У переліку дитячих залізниць України ужгородської вже немає. Відкрита у 1947 році єдина вузькоколійка, яка простягається вздовж річки, понад п’ять років безрезультатно чекає свого відновлення. Львівська залізниця, у власності якої вона перебуває, переадресовує питання занепаду залізниці до міської влади Ужгорода, яка зазначає, що їй не передають право власності на об’єкт.

З 2000 року тривають спроби закриття дитячої залізниці. І в 2015-му вони мають шанс на реалізацію. За попередньою інформацією, через два місяці Львівська залізниця має намір забрати локомотив і вагони. Зрозуміло, що після цього дитячої залізниці вже не буде. З нею зникне й історія унікальної атракції, яка могла би сьогодні стати туристичною принадою для ужгородців і гостей міста.

Найбільше про історію залізниць на Закарпатті й дитячої залізниці зокрема знає Денис Добра, голова ГО «Боржавська ініціатива», активіст. Виданню ProZak він розповів інсайдерську інформацію про наміри Львівської залізниці забрати в ужгородців дитячу залізницю. Тож у бліц-інтерв’ю з Денисом Доброю — про чергове розкрадання, шанси на відновлення і перспективу залізниці, яка може стати місцем відпочинку цілих родин.

— Якими були кращі роки дитячої залізниці в Ужгороді?

— Поява дитячої залізниці — це була своєрідна данина моді в радянські часи, тому що в такий спосіб здійснювалося патріотично-технічне виховання молоді. До речі, в Ужгороді на Радванці теж була вузькоколійка «Ужгород—Анталовці» — одна з найперших вузькоколійних залізниць у Закарпатті. Це була військова залізниця, яка почала діяти в 1916 році. Коли будували дитячу залізницю в Ужгороді, то використали фактично рейки і матеріали з цієї залізниці. Вокзал на Радванці розташовувався на місці сучасного «Беркута». У 70-х роках ця залізниця пролягала аж під Середнім, оминаючи Глибоке, вела в Анталовці.

Спочатку на залізниці працювали паровоз і два дерев’яні вагони. Трохи пізніше залізниця отримала ще один паровоз, тепловоз ТУ2 і вагони Pafawag.

У кінці 1960-х років сюди доставили тепловози ТУ3, вагони ПВ51 і ще один тепловоз ТУ2. Трохи пізніше польські вагони і паровоз були списані.

У 1990-х роках станція «Піонерська» змінила свою назву на «Молодіжну». Приблизно тоді ж були списані тепловоз ТУ3 і один із тепловозів ТУ2. Відтоді на дорозі працюють тепловоз ТУ2-018 і два вагони ПВ51.

— Де в Україні збереглися дитячі залізниці?

— В Україні сьогодні практично всі обласні центри мають дитячі залізниці. Успішно функціонують такі у Львові, Києві, Дніпропетровську.

— Але ж ужгородська теж перебуває у власності Львівської залізниці…

— Так, ужгородська — у власності Львівської залізниці, яка фактично вже 6 років не робить ніяких дій для того, аби зберегти її. Проблема у фінансуванні, її обгрунтовують тим, що залізниця приносить збитки. Кілька років тому була спроба її відновлення. Обслуговував дитячу залізницю персонал Боржавської вузькоколійки.

— Скільки працівників потрібно для функціонування дитячої залізниці?

— Ціна питання насправді невелика. Один день роботи залізниці коштує 120 гривень. Загалом для функціонування потрібні два-чотири працівники. Роботу кондуктора можуть виконувати вчителі, які приводять дітей. Працює залізниця в літній, осінньо-весняний періоди. Бюджет для 4 осіб — 10 тисяч гривень на місяць. Багато функцій можуть виконувати волонтери. До прикладу, в Англії роботу таких залізниць забезпечують виключно волонтери. Вони мають окремий робочий графік.

— Як ви оцінюєте можливість приватизації дитячої залізниці? Це єдиний шанс на її виживання?

— Без приватного капіталу залізниця не виживе. Є інформація, що Львівська залізниця хоче забрати вагони, локомотив і до того ж якомога швидше. Без них залізниці вже не буде. Однак ті, хто хотів би взяти на себе порятунок залізниці, взяти її у приватну власність, мають підписати угоду з громадою Ужгорода.

Сьогодні в Україні більше немає залізниць, де колія проходить берегом річки. До того ж поряд маємо цінні архітектурні об’єкти — філармонія, ляльковий театр. На дитячій залізниці могли би відбуватися концерти, лялькові вистави. Це був би ляльковий театр на колесах і додаткова анімація для туристів. Залізниця могла би стати місцем відпочинку цілих родин.

Приватна ініціатива мусить з’явитися дуже швидко. Однак люди, які будуть цим займатися, повинні зберегти залізницю. Залишилося буквально 2 місяці.

Наталія Каралкіна, фото ProZak