Закарпатці гублять свою воду, а вода відповідає їм навзаєм. Допоки ми живемо у своєму коконі за принципом «моя хата скраю», вся область потерпає від екологічного лиха. Тотально. Проблема у водопостачанні й очищенні стічних вод. Іншими словами, у нашому здоров’ї.


Ми продовжуємо серію матеріалів про водну біду. У попередній статті незалежний еколог, представник влади і юрист підтвердили: вода забруднена, стічні води не очищаються, очисні споруди застарілі й неефективні, відповідальність винних формальна, а область уже давно на межі екологічного лиха.
При цьому все ж не всім байдуже, громадські організації, які спеціалізуються в екологічних питаннях, проводять дослідження, б’ють на сполох, прості мешканці закидають владу скаргами і запитами, а маленькі міста області демонструють більшим, що ситуацію можна змінити на краще. Йдеться про екологію у глобальному сенсі, про екологію не тільки повітря, води, а про ментальну екологію, коли кожна людина усвідомлює свою відповідальність за чистоту краю. Недостатньо звалити всю відповідальність на інших. Усе починається з нас, з нашої внутрішньої екології.

Маленьке місто боротиметься за чисту воду
Десь так почувається Чоп — маленьке прикордонне місто, але з достойними амбіціями. Сьогодні одна з його найбільших проблем — водозабори, очищення стічних вод, а з питною водою — це вже надзвичайна ситуація. Та Чоп не чекає, незабаром він може здивувати всю Україну інноваціями в очищенні води. Тут піднімається проблематика навіть не обласного рівня, а всеукраїнського і навіть міжнародного.
Спочатку — трішки історії. Перший водозабір (який досі існує, часом ремонтується) виконується з Латориці, як це робилося ще у 1874—1875 рр.! Тоді ж відкрилася станція «Чоп», запустили перші паровози. Перший централізований водозабір постачав воду до локомотивного депо, аби наповнювати водою паровози, вода використовувалася для їх миття.
Розширявся локомотивний парк, розросталося саме місто Чоп, зростало населення, повставала інфраструктура, будувалися багатоповерхівки. Відтак виникла суттєва потреба води саме для мешканців.
Почалося мізкування, а де ж взяти цю питну воду. У 50-х роках ХХ ст. почали бурити свердловини, які недовго «пропрацювали», їх законсервували. Потім знову повернулися до свердловин — кінець 60-х початок 70-х років, але їх теж, чомусь, не ввели в дію.
Далі настають 70—80 роки, коли активно будувалися «хрущовки», населення збільшувалося, а проблема з водопостачанням зросла потужніше. Саме тоді збудували водокачку — так званий другий водозабір. Відтоді обладнання фактично не змінювалося, були певні ремонти, але реконструкція досі не відбулася. Економічний стан України не дозволяв вкладати гроші в модернізацію очисних споруд.
Близько семи років тому тодішня влада вирішила будувати механізми підкачування (насоси) для п’ятиповерхівок. Однак це не вирішує ключових питань: якості води і регулярності водопостачання. Вода належно не очищується: як надійшла з Латориці, то десь так і потрапляє у крани.
Відтак у Чопі екологічна проблема з питною водою. Вода, яка надходить із водозабору, збудованого для заправляння паровозів, досі використовується для постачання питної води. Люди звикли, але так далі жити не можна.

Інновації маленького міста: як Чоп очистить свою воду
Така історія з водою у малому Чопі, але тут уже втілюються глобальні й сучасні рішення. Мер міста Валерій Самардак розповів виданню про те, як місто може очистити свою воду, що вже для цього зроблено, а також про майбутній Екологічний форум.
«Водозабір, водопостачання, водовідведення, очищення води — це один єдиний процес, який треба комплексно вирішити. Початок ланцюжка — це грамотна збалансована проектно-кошторисна документація з будівництва водозабору, яка вже на стадії завершення», — зазначив міський голова.
Йдеться про робочий проект «Реконструкції незавершеного будівництвом водозабору на підземних свердловинах з облаштуванням бювета на вулиці Миру в місті Чоп Закарпатської області».
Має відбутися представлення проектно-кошторисної документації, наступний крок — проведення її експертного висновку, подальший етап — збір коштів на будівництво водозабору, згодом оголошується тендер на підрядну організацію, яка займатиметься будівництвом.
«Кошти можна залучати з власних резервів, у бюджеті ми передбачили близько мільйона гривень, — роз’яснив Валерій Володимирович. — Паралельно проводитимуться благодійні акції зі збором коштів, залучатимемо меценатів, небайдужих мешканців. Також можна писати гранти й потрібно шукати інвесторів.   Йдеться і про можливе залучення коштів із бюджетів вищих рівнів — обласного, державного, з Державного фонду регіонального розвитку».
Це буде надсучасний водозабір із бюветом, який органічно впишеться у парковій зоні.
Вода братиметься з глибинної свердловини, спочатку запустять одну, а у майбутньому, з надходженням коштів запустять ще три свердловин. До речі, бювет — це дуже актуально, адже у разі аварій чи сплесків бруду, люди можуть приходити до бювета зі своїми каністрами за безкоштовною водою.

