Чергова добірка листів на шпальтах «РІО». Ми раді допомагати нашим читачам. Мудрі кажуть: якщо проблему складно вирішити, про неї треба хоча би написати.

Общипування жебрацької пенсії: Як ужгородка повертала свою виплату

У редакцію написала ужгородка Надія Морозова. Вона виявила, що з 2004 по 2016 рік їй не доплачували пенсію. Жінка описує, як вона намагалася відстояти свої права. І таки частково досягла свого.

Її стаж — 38 років, на пенсію вийшла у 1993 році. А нещодавно пенсіонерка з’ясувала, що з 2004 по 2016 рік їй не доплатили 5 тисяч гривень. У пенсійній справі є порушення. Пані Надія пише: при оформленні пенсії, при підрахунку трудового стажу упустили три місяці і двадцять п’ять днів. До 2016 року при перерахунках брався до уваги знижений індивідуальний коефіцієнт зарплати. Він був розрахований за довідкою про зарплату при оформленні пенсії у 1993 році. У 2004 році пані Морозова написала заяву про перерахунок, згідно з поправками до Закону України (ЗУ) «Про пенсії».

У 2016 році жінка три місяці працювала за цивільно-правовим договором (ЦПД). Пані Надія переконує, що, згідно з ЗУ № 213 «Про пенсіонерів, що працюють», вона мала отримувати свої 1509 гривень пенсії.

«1509 гривень — це було менше 150 % прожиткового мінімуму (1611 грн). І мені ці гроші цілком виплачувалися. Закон КМУ № 213 «підмінили» Постановою № 1078 від 2003 року «Про індексацію». Утримали з моєї пенсії 780 гривень за липень-грудень 2016 року. А це порушення ЗУ № 1282, згідно з яким, разові доходи за ЦПД не включені до об’єктів індексації», — пише Н. Морозова.

З липня 2016 року вона почала ходити по чиновниках із проханням перерахувати її пенсію, усунувши зауваження. Жінка скерувала сім звернень до Ужгородського пенсійного фонду (ПФ), дев’ять — до керівництва Головного управління ПФ області, дев’ятнадцять — у Кабінет Міністрів, Міністерство юстиції, Міністерство соціальної політики, ПФ України. І тоді відбулися певні зрушення. Як результат, із лютого по серпень 2017 року жінці виплатили частинами 3220,69 гривні. Однак вона вважає, що неправомірно зарахований стаж — сім місяців у 2015 році, досі невиправлений, відтак перерахунок пенсії незроблений.

«Відчуваєш безпорадність і беззахисність після чергових беззмістовних відповідей чиновників. Вони ще цинічно перераховують адреси з підписом, «де ви можете оскаржити свою проблему». Неприкритою залишається кругова порука клану чиновників «від града Києва до окраїн». У пошуках закону відчула на собі абсолютну його відсутність для нас, пенсіонерів-ізгоїв. Я трималася на ліках, мала значні поштові витрати. Але все одно я не відступала, чого очікували чиновники від «настирливої» 79-річної пенсіонерки. Але не дочекалися, — зазначає Надія Морозова. — Пенсійний фонд общипує наші жебрацькі пенсії з допомогою суперечливих, нечітких законів. У цьому процесі допомагають і безпосередньо чиновники на місцях, які неналежно виконують свої обов’язки».

Трішки здирництва: ОСББ і лічильники на воду

Також маємо листа від нашої постійної дописувачки Клари Кевер. Ужгородка ставить кілька питань.

Будинок, де вона мешкає, був кооперативним. Минулого року було створено ОСББ. Доти мешканці самі вирішували справи свого будинку на загальних зборах. Рішення зборів (ухвалювалися голосуванням) були обов’язковими для усіх мешканців будинку. Наразі голова ОСББ виїхав і потрібно було обирати нового. Коли понесли протокол загальних зборів в Ужгородську міськраду, то виявилося, що треба окремий протокол про вибори голови і секретаря зборів. Цей протокол має завірити нотаріус (150 грн.). Відтак загалом є кілька моментів.

Перше питання. Для чого міськраді знати, хто був головою і секретарем зборів? Що це вирішує?

