IT-фахівці. З’явилося більше відкритих позицій у компаніях сфери товарів народного споживання і промислового сектора. Високий попит на кваліфікованих фармацевтів і медиків. В Україні з’являється дедалі більше приватних клінік, яким потрібен кваліфікований персонал. І вони готові платити гідну заробітну плату.

***

Вік живи — вік навчайся

Однією з нагальних соціальних проблем України залишається безробіття. Ця проблема прийшла до нас у катастрофічні 90-ті роки і досі видається незміннною і неможливою до розв’язання.

Але якщо тоді її причини були наочними і зрозумілими, то сьогодні вони вже її не пояснюють — адже умови змінилися, ситуація у країні інша. Економіка розвивається, кількість робочих місць зростає. Деякі галузі відчувають навіть нестачу фахівців, але безробітних ніяк не меншає…

Причину можна зрозуміти, якщо уважніше придивитися до статистики. За «звичайного» безробіття (тобто такого, яким його знають у світі) найбільшу частину безробітних складає молодь. У нас картина інша — знайти собі гідне місце роботи не можуть люди здебільшого передпенсійного віку.

Втім, нічого дивного в цьому немає. Саме досвідчені працівники з кількадесятилітнім трудовим стажем виявляються носіями «застарілих» професій та кваліфікацій. А із традиціями перенавчання в нашому суспільстві якось не склалося. В радянські часи перекваліфікація кадрів була справою виключно державною, особистого зацікавлення нею в самих працівників не було, адже до платні вона додавала якісь копійки, а скорочення штату нікого тоді не лякало.

Та й темпи технологічних змін тоді були іншими. Навіть у розвинених західних країнах майже до кінця 60-х років пересічному працівникові вистачало знань і навичок, отриманих у юності. А зараз там повне переобладнання виробництва відбувається кожні десять років, а то навіть частіше. Тож працівники мусять перенавчатися.

Проте європейцям вистачає для цього власних коштів. А у наших співвітчизників пропозиція отримати новий фах викликає хіба що гірку посмішку.

Про перенавчання

Проблема кричуща. Але перший крок до її розв’язання вже зроблено. В новому Законі «Про зайнятість», схваленому в липні цього року, передбачена допомога тим, хто перенавчатиметься.

Це масштабна і розгалужена програма, розрахована на доволі тривалий період. У ній передбачено різні способи перекваліфікації, аби трудящі мали вибір і змогу уникнути бюрократичних негараздів.

Тим, хто не має високої кваліфікації, допомогу на навчання буде надано не грішми, а, так би мовити, в натуральному вигляді, тобто всіма фінансовими і організаційними клопотами перейматиметься держава. Технічні училища готуватимуть робітничі кадри відповідно до запитів підприємств, які й забезпечуватимуть подальше працевлаштування.

Якщо працівника не влаштовуватиме якість навчання, він матиме змогу перенавчатися самостійно і обмежитися лише складанням кваліфікаційних іспитів. Посвідчення, яке він отримає, і право на отримання роботи будуть такими самими, як і в тих, хто навчався на стаціонарі.

Для тих, хто прагне більшого, передбачено систему спеціальних ваучерів, якими можна буде розрахуватися за навчання на кваліфікаційних курсах або навіть у вищих навчальних закладах. Щоправда, отримати такий ваучер можуть лише ті, хто має щонайменше п’ятнадцять років трудового стажу.

Договір із роботодавцем

Ще одним джерелом коштів для сплати за навчання може бути договір із роботодавцем. За його рахунок здійснюватиметься перекваліфікація працівника, натомість працівник зобов’язаний відпрацювати у роботодавця протягом року чи трьох залежно від вартості навчання. Зрозуміло, що ці витрати будуть звільнені від оподаткування, а час навчання зарахують до трудового стажу.

