Розмова з директором Національного природного парку «Синевир» Миколою Дербаком.

— Очолюваний вами нац­парк, Миколо Юрійовичу, знаменитий уже тим, що на його території знаходиться одне з семи чудес України — озеро Синевир. Але ж багатий «Синевир» й іншим чарівним озером Дике та болотом Глуханя, а також величавим громаддям гір і полонин...

— І усім цим гордимося й усе це оберігаємо. Адже Національний природний парк «Синевир» — один із найкрасивіших та екологічно найчистіших куточків Карпат. Він створений двадцять п’ять років тому і сьогодні розташовується на сорока трьох тисячах гектарів. «Синевир» надзвичайно багатий на різноманітні природні й історико-туристичні ресурси: дивовижний рельєф, мальовничі карпатські ліси, високі полонини, велика кількість гірських потоків, різноманіття рослинного і тваринного світу, а ще — низка культурних і архітектурних пам’яток...

Із кожним роком зростає число відвідувачів нашого парку. Якщо два роки тому парк відвідали майже 49 000 рекреантів, торік — 47 800, а на початок грудня нинішнього — вже близько 51 000.

«Синевир» популярний не лише серед українців. Сюди приїжджає й чимало іноземців, особливо чехів. Найбільш відвідуваними місцями серед туристів є озеро Синевир та Центр реабілітації бурих ведмедів, але не менш цікаві для рекреантів Дике озеро, сфагнове болото Глуханя, військово-історичний сканзен «Лінія Арпада», Музей лісу і сплаву.

Єдиний у Європі Музей лісу і сплаву

— Надзвичайно цікавий Музей лісу і сплаву, що прийшов до нас із уже минулого сміливців-бокорашів, — після двох нищівних паводків 1998 і 2001 років якось нібито й осиротів...

— Музей лісу і сплаву — дійсно єдина в Європі конструкція, що збереглася від часів сплаву деревини річками, він є важливою історичною пам’яткою. Побудований і спроектований у середині XIX ст. австрійським інженером Клаузе, він являв собою складний комплекс будівельних конструкцій, технічних вузлів і механізмів. Довжина його — вісімдесят, ширина — п’ять із половиною, а висота від днища до річкового дна — три й пів і ще стільки ж метрів, закладені по обидва боки каменями дерев’яного фундаменту в дні ріки.

Ця пам’ятка завжди була гордістю і славою верховинців, а також пам’яттю про звитягу та сміливість предків і об’єктом особливої пошани до них. Наші пращури-бокораші сплавляли ліс із цих крутих гір аж у долину Тиси й далі — то був геніальний винахід лісорубів, хоча водночас неймовірно важкий і ризикований труд. Так бокораші заробляли на хліб родинам у важкі часи злиднів і голоду.

До того ж відбудова Музею лісосплаву є актуальною не лише для місцевого населення. Відбудова греблі — це ще й водорегулювальний проект. Інтерес до нього з боку туристів дуже високий. Вони часто розпитують про музей і навідуються до того місця, де він знаходився. На жаль, там уже немає греблі, яка була головним експонатом. Її знесли бурхливі хвилі Чорної Ріки в 1998 році. Тоді катастрофічна повінь і знищила музей. Вдалося врятувати лише деякі експонати, які зараз зберігаються у візит-центрі Нацпарку і їх мають змогу побачити всі бажаючі. Ми мріємо відбудувати унікальний музей, але це потребує великих коштів. Відбудований Музей лісосплаву може позитивно вплинути на активізацію рекреації в регіоні, а це нові робочі місця й поповнення бюджету, що так важливо для дотаційного Міжгірського району.

— Національний парк, зрозуміло, отримує кошти з держскарбниці. На що їх вистачає?

— У зв’язку з фінансовою кризою з держбюджету зараз виділяються кошти лише на захищені статті — зарплату та енергоносії. Фінансування інших статей кошторису повністю знято, в тому числі й харчування ведмедів реабілітаційного центру, внаслідок чого виникли деякі труднощі, зокрема кредиторська заборгованість.