Далі йдеться про статут ОСББ. Як каже пані Клара, у статуті вказано, що голову обирають на загальних зборах мешканців. Виявилося, що цей пункт статуту неправильний. Тож друге питання: чи мешканці будинку мають право приймати статут, який їм підходить, чи тільки такий, який пропонує міськрада? Мешканці будинку самотужки хочуть оби­рати голову. Можливо, і не того, кого пропонує правління. Аби нового голову ввели в реєстр, треба офіційно заплатити 480 гривень. Тож наступне питання, а що це за сума — 480 гривень? Хто встановлює ці ціни й на підставі чого? Що буде, якщо не заплатити?

І взагалі, коли були ухвалені закони про новий порядок оформлення протоколів? Де про них повідомлялося? Авторка листа запитує дату і номер ухвалення нових змін, аби ознайомитися з цією інформацією.

Інша проблема, що турбує Клару Людвиківну, лічильники на воду.

«Закон дає право встановлювати загальні лічильники на воду протягом двох років. Чи має право Водоканал вимагати встановлення лічильника у четвертому кварталі 2017 року?», — питає пані Кевер.

Чи треба встановлювати загальний лічильник у будинку, де всі мають індивідуальні лічильники? Різницю між показником загального лічильника та сумою індивідуальних лічильників мають оплатити мешканці будинку. Хто і як ділитиме цю різницю? Від чого залежить сума додаткової оплати. Що буде, якщо мешканці не згодні платити?

Від редакції. Наш колега — юрист, доцент УжНУ Віталій Дацюк допоміг розібратися у питаннях Клари Кевер. Повна відповідь із юридичними тонкощами є у редакції, а ми подаємо коротко.

Щодо зміни голови ОСББ. Чинне законодавство не містить поняття «голова ОСББ». Органами управління об’єднання є: загальні збори співвласників, правління, ревізійна комісія об’єднання. Обирати та відкликати членів правління — це компетенція зборів власників. А от голова правління обирається членами правління з їх складу. Відтак у разі незгоди мешканців будинку щодо кандидатури нового голови правління, можна скликати позачергові Загальні збори співвласників, на яких відкликати членів правління (включно з обраним ними головою) та обрати нових. Для того, щоб змінити голову правління ОСББ, потрібно надати державному реєстратору примірник оригіналу або нотаріально засвідчену копію рішення уповноваженого органу управління юридичної особи (у цьому випадку — правління ОСББ, а не збори співвласників) про зміни, що вносяться до Єдиного державного реєстру.

Оскільки чинний голова правління (якого потрібно змінити) відсутній, у протоколі правління першим пунктом має бути питання обрання голови і секретаря засідання правління.

Щодо питання про статут ОСББ. Статут може містити також інші положення, що є істотними для діяльності об’єднання та не суперечать вимогам законодавства. Включення до статуту відомостей про склад співвласників не є обов’язковим.

Щодо плати за внесення змін у реєстр про нового голову ОСББ. У зв’язку з зміною голови ОСББ виникає необхідність внесення відповідних змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (інакше в реєстрі буде вказаний попередній голова). Плата за такі реєстраційні дії передбачена статтею 36 Закону «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань». З 2018 року ця послуга коштуватиме 528,60 грн.

Щодо лічильників на воду, то слід читати цей закон: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2119-19/paran56#n56. І статтю до теми: http://gordonua.com/ukr/publications/-zakon— pro-lichilniki— na-vodu— i-teplo— koli-vstanovljat-i— hto-za— tse-zaplatit— 200744.html

Закон «Про освіту» порушує конституційні права

У нас є лист і від мешканця Хуста Дмитра Скрипа. Він міркує про статтю 7 у Законі «Про освіту» (йдеться про те, що діти з 5-го класу зможуть навчатися тільки українською мовою). Подаємо кілька пасажів прямої мови.

«Положення цієї статті звужує право нацменшин на власну мовну й національну ідентичність? Я вважаю, що так. Чи є це порушенням 22 статті Конституції України? Так, адже ця стаття не допускає порушення прав і свободи.

