Цими днями збігає річниця з дня смерті однієї з найвідоміших музиканток сучасного Закарпаття та України, організаторки численних фестивалів органної музики, наставниці багатьох юних органістів Наталії Висіч. Завдяки їй на Закарпатті з’явився перший в Україні органний клас, а також фестиваль органної музики. Заслужена артистка України та Жінка ІІІ тисячоліття була унікальною в багатьох розуміннях і, без сумніву, великою в межах маленького Закарпаття.

Навіть після тривалих концертів вона ніколи не виглядала втомленою, а навпаки — щасливою. Слухачі дарували квіти, а Наталія вдячно посміхалася, на обличчі не було й тіні невдоволення собою, бо вона була повністю віддана музиці й це, звичайно, відчувалося у виконанні.

Наталія Висіч народилися в Мукачеві 21 серпня 1951 року. Походила з сім’ї козаків, її батьки приїхали з Північного Кавказу після приєднання Закарпаття до України. Обоє не мали музичної освіти, однак приділяли чимало уваги естетичному вихованню своїх дітей. Мама Євдокія Іванівна мріяла, щоб дочка стала відомою музиканткою і ця мрія збулася. Навчалася Наталія спочатку в Мукачівській музичній школі, згодом приїхала до Ужгорода для продовження вдосконалення майстерності. У 1970 році вступила до Київської державної консерваторії, де займалася фортепіано в класі професора А. Снегірьова та органа в класі професора А. Котляревського. Згодом продовжила своє вдосконалення по органу в аспірантурі при Київській державній консерваторії та на стажуванні при Московській державній консерваторії.

З часу, коли їй запропонували працювати в Ужгороді солісткою-органісткою Закарпатської обласної філармонії, вона не розлучалася з органом. Вміла не тільки грати на ньому, а й відремонтувати у разі несправностей. Адже цей інструмент нагадує оркестр, він поєднує в собі всі регістри звучання. Там відчувається і скрипка, й контрабас, і духові інструменти.

Вона була настільки віддана і рідна органові, що сьогодні мало хто пригадує, коли ж уперше відбулося їхнє знайомство. В одному з інтерв’ю Наталія Висіч розповідала, що почула вперше орган у Мукачівському костьолі й одразу навіть не зрозуміла, що то грає. Потім паралельно з навчанням у класі фортепіано навчалася у класі органа в заслуженого діяча мистецтв України — Степана Мартона. Саме ця зустріч стала однією із найвизначальніших у житті Наталії Висіч.

Працюючи в Закарпатській філармонії, об’їхала з концертами практично півсвіту: вся Росія, Урал, Прибалтика, Середня Азія, країни Центральної та Східної Європи. Була дипломанткою та лауреаткою республіканських та міжнородних конкурсів у Польщі, Словаччині, Німеччині, Франції.

Близькі пригадують, що вона майже ніколи не відпочивала. Не було такого дня, щоб зранку прокидалася і не йшла грати, сама чи з учнями. Уся родина відвіду¬вала концерти, з нетерпінням чекала органний фестиваль, тож досі не може повірити у втрату.

Наталія Висіч ввійшла до енциклопедії «Видатні постаті ХХ століття». Без сумніву, вона залишиться знаковою постаттю в історії класичної музики Закарпаття й України, а історію життя відомої музикантки зафіксують ще не в одній книзі. Учні також свято бережуть пам’ять про унікальну Наталію Висіч, обіцяють продовжувати її справу. Адже органістка навчила їх набагато більше, ніж грати на органі — вона передала їм частину своєї музичної душі.  

Про життя і творчі злети відомої органістки читайте за цим лінком.

Rionews