До речі, щодо стажу. Деякі професії вимагають не лише навчання, але й стажування. Цим доволі часто зловживають роботодавці, які заощаджують не лише на платні стажувальникам, а й на внесках до Пенсійного фонду, не зараховуючи час кваліфікаційного стажування до трудового стажу. Новий закон забороняє таку практику. Це важливо для тих, кому до пенсії лишилося небагато і кому переривання стажу особливо невигідне.

Закон обмежує шахрайські можливості не лише роботодавців, але й кадрових агенцій. Тепер сплачувати за їхні послуги будуть лише ті, хто винаймає працівників. З тих, кого наймають, брати гроші категорично заборонено.

Потребу в цій програмі мають не лише громадяни, а й держава. У країні склалися всі передумови для економічного зростання і воно стає помітним, як то кажуть, неозброєним оком. Ті ж, хто залишиться за бортом, не лише постраждають особисто, а й підведуть суспільство. Зрозуміло, що ніхто не залишить знедолених у біді, але ніяка соціальна допомога не замінить власного заробітку — ні матеріально, ні морально. У цивілізованому суспільстві зайвих людей немає і бути не може.

Марія Висока

***

Українцям не вистачає вільного часу через роботу

Лише 10 % українців успішно знаходять баланс робочого і особистого часу, свідчать дані опитування кадрового порталу rabota.ua. На запитання, якою мірою страждає ваш особистий час через надмірне завантаження на роботі і понаднормову роботу, 73 % респондентів відповіли, що страждають і навіть дуже.

При цьому кадровики зазначають, що всього 13 % опитаних цілком достатньо їх неробочого часу, щоб повністю відпочити від роботи, розслабитися, відновитися, а 4 % респондентів відповіли, що зовсім не втомлюються від своєї роботи. За даними опитування, 5 % мають можливість змінювати графік роботи, коли відчувають надмірну втому. Цікаво, що найбільше таких відповідей надійшло від топ-менеджерів.

Більшість респондентів (44 %) відповіли, що лише іноді не встигають повністю відновитися, а ось третина опитаних систематично не встигає відпочити і розслабитися, причому серед них набагато більше жінок, ніж чоловіків.

Цікаво зауважити, що найчастіше (у 67 % випадків) респонденти через брак вільного часу змушені відмовлятися від відвідування театрів, концертів, музеїв, виставок, а також від занять спортом (у 65 % випадків) та особистих хобі (64 %).

Разом із тим, найчастіше бракує часу респондентам на спілкування з друзями, родичами (51 %), а так само на перегляд телевізора (49 %), на жаль, сон і фізичний відпочинок потрапив лише на третє місце в цьому списку разом із домашніми справами і турботами (по 45 %).

На запитання про тривалість і графік відпустки лише чверть опитаних відповіли, що вони можуть взяти відпустку, коли їм це зручно, і настільки, наскільки потрібно. Ще 29 % респондентів сказали, що можуть взяти відпустку у зручний для них час, але короткий за тривалістю.

18 % беруть відпустку тільки тоді, коли це зручно роботодавцеві, 12 % — що їх не влаштовує ні тривалість, ні графік відпустки. Ще 11 % поскаржилися, що взагалі не можуть піти у відпустку.

Серед європейців найбільше люблять гроші українці та росіяни

Згідно з останнім опитуванням, більшість росіян та українців вважають багатство дуже або досить важливим у своєму житті. Про це свідчить останнє опитування європейської соціальної ініціативи European Social Survey Round, повідомляє «Тиждень». Відповідно до опитування майже 40 % росіян вважають дуже важливим для себе бути багатим та мати дорогі речі. Такої ж думки дотримуються 35 % ізраїльтян та 30 % українців. Важливим для себе багатство також розглядають близько 28 % чехів та 27 % греків.

У свою чергу найменша кількість осіб, для яких багатство є пріоритетом у житті, виявилася у Швеції

(5 %), Норвегії (6 %), Голландії та Фінляндії (7 %). І навпаки найбільша кількість опитаних, які абсолютно не згодні з важливим місцем багатства в житті людини, проживає у Франції (майже 75 %), Норвегії (63 %) та Швеції (62 %).