Узимку і влітку — гайда в Карпати!

— Сюди, в саме серце чарівних наших синьогір, уже стало модним їздити як на Новорічно-Різдвяні свята, так і на літній відпочинок людям зі столиці й інших регіонів України. Тобто парк розширює й рекреаційно-туристичну складову?

— Рекреаційний потенціал «Синевира» настільки великий, що ним було би гріх не скористатися, звісно, за умов, що це не зашкодить довкіллю. Синевирське озеро, Дике озеро, чисті гірські річки і водоспади, мінеральні джерела, мальовничі вершини — все це вабить туристів не лише з різних куточків України, а й із-за кордону. Враховуючи це, створюємо належні умови для відпочинку в різних місцях, які викликають зацікавленість туристів. Ми побудували нові оглядові майданчики на озерах Синевир та Озірце, болоті Глуханя, облаштовуємо місця для відпочинку, альтанки. В Національному парку є ряд мотелів та комфортних будинків для відпочинку.

До речі, в межах парку прокладено та промарковано низку туристичних маршрутів і екологічних стежок, якими туристи охоче користуються. Саме о цій порі в нас починається зимовий туристичний сезон. Тож радо чекаємо гостей на відпочинок!

Уміння і труд і до ЮНЕСКО доведуть  

— Ви зуміли віднайти й утвердити нові грані, корисні й схвальні як для науки, так і для навчання у виші майже п’ятьох десятків місцевої юні — розкажіть, будь ласка, про співпрацю з Київським Національним педагогічним університетом імені Драгоманова.

— Співпрацюємо з низкою вишів України, але найбільш плідними є напрацювання з Педагогічним університетом імені Драгоманова. Партнерські стосунки були започатковані в січні 2011 року, коли ми підписали угоду про співпрацю. З того часу в урочищі Квасовець, що на околиці Колочави, почав діяти науково-навчальний центр університету. Щороку сюди приїжджають сотні студентів для проходження навчально-польової практики.  

Заняття зі студентами проводять як викладачі університету, так і працівники парку. Наші природоохоронці завжди раді зустрічі з молоддю, тож проведення спільних екологічних акцій, «круглих столів», лекцій стало традицією. Внаслідок тісної взаємодії виникли певні напрацювання, які недавно були втілені в окремому науковому виданні «Інноваційна діяльність науково-навчального центру «Синевир». У червні 2015 року спільно з університетом плануємо провести науково-практичну конференцію «Наукові та соціально-економічні проблеми розвитку НПП «Синевир».

За наявності унікальних букових пралісів, які зростають на висоті 1300 метрів над рівнем моря, і завдяки системній науково-дослідній роботі НПП «Синевир» подав заявку в ЮНЕСКО, сподіваючись отримати статус світової природної спадщини...

Букові праліси НПП «Синевир» можуть бути включені до мережі «Букові ліси — спільна природна спадщина Європи» під егідою ЮНЕСКО і отримати статус світової природної спадщини. Додам, що активне дослідження природних лісів бука в нас проводилося протягом чотирьох минулих років. Під час науково-дослідних експедицій зібрано достатньо матеріалів і вчені встановили, що ділянки букових лісів у Колочавському, Квасовецькому, Синевирському, Вільшанському і Острицькому природоохоронних науково-дослідних відділеннях за всіма ознаками мають виразний пралісовий характер. Вони зростають на висоті 800—1300 метрів над рівнем моря у важкодоступних місцях, здебільшого в гірській та приполонинній частині схилів. У пралісових масивах зосереджене значне біологічне різноманіття, яке має велике наукове та природоохоронне значення. Дослідники виокремили два кластери: Вільшансько-Квасовецький (1873 гектари) та Колочавсько-Синевирсько-Острицький (2842,3 гектара).