Повернімося у недалеке минуле цього питання. Навіть за СРСР у Закарпатті працювали школи з угорською мовою навчання.

Коли слухаю депутатів, політологів та інших науковців, то складається враження, що у них прокинувся вірус печерного націоналізму. Під час ефіру на цю тему один із експертів сказав, мовляв, чому Україна має фінансувати такі школи? Я вважаю це маніпуляцією. Адже представники нацменшин також платять податки. Тоді звільніть цих людей від сплати податків. Хай вони самостійно утримують свої школи й забезпечують соціальні потреби.

Під час цього ж ефіру один із політологів зазначив, що всі громадяни мають навчатися виключно українською мовою, оскільки мешкають на українській землі. І він навів приклад Німеччини, яка за бюджетний кошт навчає мігрантів німецької. Невдала аналогія — зрівнювати тих мігрантів із нашими нацменшинами. Тим паче, ті ж закарпатські угорці живуть на своїй історичній землі.

Я вважаю, що положення сьомої статті — це втручання в особисте життя нацменшин, оскільки їх примушують навчатися нерідною мовою».

Площа Народна перетвориться на Судову?

Листа також надіслала одна з наших активних авторок Ольга Пономарьова. Вона запитує, чи доцільно судам розташуватися на площі Народній в Ужгороді.

Подаємо пряму мову.

«Кожен населений пункт у нашій державі має розвиватися відповідно до генерального плану, який розробляють спеціалізовані проектні організації. Документ обов’язково погоджується, розглядається на архітектурній раді, а вже тільки потім затверджується.

У минулі роки в генеральному плані Ужгорода не було пропозицій щодо розміщення в іншому місці суду міського, а тим паче районного. Я не знаю, хто і коли запропонував розмістити суди в будівлі профспілок. Складається дивна ситуація. Така установа потребує певних умов розміщення, має мати додаткову ділянку для транспорту, в тому числі, спеціального, в якому будуть привозити підсудних. І якщо таке відбудеться, то і назву площі треба змінити. Якось назва «Народна» вже не пасуватиме цій території міста. Обласна державна адміністрація, обласна рада, а поряд … суди. А може, влаштувати на площі ще й ешафот та назвати її Судовою? Тоді все буде поряд. Чому ніхто не питає громадян міста?»

Чому в Ужгороді досі нема проїзних квитків у маршрутках?

У «РІО» надійшов лист від ужгородця Володимира Шпонтака. Він скаржиться на тему проїзду в громадському транспорті пільговиків. Таких випадків чимало, але цьому можна дати раду. Як? Далі — пряма мова.

«Я неодноразово звертався до органів місцевого самоврядування минулого та теперішнього скликань зі скаргами та пропозиціями, як вирішити конфлікт між водіями та перевізниками. Облік перевезених пасажирів та пільговиків не ведеться. Перевізник наприкінці зміни вимагає у водія енну суму грошей, не враховуючи, що держава оплатила за перевезення пільговиків. Тому деякі водії не вбачають у пасажирах людину, а тільки чотири гривні або нуль (пенсіонер). Хоча в бюджеті міста закладено 2,5 мільйона гривень для перевезення пільговиків. Водії називають пенсіонерів «безплатниками» і вимагають від них одну або дві гривні. Тож заробляють на людях бюджетні гроші та ще й плюс одну-дві гривні. Однак ці дії водіїв класифікуються Кримінальним кодексом — домагання та здирництво. А посібниками є «транспортні» чиновники, котрі, мабуть, зацікавлені в цьому.

А ще питання квитків! Люди їдуть у маршрутці наче шпроти у консервній банці. При автомобільній аварії пасажир не може отримати страховку та відшкодування на лікування через відсутність проїзного квитка. Водії їх не видають. Вчергове пропоную впровадити облік проїзду пенсіонерів. Для цього треба встановити в автобусі пристрій, який зчитуватиме штрих-код із пенсійного посвідчення. Це допоможе ліквідувати конфлікти між водіями та пільговиками, підвищить культуру обслуговування пасажирів».

Листи оглядала Евеліна Гурницька