Лаудон привіз в Ужгород не лише екзоти, а й ...руку мумії!

admin 30.05.2014 12:05 ДОЗВІЛЛЯ

Сьогодні від саду Лаудона в Ужгороді залишилися окремі дерева, розкидані по дворах, садах, вулицях робласного центру Закарпаття. Поблизу ж дитячої лікарні зберігся найбільший фрагмент саду, про що нагадує інформаційне табло


Ми продовжуємо серію матеріалів про історичні місця та будівлі Ужгорода. Цього разу зробимо екскурс у природу — парки, сади, альпінарій та Звіринець. Незмінним нашим «екскурсоводом» є кандидат історичних наук, завідувач відділу археології Закарпатського краєзнавчого музею Йосип Кобаль.
Неподалік колишнього ресторану «Скала» на вулиці Собранецькій є будинок №31, в якому жив і працював син учасника польського повстання 1863 р. Романа Грабовського художник Еміл Грабовський (1892—1955). А зовсім поряд на двоповерховому цегляному будинку розміщена меморіальна мармурова таблиця із надписом: «Тут жив свої останні роки, 1861—1862, великомученик угорської визвольної боротьби, великоварадинський латинського обряду римо-католицький єпископ, барон Ласло Бемер. На знак пошани родина Лаудон, 1911». Урочисте відкриття дошки відбулося 14 травня 1911 р.

Йосип Кобаль пояснює, що саме тоді було повністю збудовано і будинок всіма шанованого в місті вчителя гімназії Іштвана Лаудона, який народився 20 серпня 1862 року в Ужгороді. Тут він здобув початкову й середню освіту, відтак вчився в Будапештському університеті й отримав диплом вчителя грецької та латинської мов. Однак в гімназії викладав ще й природознавство. Лаудон об’їздив усю Австро-Угорщину, Італію, побував у тримісячному науковому відрядженні в Єгипті, звідки привіз для музею серед всього іншого й частину руки мумії. Але особливо любив Марамороські гори, куди навідувався щороку. Саме тут, в Усть-Чорній (Тячівщина), 1902 року йому вдалося відкрити на території тодішньої Угорщини новий вид рослин – Elshotzia Patrini. З подорожей Лаудон завжди привозив цінні й рідкісні види рослин, частину з яких висаджував у своєму знаменитому дендропарку. Цей парк був розташований позаду будинку й тягнувся вниз по схилу до сучасної дитячої лікарні. Колись у саду росли чудові магнолії, таксодіуми, кілька видів екзотичних сосен і ялин, вірджинська гігантська ялина, канадська, китайська, нормандська ялини, американський кипарис. Сьогодні від саду Лаудона залишилися окремі дерева, розкидані по дворах, садах, вулицях Ужгорода. Поблизу ж дитячої лікарні зберігся найбільший фрагмент саду, про що нагадує інформаційне табло. Кілька років тому у дворі лікарні три унікальні дерева зрубали до половини, обчистили кору й вирізали казкових чоловіків. Обурення громадськості нічого не дало.

Перед смертю Лаудон ще раз відвідав марамороські полонини, щоб зібрати рослини для саду, але по дорозі додому 23 липня 1924 року помер у Виноградові. Похований він на Кальварії, неподалік від власного будинку й саду.

2
Парк Сечені на початку ХХ ст.

Звіринець Другетів, або Монаший сад


Вулицею Ольбрахта виходимо на Анкудінова, яка з одного боку веде до автомобільного мосту, а з іншого — до вулиці Підградської. Найцікавішим об’єктом вулиці є великий парк. Він відомий нині як Підградський, а в радянські часи це був парк імені Горького, який вважається найдавнішою пам’яткою паркової культури Ужгорода. Нині від старої слави тут збереглися хіба величезні платани та липи, вік окремих перевищує дві й три сотні років. Зріз одного із таких 300-річних платанів експонується нині у відділі природи Закарпатського краєзнавчого музею.

