Пора покути і надії

Юрій Шип 07.04.2017 15:58 СОЦІО

Спасенна жертва вічної Любові
(Хресна дорога)


І для тебе, і для мене
Бог дав Гетсиманський сад…
Віковічне й незнищенне
Слово засудив Пілат:
Всього людства Бога-Спаса…
Вічного Царя небес
Принудила дика маса
Нести на Голгофу хрест.
Ті, кому був щирим братом,
Стали на чолі товпи,
Хрипли з фарисеєм-катом:
«Розіпни його! Розпни!»
Наче звірі, а не люди,
На Христа злобою світять:
«Кров його на нас най буде!
А по нас — на наших дітях!»
Та Ісус до них з любов’ю
Обізвався не устами
(У чіпці, залитім кров’ю!),
А скорботними думками:
«Що зробив я злого, люди!..
Я ж для вас і з вами жив,
Рятував з біди й облуди…
То чи це я заслужив?»…
Нахиляється, цілує,
Сам бере на себе хрест,
На Голгофу зір прямує,
Духом лине до небес:
«Відпусти гріхи їм, Отче,
Бо вони сліпі, глухі.
Віддати життя я хочу
І за ці гілки сухі…»
Під хрестом паде аж тричі.
Мліє материнський сум.
Кат звіріє, києм тиче,
Скаженіє злобний глум…
Добрий киринейський Симон
Помагає нести хрест:
Перед Чоловічим Сином
Заробляє вічну честь…
Хтось кляне, а хтось ридає,
Дивлячись на муки ці,
Рани Божі обтирає
Вероніка на лиці…
А як здерли на Голгофі
Ризи з Господа святі, —
Руки й ноги проколоті
Затремтіли на хресті.
Вся природа заніміла
І настала темнота,
Бо згасали сили тіла
Сина Божого й уста…
За все людство мирна Жертва —
Кровна плата за гріхи…
Ним вина Адама стерта
І всі Євині довги…
Христовбивці страстям раді,
Ті, що Правду вічну мучать…
А він дивиться на Матір
Та на дорогого учня.
Так з любов’ю промовляє
До Апостола Івана:
«Цю від нині Мамку маєш,
Що у неї серце в ранах…»
Чує сотник, зло вороже,
Ті, що жовчю з оцтом поять:
«Відпусти, гріхи їм, Боже,
Бо не знають те, що коять».
Спасом став Господь злочинцю,
Що покаявся при Ньому:
«Ще сьогодні, після клинцю,
Будеш у раю святому…»
Як завіса на дві фалди
Розодралася у храмі,
Щоб не мав над нами влади
Той, що зводить світ гріхами,
Пролунало серед муки:
«Збэлося!» А після того:
«Віддаю у Твої руки,
Боже — Отче, Духа Мого».
Найсвятіше Тіло в Крові,
У зневазі та в нарузі…
«Більшої нема любові, —
Як за ближніх вмерти й друзів».
А Христос дав ще й пробити
Своє Серце після смерті,
Щоб засліпленим відкрити
Очі й рай (для них запертий).
Тайний учень Спаса — Йосиф —
У намісника Пілата
«Зняти з хреста тіло…» — просить
(Дозвіл від хиткого ката)...
Господа, що дав природі
Сонце, місяць і зірницю,
Люди праведні в скорботі
Положили у гробницю…
Страх пройняв усі пороки,
Темні сили затремтіли,
А святі Отці й Пророки
Дню відкуплення зраділи,
Бо настало, що чекали
В світі близько і далеко,
А лукаві заридали
Й князь гріховності та пекло…


Юрій Шип

Коментарі :


Додати коментар

 

 

 

Погода

СОЦІО

Оголошення

Архів новин

Влада

Чи влаштовує вас влада в Україні?


Влаштовує
Не влаштовує
Мені однаково


Голосувати/результат