Чинадіївський замок Сент-Мікловш на кілька тижнів об’єднав молодь із Маріуполя, Києва та Ужгорода. Середньовічна споруда другий рік поспіль є центром волонтерства на Закарпатті подібно до Невицького замку, де протягом багатьох років діяла потужна археологічна експедиція. Влітку в Чинадійові збирається молодь із різних куточків України, а також із-за кордону для того, щоб зберегти й відновити унікальний замок, історія якого сьогодні відома всього лише на 30 %.


Хлопці й дівчата займаються розчищенням підвальних приміщень замку, а також його території, оскільки у споруді й навколо неї є дуже багато будівельного сміття, котре збиралося тут ще за часів сім’ї Шенборнів, бо вони зруйнували оборонну систему замку і збудували парк. Потім свого додала радянська армія. Після неї тут на 20 років оселилася автобаза. І сьогодні все це сміття потрібно розчистити, в чому й допомагають волонтери.

«Те, що студенти приїжджають на практику і беруть участь у волонтерському проекті,   для нас велика допомога. Власними силами ми можемо допомогти замку, але небагато. Нам дуже приємно бачити зацікавлення студентів культурною спадщиною», — розповідає художник, орендар замку Йосип Бартош.

Координатором волонтерського руху в Чинадійові є Закарпатський обласний центр туризму, краєзнавства, екскурсій і спорту учнівської молоді, хоча значна частина волонтерів «перепала» Сент-Мікловшу від Невицького замку, їх там щорічно збирав відомий археолог, керівник археологічної експедиції, а нині методист, відповідальний за волонтерський рух, керівник школи юних археологів Закарпатського обласного центру туризму, краєзнавства, екскурсій і спорту учнівської молоді Олександр Дзембас.

Жодних бар’єрів у спілкуванні і, тим паче, поділу на Схід—Захід—Центр

Другий рік поспіль студентську практику з волонтерством у Чинадійові поєднують студенти Київського Національного університету будівництва і архітектури. До їхніх завдань входять зовнішні і внутрішні ремонтні роботи у замку, хоча працювати понад силу молодь ніхто не змушує — всі роботи здійснюються на волонтерських засадах. Та і змушувати немає потреби, бо хлопці й дівчата працюють самовіддано, аби наступного року знову повернутися до цього замку. Будівельна практика триває в рамках волонтерського проекту завдяки деканові архітектурного факультету Олександрові Кащенку.

Всього за годину на моїх очах невелика група студенток впоралася зі стіною сусідньої до замку споруди — дівчата повністю пофарбували її. Одна з волонтерок — Ольга Чимерис —   розповіла, що до відновлення замку на Закарпатті долучається вперше. Однак досвід роботи з цінними архітектурними спорудами вже має — раніше проходила практику на території Софії Київської.

Колегам Ольги — студентам Семенові Ткачуку й Олександрові Дудинському — також до вподоби така практика. Хлопці переконані, що Сент-Мікловш має змогу стати одним із кращих туристичних місць краю.

Поряд із киянами працює друга група волонтерів — студенти з Ужгорода. Молодь спеціальності «Історія» гу­ма­ні­тарно-природничого факультету УжНУ також поєднує в Чинадійові практичні навики археології з волонтерством. Закріплена за ними територія для розчищення — приблизне місце замкового бастіону.  

«Вже другий рік приїжджаємо сюди зі студентами. Протягом трьох тижнів вони проходять тут практику. Студентам дуже цікаво брати участь у розчищенні замку, вони хочуть зрозуміти, як будувався замок і бастіон», — розповідає керівник групи, викладач кафедри історії Угорщини та європейської інтеграції Ріхард Міговк.

Маріупольці працюють самовіддано, бо хочуть приїхати до Сент-Мікловша й наступного року

На два тижні до Чинадійова в рамках волонтерського проекту, а заодно й для проходження практики цього року вперше приїхала група студентів із Маріупольського державного університету. Серед 15 кращих студентів, яких обирали майже за кастингом, бо охочих було дуже багато — переважна більшість першокурсників, які за програмою проходять археологічну практику, а також кілька студентів старших курсів. У зв’язку з ситуацією в Україні проводити дослідження в околицях Маріуполя стало небезпечно, тому студентам організували практику на Закарпатті.

