У колишній бібліотеці відновлюють унікальні розписи, а Василіанський монастир — це сучасний фізфак УжНУ.

З нагоди 100-річчя Василіанського монастиря, у якому сьогодні розташований фізичний факультет УжНУ, єпископ Мукачівської греко-католицької єпархії Мілан Шашік провів для закарпатських медійників оглядову екскурсію приміщенням колишньої духовної обителі. Історична пам’ятка сьогодні служить освітнім центром для студентів найбільшого вишу краю, а колись монастир був центром культурно-духовного розвитку всіх василіан Закарпаття.

Існуванням це приміщення завдячує грецькій общині. Історик Йосип Кобаль розповів, що з другої половини XVIII ст. тут діяла церква, збудована греками. Але вже близько до середини XIX ст. община поступово розчинилася в тодішньому угорському середовищі. У 1906 році було вирішено продати територію Мукачівській греко-католицький єпархії. Відтак цього ж року було освячено наріжний камінь, а 1912 року завершено будівництво Василіанського монастиря. Фактично він був збудований за рік. Монастир мав стати центром реформи отців Василіан, під якою розуміли духовне оновлення, яке намагалися поширити. Тут був не лише монастир, а й василіанська гімназія, у якій навчалися діти бідняків. Діяльності цього закладу суттєво завадила Перша світова війна. До речі, у цих приміщеннях працювала потужна друкарня. До 1935 року, всього за 11 років, було видано понад 181 тисячу примірників щомісячного видання «Благовісник», 76 тисяч релігійних книжок, 20 тисяч наукових творів, а також величезні наклади релігійно-освітньої літератури. Владика Мілан зазначає, що навіть сьогодні чимало людей користуються цими виданнями.

ПІД ШАРОМ ЄВРОРЕМОНТІВ СХОВАЛИ Й СТАРОВИННУ ЦЕРКВУ

Як духовний заклад Василіанський монастир існував до 1946 року. У цей час його закривають і передають університету. Втім частина приміщень залишалася за духівниками. Траплялися ситуації, коли монахи могли потрапити всередину лише через зовнішню драбину.

Церква при монастиреві діяла трохи довше. Владика Мілан під час оглядин згадував, що вона була невелика. Це приміщення наразі частково займає кафедра фізики напівпровідників та 181-ша аудиторія, у якій навчаються студенти і відбуваються різні зібрання. Сьогодні це одне з найбільших приміщень фізфаку. Біля центрального входу до церкви Василіанського монастиря веде вхід до «кварцедувної». Владика Мілан згадав, що востаннє відвідував приміщення у 2003 році разом із тодішнім ректором Володимиром Сливкою. Вже тоді воно було суттєво перебудоване. Сьогодні від колишніх розписів не лишилося й сліду.

З 90-х років греко-католики намагаються повернути Василіанський монастир. Переконують, що освітній рівень він теж колись виконував, тож сьогодні може продовжувати справу університету. «Хочеться, щоб споруда й надалі служила студентам. Сьогодні досить поширено, коли університет має свій духовний центр. Сподіваюся, що вхідні двері до церкви відкриються і вона стане духовним осередком», — зазначив єпископ.

НА СТІНАХ КОЛИШНЬОЇ БІБЛІОТЕКИ Є РОЗПИСИ 400-РІЧНОЇ ДАВНОСТІ

З нагоди 60-річчя Мілана Шашіка і 10-річчя його єпископського служіння на Закарпатті видали книгу, що складається з шести інтерв’ю, надрукованих у різний час у різних виданнях. Автор та упорядник книжки — письменник і журналіст Олександр Гаврош. Основна мета — показати, як змінювалася ситуація в єпархії за певний час, показати історію церкви. Також у книжці представлені фото з особистого фотоархіву Владики і чи не вперше подано докладну біографію. Видання здійснив поліграфцентр «Ліра», наклад становить тисячу примірників. Частину книг під час презентації передали обласній бібліотеці.

Після презентації книги Мілан Шашік показав медійникам результати реставрації приміщень, які греко-католики вже повернули собі. Зокрема, це приміщення колишньої бібліотеки УжНУ на вулиці Капітульній. Єпископ розповідає, що близько 65 % приміщень ще не повернуто. Втім те, що вже належить церкві, наразі відреставрували майже на 90 %. Розписи у кімнатах трапляються 150-ти, а деколи й 400-річної давності. Реставраційні роботи проводить майстер Павло Ковач. Він вважає, що роботи виконані дуже грамотно. Майстер зважав на різні обставини, у тому числі оформлення свічками, тому кімнати значно відрізняються за дизайном. У старій частині розписи давніші на 200 років. Значну частину цієї краси знищили під час встановлення електричного освітлення. Встановлено, що майстер здійснював оформлення від руки. Сьогодні, за визначенням реставраторів, найважче підібрати гармонійні тони для того, щоб відновити істинний вигляд цих приміщень, адже вони однозначно заслуговують на повернення із забуття.

Наталія Каралкіна