На думку одного з найавторитетніших ботаніків Закарпаття Степана Фодора (1908—2000), платани з’явилися в Ужгороді разом із Другетами. «Як би там не було, але цей парк існував уже, як мінімум, із середини XVI століття», — каже Йосип Кобаль. Є цьому й доказ. У 1553 році Ференц і Гашпар Другети напали на павлікіанський монастир і захопили його земельні володіння. Через кілька десятиліть вдова Міклоша Другета — Маргарета Зріні — подала до суду на іншого члена родини за те, що той і надалі тримає в своїх руках Монаший сад або Звіринець, який знаходиться за великим мостом через р. Уж. Отже, в середині XVI ст. Звіринець уже існував і, судячи з його назви, із самого початку слугував місцем, де володар замку в будь-який час міг полювати, каже Йосип Кобаль. Подібні звіринці, як правило, обгороджені, були типовим на той час явищем. Ужгородський з’явився на початку XV ст., коли Другети збудували в Ужгороді палац, і місто стало одним з їхніх найважливіших центрів. Коли у 1631 році конскріптори описали місто, то згадали і Звіринець, зазначивши при цьому, що тут є фруктові дерева і що траву в ньому косять. Опис 1691 року теж згадує Звіринець, проте в ньому вже давно не було жодних звірів. Тут заготовляли сіно, вирощували горіхи, яблука та груші, котрі йшли на потреби замку. Про первісні розміри парку судити важко, але він був у кілька разів більшим, ніж сьогодні. Звіринець підходив безпосередньо до стін фортеці.

Після того, як один з останніх володарів замку граф Міклош Берчені покинув Ужгород, Звіринець перейшов у володіння казни, яка час від часу окремі його частини здавала в оренду. Уже в 1858 році тут облаштували спортивний майданчик гімназисти. З початку 70-х ХІХ ст. парк, який отримав назву парк Сечені (на честь відомого громадсько-політичного діяча Іштвана Сечені), став улюбленим місцем відпочинку ужгородців. Цьому сприяло й те, що у 1872 році серед столітніх дубів збудували першу ужгородську залізничну зупинку, яку згодом перенесли глибше в парк, там, де нині знаходиться так звана Туристична станція. Залізничники впорядкували територію й висадили довгу липову алею, якою залюбки прогулювалися міщани, розповідає історик. З 1878 року в парку почав діяти тир Ужгородського стрілецького товариства.

Тут же, неподалік мосту, збудували готель із рестораном і танцювальний майданчик. 1893 року тодішній мер Міхай Фінцицький ініціював придбання містом цієї цінної природної та історичної пам’ятки. Справа тяглася кілька років і була вирішена лише у 1901-му, однак через рік всі будівлі парку згоріли. Місто, за планами архітектора Йожефа Суханека, збудувало новий готель та ресторан. Урочисте відкриття парку Сечені відбулося 3 липня 1904 року. Молодь збудувала собі тут два тенісні корти, футбольне поле, а місто облаштувало квіткову оранжерею і будинок для двох садівників.

Рекреаційно-спортивний характер парк зберіг і в міжвоєнний період, коли його просто назвали Міським парком. Від пішохідного мосту в центрі міста до парку підвели залізничну колію, але в цілому він почав занепадати. Сьогодні парк переживає також не найкращі часи. Час від часу тут відбувається санітарна рубка старих дерев, проте мала залізниця бездіє, а на Туристичній зупинці — сміття і захаращена будівля.
В альпінарії колись було погруддя Адольфа Добрянського

