Мерія подала апеляцію на рішення суду щодо заборони підвищувати тариф на перевезення у міському транспорті.

Із 1 серпня влада Ужгорода підвищила вартість проїзду в міському пасажирському транспорті з 5 до 7 гривень, мотивувала це рішення скаргами перевізників на нерентабельність перевезень. Не дивно, що це рішення викликало шквал обурення в ужгородців. Активісти зареєстрували на сайті міськради петицію з вимогою знизити вартість проїзду з 7 гривень до 5-ти.

І за короткий час ця петиція набрала понад 300 голосів із 250 потрібних для того, щоб цю петицію розглянули на сесії міськради. Люди навіть організували невеликий протест під стінами міськради. Ряд громадських організацій повідомили, що домагатимуться всіма законними методами повернення колишньої вартості проїзду.

Ужгородець, директор ТОВ «Уж-Менеджер» Микола Пастухов ініціював у соціальній мережі Facebook обговорення ініціативи щодо запровадження безкоштовного громадського транспорту в місті. Він переконаний, що реально це зробити саме завдяки захланності самої влади.

«Судіть самі, — каже Микола Пастухов, — дотації з міського бюджету перевізникам Ужгорода за перевезення пільговиків наразі становлять 32 млн. гривень на рік. З цієї величезної, але по суті нічим не підтвердженої суми грошей, левову частку отримує транспортне підприємство родини мера. Але вдумайтеся: ці величезні гроші розраховані на перевезення 17 тисяч пільговиків на день. Це легко порахувати, розділивши вказану суму на 365 днів і далі на вартість перевезення одного пасажира — 5 грн. При цьому, якщо подивитися на сайт «Дозору», побачите 74 маршрутні таксі, які у середньому вміщують 30 пасажирів. Якщо кожна «маршрутка» в середньому зробить 4 круги по маршруту, то це буде, по максимуму, всього 8880 пасажирів. Тому виникає запитання: як у наявні маршрутки можна заштовхати, втиснути, засунути ще понад 7 тисяч пасажирів-пільговиків? І при цьому возити пасажирів, які сплачують за проїзд».

На початку жовтня в місто прибули перші три автобуси «Електрон» — красені завдовжки 12,1 метра та пасажировмісністю в 102 пасажири. Автобуси місто взяло в лізинг — це перший прецедент в історії міста. Вартість предмета лізингу — не більше 52 млн. грн. Петро Бобик, начальник відділу транспорту Ужгородської міськради, каже, що мерія керувалася перш за все побажаннями пасажирів. «Перед тим, як визначатися з габаритами автобусів по місту, ми проводили тестування у 2017 році на День міста. Завод «Електрон» дав нам експериментальний варіант автобуса і ми протестували кілька міських маршрутів. Під час тестування безкоштовно перевозили пасажирів. Потім пасажири давали свої відгуки про автобус, і всі вони були захоплені».

Чиновник каже, що з автобусами такої вмісності мерія має можливість формувати маршрути, які можуть перетинати місто з одного кінця в інший, і люди можуть без пересадок, без подвійної оплати їздити на великі відстані.

Стосовно тарифів, то Петро Бобик розповів, що перевізники звернулися до міськради ще у вересні 2018 року за підвищення тарифу. Однак через певні юридичні та нормативні процедури підвищили тариф тільки через 9 місяців. «Цей крок завжди викликає негатив серед пасажирів, — каже начальник відділу. — Але він цілком виправданий, ми виходили з цілого ряду розрахунків, які проводив наш відділ економіки. І я вам ще кажу, що після того, як тариф став 7 гривень, у нас нарешті припинився відтік водіїв за кордон. Тобто заробітна плата, яку зараз отримує водій при тарифі в 7 грн., дає йому можливість більш-менш достойно утримувати сім’ю.

Крім того маємо розрахунки перевізників: вартість пального, шин, запчастин, постійно підвищується мінімальна заробітна плата — все це вирахувано на підставі реальної роботи транспортних засобів. Наприклад, комунальне підприємство подало розрахунки, що для того, щоб утримувати транспорт, тариф має бути 8,75 грн. Але ми маємо завжди витримувати баланс між платоспроможним попитом та реальними витратами на надання послуг. Якщо дуже низький тариф, у нас критично зменшується кількість автобусів, водії їдуть за кордон на заробітки, а підняття тарифу викликає певне незадоволення ужгородців, і ми розуміємо їхній фінансовий стан. Так постійно балансуємо між цими двома факторами», — каже Петро Бобик.

Натомість прихильник безкоштовного проїзду Микола Пастухов вирішив дізнатися про витрати підприємства КП «Ужгородський муніципальний транспорт» на місяць без зборів на білети.

«Директор КП повідомив, — розповідає підприємець, — що це 700 тис. грн. із пальним, зарплатами, мийками на всі 10 автобусів і т. ін. Що виходить? Якщо 32 млн. гривень розділити на 12 місяців, це буде 2,66 млн. на місяць, тоді як на утримання 40 великих комунальних автобусів — 2,8 млн. грн. Також директор зазначив, що КП збиткове і потребує підтримки з бюджету. А це ще витрати. Тому я й подумав: чому ми з кишень ужгородців фінансуємо приватний бізнес чиновників і досі, практично за ті самі гроші, не можемо зробити безкоштовний громадський транспорт для містян, запропонувавши перевізникам Андріїва, разом з ним, пошукати інші можливості для втілення своїх фінансових оборудок, якщо такі знайдуться. Бо, власне, за ці гроші, які вже є в бюджеті і які так нагло, скажу м’яко, привласнюються тільки у цій автотранспортній галузі, абсолютно всі ужгородці, зокрема і пенсіонери, і учні, і ветерани АТО, й інші пільговики — по «картці ужгородця» зможуть їздити, не сплачуючи за проїзд. Тому я і пропоную зробити громадський транспорт в Ужгороді безкоштовним...»

Наприкінці вересня Господарський суд виніс рішення про неправочинність підняття вартості проїзду для учнів до 5 грн. за проїзд і для дорослих до 7 гривень. Здавалося б, термін можливості оскарження цього рішення спливав, однак від мерії Ужгорода в останній день таки було подано апеляцію на це рішення суду. Влада міста наполягає, що підняття вартості проїзду до 7 гривень є економічно обгрунтованим. Тепер усе залежить від рішення Апеляційного суду.