Таких проектів в Україні ще не було
Для Чопа надважливе питання і очищення стічних вод. Наразі паралельно робляться два проекти. Перший, про який йшлося вище — на виході, другий під назвою «Реконструкція каналізаційної очисної споруди міста Чоп» — у роботі.  
Наразі ж очисні споруди у місті — це тільки назва. Вони зношені ще з 40—50-х років минулого століття. Держава мало цим цікавилася, гроші не виділялися, мало хто був готовий технічно це вирішувати.
Місцева влада переконана, що на очисні споруди можна залучати фінансування з європейських грантів, однак спочатку треба розібратися з власне водою. І питання не у латанні дірок. Це інноваційний підхід із вирішення питання води і каналізації.
Це навіть випередження, бо будуть встановлені найсучасніші методи очищення води мембранною технологією. Відбуватиметься тонке очищення води без бактерій, вірусів, цю воду можна буде повторно використовувати для потреб міста, у технологічних процесах.
«Це погляд на віддалене майбутнє, перспективу. В Україні ще нема проектів із такими технологіями, — провадить мер. — Для нас вода —   це і міжнародна відповідальність, добросусідські відносини з близькими країнами».    
У Чопі переконують, що вся ця кампанія з водою змінить психологію самого міста.
«Прийдуть школярі й побачать, як працює увесь об’єкт, побачать загальну картину, як очищається вода. Це все відбуватиметься на їхніх очах, відтак вони відчуватимуть причетність до процесу, власну відповідальність», — міркує Валерій Самардак.

Великий форум у маленькому місті
Чоп порушує проблему води не тільки у себе на місцях, а на всеукраїнському та міжнародному рівнях. Незабаром тут пройде Екологічний форум. Цей захід не тільки для дипломатів, експертів, знавців теми, журналістів, учасників усього цього процесу, він — для самого міста, для кожного пересічного громадянина, а найважливіше — він для юного покоління. Школярі завітають на лекції до екологів, технологів, лікарів, вони відчують, що про них піклуються, це буде ще один стимул любити своє місто, залишатися у ньому й розвивати його.
Форум — це не тільки круглі столи, презентації, обмін досвідом, знайомства для подальшої співпраці. Кожна платформа, секція підготують конкретні рекомендації, що робити і як, на форумі окреслять питання та їх рішення. Така подія — це не разова акція, форуми будуть і надалі, а між ними спеціальні робочі групи працюватимуть за рекомендаціями вже до наступного форуму.
«Чому форум у Чопі? Бо ми прагнемо зробити Чоп екологічно чистою зоною. Чоп — ворота в Україну. Ми хочемо, аби наше місто було тією точкою, через яку Європа пізнаватиме Україну, її кращу частину», — додає пан мер.

Чиста екологія — чиста ментальність
Загалом водозабір, очисні споруди — це вже певний рівень свідомості. Екологія — це не тільки чисті вода, повітря, це чиста свідомість. У всьому мають бути відповідальність й послідовність. Історія інших країн це демонструє. У Америці у 30-х роках минулого століття у приморських містах була велика повінь, яка призвела до дуже тяжких наслідків у епідемічному плані. Тоді ця проблема стала у них загальнодержавною, країна поставила завдання владі й бізнесу — очищати стоки. Вони окреслили мету: протягом 10 років очистити 50 % об’єму води, який можна зібрати, потім — 70 %, потім —   90 %, 100 %.
Можна навести і європейський приклад. Європа розробила поступову програму з будівництва очисних споруд. Спочатку споруди встановлювали у великих містах, зараз уже йдеться про споруди для міст із населенням 5—2 тисячі. Після цього є завдання — покращити якість очищення води від тих же фосфатів, нітритів. У них усе послідовно.
А Чоп має перспективу на далеке майбутнє. Є чітке розуміння того, що треба міняти не тільки технічні моменти, а й менталітет людей.   Турбота про екологію — це десь і виховання нової людини, з новою відповідальною свідомістю. Хтозна, одного дня Чоп може стати прикладом для більших міст.
Евеліна Гурницька

admin