Подружжя Шамборовських прожило у шлюбі 60 літ, наповнених любов’ю, взаєморозумінням і підтримкою.


Подружнє життя Степана і Маргарити Шамборовських було направду діамантовим: про них говорили — «божественна сім’я», а ще наводили у приклад і заздрили, адже не кожному дано так міцно кохати й бути коханим. Така любов, як була в них, дається лише Богом і немає їй кінця навіть після смерті. За шість десятків років Маргарита Василівна не пригадує сварок зі своїм чоловіком. Якщо вони й були, то швидко забувалися, зазначає жінка. Все життя він називав її «моя Риточка». До 61-ї річниці з дня весілля, на превеликий жаль, не дожив Степан Володимирович.

10 місяців тому його серце перестало битися. Маргарита Василівна зі сльозами в очах розповідає, що з того часу її теж немає...

У 1954 році вистачило 4 місяців, аби зрозуміти, що їхнє кохання — на все життя. Степан і Маргарита познайомилися 4 серпня 1954 року, а одружилися 18 грудня цього ж року. Весілля зіграли 4 лютого 1955 р. Воно було невеликим, на 50 осіб, зате гуляла вся тодішня еліта Іршави.

Сім’ю Шопів, у якій народилася Маргарита, дуже добре знали в Іршаві, де вони жили. У батька з матір’ю було дев’ятеро дітей. Рита народилася п’ятою. Завдяки хорошому заробітку батька, який працював на залізниці, діти не відчували нужди. У будинку, який, до речі, на той час був найбільшим у Іршаві, жило 11 людей. Матері Маргарити Василівни присвоїли звання мати-героїня.

Батько — Василь Андрійович Шоп — покинув цей світ на 59-му році життя, залишивши дружину з дітьми. Сьогодні з дев’яти дітей живими залишилося тільки двоє: Маргарита і старша за неї на два роки Марта, яка свого часу закінчила Хустський культосвітній технікум і все життя пропрацювала завідувачем дитячої бібліотеки в Іршаві.

Батько дав Маргариті, як і своїм іншим дітям, хорошу освіту: вісім років вона навчалася в народній школі, три — у семирічній, після чого закінчила Хустський культосвітній технікум. Затим два роки працювала завідувачем бібліотеки в селі Брід. Вже після одруження, народивши першу, а потім і другу дитину, здобула освіту юриста у престижному на той час Львівському державному університеті. Через академвідпустку її навчання у виші тривало сім років, а загалом Маргарита Шамборовська здобувала освіту 21 рік.

Після закінчення нею технікуму в прокуратурі Іршавського району саме потребували секретаря, посаду якого зайняла юна Маргарита. Струнку, веселу, життєрадісну дівчину добре знали в місті. Чимало хлопців мріяли заслати сватів до неї. На момент знайомства зі своїм майбутнім чоловіком Рита саме розсталася з хлопцем. А в період, коли Степан запропонував руку і серце, до Маргарити Василівни сватався прокурор слідчого відділу обласної прокуратури. Але серце підказувало, що не варто їй виходити заміж за того, кого не кохала.

Зі Степаном Шамборовським Маргарита вперше побачилася неподалік стадіону в Іршаві. Степан саме приїхав сюди з Сокальського району Львівської області за розподілом, щоб працювати інженером. «Хлопці йшли з футболу, ми стояли біля кінотеатру. І раптом навпроти я побачила хлопця — молодого, стрункого, при галстуці. Ще сказала своїй подрузі: дивися, який гарний хлопець», — тоді й не підозрювала, що саме він стане її майбутнім чоловіком. Навіть пожартували з подругою, що хотіли би познайомитися. Невдовзі знайомство таки відбулося. Після цього були чотири насичені зустрічами місяці, а затим одруження в Іршавському райбюро рагсу.

Степан Шамборовський, закінчивши Львівський лісотехнічний інститут, у 1954 році був направлений на роботу в Іршаву на комбінат гнутих меблів. Саме в цей час його запросили до Іршавської СШ викладати трудове навчання. Затим працював інженером на Чинадіївському деревообробному комбінаті, в конструкторському бюро в Ужгороді. Але педагогіка знову привела його в Ужгородське ПТУ № 6. Саме тут розкриваються його таланти до малювання й різьби по дереву. Не одну картину створив за життя Степан Володимирович, а талант до художнього мистецтва передався і його молодшій доньці.

Із деревом Степан міг працювати, не зважаючи на втому і час. В училищі Шамборовський збирав до гуртка всіх тих, хто любив дерево так, як він, навчав до пізньої ночі, розповідаючи про особливості роботи з цим матеріалом і вирізьблюючи шедеври.

Степан Володимирович був дуже досвідченим викладачем. За 28 років педагогічної діяльності в С. В. Шамборовського були тисячі уроків, але жодного разу він не дозволив собі прийти до учнів непідготовленим. За успішну педагогічну діяльність був удостоєний 10 почесними грамотами. Свого часу Міністерство освіти УРСР сердечно поздоровляло його з високою урядовою нагородою. Також Шамборовський був кавалером ордена «Знак Пошани».

У його дружини Маргарити Василівни не менш серйозний перелік професійних досягнень. 13 років вона працювала в Закарпатському облвиконкомі, а останні 27 років — у обласній прокуратурі на відповідальних посадах, за що Наказом № 1076 ЗК генерального прокурора України від 19 листопада 2013 р. нагороджена медаллю «Ветеран прокуратури України». Загалом Маргарита Шамборовська пропрацювала в органах прокуратури 35 років.

Точний період щасливого подружнього життя Шамборовських становить 60 років 7 місяців і 12 днів. Саме такі цифри називає Маргарита Василівна. За цей час вони виховали двох дочок: Наталію, яка закінчила філологічний факультет УжНУ, і Надію, яка з відзнакою закінчила Ужгородське художнє училище. В Надії двоє синів: Віктор, який закінчив факультет міжнародних відносин УжНУ, володіє п’ятьма мовами, та Ервін — випускник юрфаку Київського Національного університету, володіє чотирма мовами.

Маргариті Василівні випала нелегка доля жінки: спочатку вона втратила маму, два роки тому відійшла у вічність старша донька Наталія, а 10 місяців тому помер коханий чоловік. Сьогодні зі щемом у серці вона пригадує щасливі хвилини свого життя, які прожила у шлюбі зі Степаном, і не може стримати сліз, порівнюючи своє життя з тим, що проживає сьогодні без нього.

На запитання про те, в чому полягає людське щастя, Маргарита Василівна миттєво відповідає: щастя в тому, що є рідні, і найважливіше — коханий чоловік. Найгіршою у шлюбі вона вважає зраду. Діамантова річниця пояснюється Маргаритою Шамборовською дуже простими і водночас глибокими словами: «Секрет щасливого шлюбу в любові. Якщо є кохання — все прощається».

Наталія Каралкіна