Ідея участі у волонтерському проекті належить викладачеві кафедри історичних дисциплін, керівникові археологічної експедиції Маріупольського державного університету В’ячеславові Забавіну. Минулого року він уперше приїхав на Закарпаття, побував у Сент-Мікловші, а після, за згодою Йосипа Бартоша, вирішив привезти сюди і студентів, щоб вони могли ознайомитися з Закарпаттям, його історією.

Викладач зазначає, що в околицях Маріуполя також багато унікальних місць для археологічних розкопок, тож маріупольський та ужгородський виші в наступні роки, коли мине загроза неподалік Маріуполя, могли би проводити практики за обміном.  

Першокурсниця Маріупольського держуніверситету Юля Пухова розповідає, що в Чинадійові їй трохи незвично практикуватися. Дівчина зустріла тут свій день народження і вражень загалом має чимало. Її колеги під час розмови жартують, що в Чинадійові більш культурне життя, ніж у самому Маріуполі. «За 10 днів нашого перебування тут відбулося більше подій, ніж у Маріуполі за рік навчання. Постійно тривають концерти, екскурсії, виставки. Також ми стріляли з лука, співали пісні біля вогнища…» — розповіли маріупольці.

Роботи з розчищення замку є незвичними і для Сергія Майтамала, яким разом зі студентами приїхав до Чинадійова. В замку Сент-Мікловш під час розчищення волонтери знайшли кілька мідних монет часів Чехословаччини й Австро-Угорщини, черепицю, але переважна більшість знахідок належать до ХХ століття. «Комусь поталанить знайти після нас щось цікаве», — припускає Сергій.

«Деякі прогалини у знаннях з історії можна заповнити саме цими знахідками. Я сподіваюся, що ми докопаємося до правди. Це наша перша практика в замку. І я сподіваюся, що наступного року ми приїдемо сюди», — вважає студентка другого курсу МДУ Олександра Воротилова.

На моє запитання, яка ситуація сьогодні в Маріуполі, студенти хором відповідають, що Маріуполь це Україна.

Інформація є під замком, в замку і над замком

«Замок вивчений приблизно на 30 %. На основі архівів, які вивчали в Угорщині й на Закарпатті, ми склали екскурсії, описали життя цього замку, але це приблизна інформація. Археологія і вивчення історії дуже серйозні й вони дають основу сучасних знань», — коментує Йосип Бартош роботи в замку.

Територія середньовічної споруди донедавна була автобазою і зовсім випадково її вдалося викупити. «Це охоронна зона, яка займає 10 гектарів, але на ній діяла автобаза. На наше щастя, вона збанкрутувала, її передавали від однієї організації до іншої аж до Києва. Там знайшлися люди, які допомогли нам викупити територію. Ми знищили технічні будівлі й тепер відбудовуємо парк, який був закладений тут у 1749 році відомим парковим майстром Ференцом Бошіндою. Близько року ми значну увагу приділяємо парку. Сьогодні вже знаємо, що він був приблизно на 5 гектарах, але з нього залишився лише невеликий клаптик. Минулого року в нас були студенти з УжНУ, які зробили інвентаризацію цього парку, а також наукові висновки», — розповідає орендар замку.

Крім парку навколо замку, в одній зі споруд на території планують зробити зимовий сад, художню майстерню, а також розмістити фонди музею. Річ у тім, що всередині замку вже дуже багато експонатів і для них потрібні окремі приміщення, а також кімнати для роботи спеціалістів. Минулого року до Чинадійова приїжджали історики з Києва для вивчення колекції палеоліту, яка сьогодні є в замку.

У Сент-Мікловші сьогодні чимало знахідок. На одному зі сміттєзвалищ знайшли кахлі ХVI—ХVII століття. Протягом року студенти УжНУ відновлювали їх, а сьогодні готується експозиція оригінальних кахлів, які виготовлялися на території замку.

«Інформація є під замком, в замку і над замком. Усі ці джерела потрібно використовувати. Зрозуміло, що передусім нашою метою було привести замок до того вигляду, коли можна ставити питання про його відновлення», — розповідає Йосип Бартош.

