Археологічна експедиція   в Невицькому вже з дозволом   на розкопки, хоча все ще   без фінансування

Наталія Каралкіна 23.08.2013 18:07 СОЦІО

 

Цього року замок приймав волонтерів із одинадцяти країн світу.

У Невицькому замку завершилася міжнародна зміна волонтерів.

Вже четвертий рік поспіль небайдужі з усіх куточків світу з’їжджаються до архітектурної споруди часів Середньовіччя, щоб допомагати в її відновленні. За час існування Невицької археологічної експедиції тут побувало понад 4 тисячі учасників з 31країни. Цього року географія учасників охопила Іспанію, Італію, Німеччину, Австрію, Польщу, Болгарію, Росію, Білорусь, Словенію й Україну.

На Закарпаття волонтери потрапили завдяки програмі волонтерської організації «Світ-Україна», яка функціонує з 2000 року як гілка міжнародної громадянської служби «SCI». Мотивації в учасників цьогорічного табору найрізноманітніші: хтось хотів відчути себе археологом, інші — побувати на Закарпатті чи відвідати Україну.

Майже два тижні волонтери розчищували зовнішній рів споруди, оскільки в замку не дозволяли проводити археологічні розкопки. Наразі відповідні документи вже підготовлено, тож археологічна експедиція може сподіватися на продовження традицій.

Загалом робота в Невицькому триває з весни й до осені. Значний обсяг роботи виконують місцеві волонтери, а також учасники з Луганська і Запоріжжя. Цього року неподалік замку вперше відбувся лінгвістичний табір волонтерів із Білорусії, Словенії та України. Понад 12 років за сприяння Іршавської районної станції юних туристів і Закарпатського державного центру туризму в експедиції беруть участь і школярі з Іршавщини.

«Працювати тут важко, особливо у спеку. Все каміння, яке вичищуємо з рову, піде на реконструкцію замкових стін. Волонтери — молодці, я вражений їхнім прагненням допомагати, особливо міжнародним змінам. Організація «Світ-Україна» заслуговує на повагу, особливо приємно, що в цій організації експедиція Невицького замку вважається топ-проектом, тобто має першочергову увагу. Всі розуміють, що це пам’ятка європейського значення, тому й не шкодують сил на відновлення», — розповідає Олександр Дзембас, керівник Невицької археологічної експедиції.

ІНОЗЕМЦІ ДИВУЮТЬСЯ НИЗЬКИМ ЦІНАМ, ЩИРОСТІ МІСЦЕВИХ ЛЮДЕЙ, А ТАКОЖ РИСАМ ОБЛИЧЧЯ, В ЯКИХ «ЗМІШАНО» ПІВ-ЄВРОПИ

Невицький замок уже звик до волонтерської діяльності, радо приймає допомогу молоді, особливо коли сподіватися на іншу допомогу немає сенсу. Про те, що невицька археологічна експедиція була на межі зникнення, ми вже писали в попередньому номері газети «РІО». Наразі частину проблем вдалося вирішити, хоча з фінансуванням ситуація й надалі плачевна.

Натомість іноземні волонтери з задоволенням приїжджають до Закарпаття за власні кошти й працюють тут безкорисливо. Внесок за участь у проекті організації «Світ-Україна» становить 30 євро. Кемплідер міжнародного табору Антон раніше брав участь у по­дібних таборах у ролі волонтера, а цього року став кемплідером. Напередодні пройшов відповідні тренінги з організації волонтерського руху. Розповідає, що на практиці все набагато складніше: «Хочеться, з одного боку, проводити максимум часу з волонтерами, бути частиною команди, а з іншого — організаційні обов’язки змушують багато часу присвячувати іншим справам».

Хлопець розповідає, що працювати неподалік замку досить важко: «Ускладнює процес спека, тому ми працюємо з 8-ї до 12-ї. 4 години — це максимум, скільки люди можуть працювати. Хоча робота в подібних таборах передбачає до 6 годин, у Невицькому працюємо 4. Копати, дихати пилом досить складно».

Вікторія, студентка з Терно­пільщини, в подібному таборі вперше: «Важко описати коротко цей табір. З одного боку, ти чимось зайнятий, працюєш неподалік замку, з іншого — відпочиваєш, бо вільного часу теж вистачає».

Про те, що в рисах обличчя закарпатців змішано пів-Європи, зазначає Жорді з Іспанії: «Це видно у зовнішньому вигляді людей, за кольором шкіри, рисами обличчя. Також тут дуже привітні люди. Якщо виникають проблеми чи навіть звичайні запитання, люди одразу зголошуються допомогти, навіть запросити на пиво чи провести до автобусної зупинки, купити квиток. У країнах Західної Європи люди більш ділові й не пропонують допомоги». У рідній Барселоні він викладач іноземних мов, тому в Україні зацікавився кирилицею. Хлопець завжди хотів побувати в пострадянських країнах, шукав для себе по­дібний табір. Більшість проектів орієнтовані на роботу з людьми, а цей передбачає природу, архітектуру, історію, тому й обрав його. «Людина має робити щось не тільки для себе, а й для громади», — переконаний Жорді.

Майже всіх іноземців вражають низькі ціни на Закарпатті й в Україні загалом. Макс із Німеччини радіє, що тут за 4,5 євро можна з’їсти піцу. Порівняно з цінами в Німеччині — це дуже мало. Дешеві й маршрутки, до того ж досить колоритні. Хлопець приїхав до України за рекомендацією друга, який у ролі волонтера провів тут цілий рік. Про Закарпаття до цього часу знав небагато, але на участь у таборі погодився одразу. Разом із іншими учасниками він відвідав матч на стадіоні «Авангард» в Ужгороді. Звідси теж запам’ятається чимало: «Стадіон дуже малий порівняно зі стадіонами Німеччини і тим не менше там була така атмосфера домашнього затишку, спокою. Люди не штовхалися, не нервували, а просто насолоджувалися футболом».