До кінця січня маємо надіслати до Франції аплікаційну форму на включення території до попереднього списку об’єктів Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

Великий інтерес до надбань синевирян проявляють чехи

— Що очікуєте від спільної угоди про співпрацю з чеськими Нацпарками «Крконоші» та «Шумава»?

— Угоду з чеським Національним парком «Крконоші» ми уклали торік у червні. Мета — співпраця у сфері охорони природи й реалізації проектів, програм обміну досвідом, розвиток екологічного туризму.

Виникло обопільне бажання співробітничати, оскільки «Синевир» та найбільший парк Чехії   «Крконоші» мають схожі гірські та лісові території з багатим біологічним різноманіттям, які приваблюють численних відвідувачів і стикаються з деякими подібними проблемами. Угода дасть можливість також працівникам наших закладів обмінюватися досвідом та проводити моніторинг біорізноманіття, спілкування з відвідувачами з метою їх екологічної освіти, сприяння розвитку екологічного туризму, менеджмент лісових і природних екосистем... Влітку наш заклад відвідала делегація Кроконоського Національного парку, тепер працівники нашого парку готуються їхати до чеських колег.

З Національним парком «Шумава» в нас налагоджені тісні контаки, а з часом планується підписати і угоду про співрацю.

— Як вирішуєте ті повсякденні проблеми, які виникають у взаємовідносинах аж із п’ятьма сільрадами, населені пункти яких розташовані власне посеред парку?

— Для «Синевира» дуже важливо мати добрі стосунки з місцевим населенням. Виникає чимало проблемних питань, але попри все, намагаємося їх вирішувати. Активно співпрацюємо з головами сільрад. Часто зустрічаємося, обговорюємо поточні проблеми, спільно шукаємо шляхи їх вирішення. Наприклад, у березні 2013 року НПП «Синевир» спільно з головами сільських рад Тереблянської долини створили асоціацію. Ми поставили за мету спільно взятися за вирішення проблеми з побутовими відходами, які є болісною колючкою для нашого регіону. Впевнений: разом знайдемо вихід. Крім того, жодне звернення від місцевих громад чи конкретних осіб не зостається поза увагою. Ми з розумінням ставимося до людей та їхніх проблем. Сприяємо в забезпеченні місцевих жителів паливними дровами (газу в регіоні немає), допомагаємо в будівництві мостів, ремонті доріг до віддалених присілків, будівництві та ремонті церков різних конфесій тощо.

— На завершення дуже коротко: яким бачите років через десять-п’ятнадцять розвиток єдиного в Україні Центру реабілітації бурого ведмедя?

— У нашому центрі, який відкритий у грудні 2011 року, зараз мешкає тринадцять бурих ведмедів. Аналізуючи дані спостережень, які постійно проводяться фахівцями центру і науковими співробітниками НПП «Синевир», можна з упевненістю сказати, що стан усіх звірів задовільний. Повноцінне калорійне харчування і дбайливий догляд відчутно змінили ведмедів. Всі вони додали у вазі, полюбляють гуляти, гратися один із одним і купатися у спеціально створеній штучній водоймі. Для них це нове приємне відчуття і радість, адже в попередніх власників ведмеді часто утримувалися в жахливих умовах, не мали можливості не тільки купатися, а й пересуватися просторою територією.

Зараз ми зводимо візит-центр реабілітаційного центру у традиційному стилі, де будуть розміщені адміністративні, господарські кімнати та приміщення для науковців.У залах візит-центру розмістяться експозиції, які презентуватимуть особливості життя і поведінки бурих ведмедів, функціонуватиме спеціалізований центр для цих тварин.

Також для зручного під’їзду до центру туристів зробили гарну дорогу, яку навесні плануємо ще й заасфальтувати.

Ми докладаємо максимум зусиль, щоб створити всі умови для належного утримання ведмедів у напіввільних умовах. У цьому може переконатися будь-хто, завітавши до нашого центру.

Розмовляв Василь Нитка