Під час розчищення волонтери радуютьcя кожній знахідці, але не всі з речей є цінними. «Ще на 15 сантиментів потрібно забрати верхні шари в підвалі замку Сент-Мікловш, бо це сміття ХХ століття. Але навіть у цих шарах можуть бути цінні знахідки, важливі для історії замку», — розповідає методист, відповідальний за волонтерський рух, керівник школи юних архео­логів Закарпатського обласного центру туризму, краєзнавства, екскурсій і спорту учнівської молоді Олександр Дзембас.

Експедиція в Невицькому наразі без шансу на відновлення…

На участь у волонтерському проекті з розчищення замку Сент-Мікловш погодився й Донецький університет, який зараз базується у Вінниці. Звідти повинна приїхати група студентів. Наприкінці липня до замку приїдуть школярі з Києва, а також Іршавського, Рахівського районів. А наприкінці серпня запланована міжнародна зміна, яка перенеслася з Невицького до Чинадійова. Загалом волонтерський проект у Сент-Мікловші став можливим завдяки волонтерам із Невицького, оскільки в останньому наразі немає змоги приймати юних ентузіастів.

«В Україні сьогодні одна проблема — працює дуже мало археологічних експедицій. Це пов’язано з багатьма причинами, іноді студентам навіть немає де пройти археологічну практику. Роботи трохи наближені до археології — це волонтерський табір на базі замку Сент-Мікловш. У цього замку сьогодні принаймні вимальовується майбутнє, чого немає в Невицького замку. Волонтер, практикант, студент може зрозуміти, заради чого він працює, коли бачить якусь перспективу. В Невицькому замку експедиція працювала без цільового фінансування. Залучалися кошти позашкільної освіти, але всі витрати не можна було ними покрити. Сьогодні в Невицькому досліджено всього лише 5 % території. Ми знаємо всі опорні точки, які мають перспективу для наукових археологічних досліджень, але сама експедиція наразі потребує цільового фінансування. Світова практика показує різні варіанти виходу з таких ситуацій, але наразі це неможливо, бо охоронні зони повинні бути чітко визначені, а не розподілені між кількома власниками, як це сьогодні є на території Невицького замку. І така ситуація, на жаль, щодо всіх архітектурних пам’яток на Закарпатті. Закарпаття пишається пам’ятками замкової архітектури, а по суті, чи є вони?» — розповідає Олександр Дзембас.

Багаторічний керівник археологічної експедиції в Невицькому зізнається, що через перенесення експедиції зазнав критики з усіх сторін. Річ у тім, що в Невицькому замку сформована вже потужна археологічна експедиція, під час якої виховали цілі покоління. «Сьогодні вони хочуть приїхати до замку, подивитися наслідки своєї праці, мені дуже прикро, що експедиція зупинилася і замок руйнується. І все ж його природна руйнація не є настільки жахливою, як можуть бути втручання тих, хто сьогодні поділив територію навколо замку, — коментує Олександр. — Охочих допомагати Невицькому і Чинадіївському замкам стільки, що всіх їх не можемо прийняти. Волонтерський дух є, треба бачити ентузіазм в очах молоді з Маріуполя, яка допомагає Закарпаттю у збереженні архітектурних пам’яток».

Невдовзі закарпатські волонтери поїдуть за кордон, де вони також будуть допомагати рятувати пам’ятки, історично пов’язані з Невицьким замком і Закарпаттям загалом. Перша група повинна поїхати до міста Гуменного, до замку, яким володіли Другети, а також до Вінного.

Під час волонтерського табору в замку Сент-Мікловш молодь із Маруполя була вражена гостинністю закарпатців. Хлопці й дівчата разом із закарпатськими угорцями — студентами УжНУ — співали пісні біля вогнища, разом грали у футбол і, звісно, ж працювали заради Сент-Мікловша. Тож руйнування стереотипів — ще одна мета цієї експедиції. Немає потреби витрачати гроші на фестивалі чи концерти примирення між Сходом і Заходом. Достатньо просто профінансувати такі експедиції — до Закарпаття, Львова, Тернополя, Франківська, аби зрозуміти, що проблема розподілу вигадана, а Україна єдина від Сходу до Заходу.

Наталія Каралкіна