Колега Макса Галіна приїхала з Болгарії. Вона та Андреа з Італії беруть участь у довгострокових волонтерських таборах. Спочатку працюють у Невицькому, а потім поїдуть до Харкова.

Андреа ще на вокзалі після прибуття поділився спостереженнями, що українські дівчата неймовірні. «Якщо ж серйозно, то я залюбки народився би тут. Україна дуже відрізняється від Італії, але тут усе надзвичайно дешево. Також мені подобається місцева природа», — зазначає учасник із Італії.

Дівчину з Австрії Невицький замок зацікавив передусім як споруда, пов’язана історично з Австро-Угорською імперією. Гундула разом з іншими учасниками під час екскурсій відвідала Мукачево й Ужгород. Дівчина розповідає, що архітектурні обличчя міст частково нагадують їй про домівку, а люди на Закарпатті надзвичайно дружелюбні.

З НАСТУПНОГО СЕЗОНУ В НЕВИЦЬКОМУ ВЖЕ МОЖНА ЗДІЙСНЮВАТИ АРХЕОЛОГІЧНІ РОБОТИ

З початку нового волонтерського сезону планують розпочати розкопки, які вже дозволив інститут археології. Наразі учасники табору лише знімають верхні шари рову. До знахідок у Невицькому вже недалеко. Водночас рів — це та частина замку, де зазвичай мало археологічного матеріалу, тому що його часто вичищували, пояснює Олександр Дзембас.

«У часи Середньовіччя рів заповнювався водою. Цю систему з часом можна відновити. Це значно покращить вигляд пам’ятки. Вода з сусідньої гори через перемичку спадала вниз і під природним тиском потрапляла до зов­нішнього замкового рову. Водночас той грунт, який наразі знаходиться в рові, йде на реконструкцію валів, які оточували палісад. Тобто ми робимо подвійну корисну справу. З часом, якщо вдасться зробити реконструкцію цієї стіни палісаду, вона зможе слугувати природною огорожею Невицького замку. Конструкцію, технологію з’ясували вже повністю. Перед цим вивчали європейський досвід у подібній роботі», — розповідає керівник Невицької археологічної експедиції.

Історію замку, а також роботу експедиції Олександр Дзембас описав у книзі «Невицький замок. Екскурс у середньовіччя та проблеми XXI віку». Фахову рецензію видання вже отримало від Сергія Федаки, доктора історичних наук, професора, письменника, журналіста. Наклад книги становить тисячу примірників. Особливо корисною вона буде науковцям, екскурсоводам. Також у книзі чимало авторських відступів та пропозицій щодо модернізації й продовження історії споруди часів Середньовіччя. Серед пропозицій — встановлення побратимства між провінцією на півдні Італії та місцевими громадами Закарпаття, адже завдяки розкопкам у Невицькому підтвердили, що династія Другетів прийшла саме звідти. Відтак споруда має всі шанси на європейське визнання, а це у свою чергу сприятиме й відродженню самого замку.

***

хроніка

У Невицькому замку було 41 приміщення, а загальна площа становила 1,5 тисячі квад-ратних метрів

— Замок уперше згадується на початку XIV ст. як опорна база місцевого феодального бунту проти королівської влади Карла Роберта Анжу.

— У часи Середньовіччя в неприступній фортеці, яка стоїть на 260-метровій горі вулканічного походження, ховали молодих наречених із відомих аристократичних родин. Звідси — Замок наречених, Невестський замок.

— Колись це був важливий стратегічний пункт, зі стін якого можна було контролювати вихід із Ужанської долини, яким проходив торговельний шлях із Угорщини у Галицько-Волинське князівство.

— Найстарішою спорудою Невицького замку є донжон, товщина його стін якого колись сягала 2,8 метра. Тоді тут були земляні й переважно дерев’яні укріплення.

— Розвиватися як потужна оборонна споруда фортеця почала на
рубежі ХІІІ—ХVІ століть. На цій території відбувалися збройні сутички між угорськими, французькими, італійськими й місцевими магнатами, міщанами та селянами.

— У 1328 році угорський король Карл Роберт із династії Анжу передав замок у володіння своїм італійським прибічникам Другетам.

— Сучасний вигляд замку з’явився на межі ХV—ХVІ століть: зов­ нішні перебудови вже закінчені, зміни відбувалися хіба що в інтер’єрі. За кращих часів у замку було 41 приміщення, а його загальна площа становила півтори тисячі квадратних метрів.

— 1644 рік став фатальним у історії Невицького замку. Трансільванський воєвода Дьордь І Ракоці знищив його як володіння прибічника австрійського трону. З тих пір Невицький замок лежав у руїнах.

— У 1969—1971 роках відбулася часткова консервація руїн. З того часу замок не реставрували. Нині на місці могутньої споруди на висоті 260 метрів над рівнем моря лишилися стіни, башта та сліди оборонних валів.

За матеріалами ukrmandry.com.ua, rionews.com.ua

Наталія Каралкіна

Коментарі :


Додати коментар

 

 

 

Погода

СОЦІО

Оголошення

Архів новин

Влада

Чи влаштовує вас влада в Україні?


Влаштовує
Не влаштовує
Мені однаково


Голосувати/результат