У ХVІІ столітті нинішня вулиця Довженка називалася Млинською, бо там був млин. Тягнулася вона вздовж підніжжя Жупанатського пагорба й виходила на вулицю Собранецьку. У 1961 році тут було 36 дворогосподарств ремісників і кріпаків. Тут мешкав і власник єдиного прізвища Козак — Василь. На початку вулиці на крутому схилі під жупанатом є невеличкий парк-альпінарій. Тут видно оголені кам’яні породи, з яких формуються вулканічні гори, є невеличкий струмочок, вода з якого стікає у штучне озерце. В альпінарії росте ціла низка екзотичних рослин — тис, самшит, туя. Посередині парку біля озерця у 1999 році на День міста встановили бронзову скульптуру двох найвідоміших художників краю, засновників закарпатської школи живопису Йосипа Бокшая та Адальберта Ерделі. До речі, вони не перші в цьому парку. У 1928 році у верхній частині альпінарію було встановлено погруддя Адольфа Добрянського роботи відомого скульптора Олени Шіналі-Мондич (1902—1975). Воно простояло до 1939-го, — в ніч із 22 на 23 травня група проугорськи налаштованих міщан демонтувала пам’ятник та викинула в річку Уж.

Нині альпінарій живе своїм життям і є одним із улюблених місць відпочинку ужгородців. Кілька років тому міськрада відро­дила озерце і виклала його камінням. От тільки Адальберту Ерделі та Йосипу Бокшаю час від часу дістається від вандалів — Ерделі надпиляли шию, а Бокшаю розфарбували спину.

3
Печатка І.КУТКИ.

«Сад Кутки» мав криницю


Неподалік від тиру на вершині гірського відрогу вулиці Болотної (тепер Берчені), що тягнеться в бік міста, колись знаходилася досить цікава місцина, яка з початку ХІХ ст. мала назву «поселення самітника» або «Сад Кутки». Йдеться про одного із сподвижників мукачівського єпископа Андрія Бачинського, відомого церковного діяча, просвітителя Івана Кутку (1750—1812), який зробив величезний внесок у національне відродження закарпатських українців. Він написав і видав «Буквар язика рускаго» (1797), що базується на живій народній мові, а також знаменитий «Катехезис малий» (1803), який витримав 11 перевидань. Як секретар Андрія Бачинського, І.Кутка долучився й до церковного будівництва, а після смерті єпископа діяв як капітулярний вікарій. Жив Кутка відокремлено, як чернець, вів аскетичний спосіб життя. Перед смертю свої маєтки заповів ужгородській греко-католицькій духовній семінарії.

У «Саду Кутки», каже Й.Ко­баль, була чудова криниця. Пізніше, коли ректором семінарії став Юлій Фірцак, над джерелом, що било з-під землі, за проектом королівського інжерена Берталона Кеменя було збудовано колодязь, який так і називався — колодязь Фірцака. Між іншим, одна з вулиць, яка веде до «Саду Кутки», колись називалася Криничною.

Записала Оксана ШТЕФАНЬО, «Новини Закарпаття»
http://karpatnews.in.ua/

admin

Коментарі :


 

 

 

Погода

ДОЗВІЛЛЯ

Оголошення

Архів новин

Травень
Січень
Лютий
Березень
Квітень
Травень
Червень
Липень
Серпень
Вересень
Жовтень
Листопад
Грудень
2025
1950
1951
1952
1953
1954
1955
1956
1957
1958
1959
1960
1961
1962
1963
1964
1965
1966
1967
1968
1969
1970
1971
1972
1973
1974
1975
1976
1977
1978
1979
1980
1981
1982
1983
1984
1985
1986
1987
1988
1989
1990
1991
1992
1993
1994
1995
1996
1997
1998
1999
2000
2001
2002
2003
2004
2005
2006
2007
2008
2009
2010
2011
2012
2013
2014
2015
2016
2017
2018
2019
2020
2021
2022
2023
2024
2025
2026
2027
2028
2029
2030
2031
2032
2033
2034
2035
2036
2037
2038
2039
2040
2041
2042
2043
2044
2045
2046
2047
2048
2049
2050
НдлПндВтрСрдЧтвПтнСбт
27
28
29
30
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
00:00
01:00
02:00
03:00
04:00
05:00
06:00
07:00
08:00
09:00
10:00
11:00
12:00
13:00
14:00
15:00
16:00
17:00
18:00
19:00
20:00
21:00
22:00
23:00

Влада

Чи влаштовує вас влада в Україні?


Влаштовує
Не влаштовує
Мені однаково


Голосувати/результат