Ми так звикли до полімерної тари   у вигляді ПЕТ-пляшок, різних плівок, пакетів, флаконів, що навіть і не замислюємося, яка ж її доля вже після використання. У минулі часи кожну використану полімерну пляшку хазяйки   мили і використовували ще багато разів. І це при тому, що така тара була розрахована на одноразове використання. Навіть одноразовий посуд, яким   ми почали користуватися пізніше, ми використовували кілька разів. В народі так його називають і   досі – одноразовий посуд багаторазового використання.

З самого початку використання пластикових упаковок, в тому числі для харчових продуктів, вважалося, що вони безпечні, що і підтверджувалося лабораторними дослідженнями, основним напрямком яких було визначення кількостей міграції хімічних речовин   в модельне середовище, якість якого повинна бути   максимально     наближена до харчового продукту.
В останні часи у світі науковців   багатьох розвинених країн з’явилися повідомлення стосовно шкоди для людини пластикових предметів, в тому числі і посуду. Науковці   наголошують про необхідність віднести   пластмасу   до категорії шкідливих відходів. Експерти впевнені, що не завжди безпечні і харчові продукти, що упаковані в пластик – вони можуть визвати порушення в обміні речовин. З полімерних, синтетичних матеріалів, пластмас тощо при їх   тривалому контакті з харчовими продуктами, питною водою з них   можуть мігрувати   до оточуючого середовища формальдегід, різні розчинники, важки метали, спирти метиловий та бутиловий та інші хімічні речовини.
Ще одна проблема — це питання знищення пластика, який перетворився на відходи. Підраховано, що майже половина з 280 млн.тонн пластмаси, що виробляється кожен рік у світі, попадає на сміттєзвалища. Саме так робиться у багатьох країнах світу. Тільки у разі кваліфікації таких відходів як токсичні,   можуть змінитися   і підходи до їх утилізації.
У деяких країнах   намагаються виключити полімерну тару для фасування харчових продуктів. Але є одне ″але″. На пластикову упаковку припадає до 7 %   вартості харчового продукту, що реалізується, а за умовою використання скляної тари   цей відсоток зросте ще на   15 %. А цю різницю буде сплачувати споживач (покупець). Скільки буде коштувати паперова тара у масштабі держави, сказати сьогодні важко.
Найбільш небезпечнишими стають пластмаси на стадії розкладання, коли починається їх взаємодія з хімікатами, які надходять у навколишнє середовище не без допомоги людини. У морській воді шкода від пластмас подвійна, вони порушують саму водну екосистему, а також   її тваринний світ,   певну частину якого ми використовуємо для своїх потреб.
Наша Закарпатська область з її річками, потічками разом з водоймами інших регіонів України   створює басейн Чорного моря і все, чим захаращені   їх   береги сьогодні,   вже ″завтра″   може потрапити саме до   моря, про яке колись співали: ″Самое синее   в мире Черное море мое″.
Проблеми не з’являються самі по собі, їх завжди створюють люди. Сьогодні ще немає науково   та економічно обґрунтованих методів утилізації полімерних відходів, що безпечні для людини та навколишнього середовища і в останню чергу це їх вартість. Ті, що можуть задовольнити санітарне та природоохоронне законодавство, на сьогоднішній коштують занадто дорого.  
А кожному   треба пам’ятати, що від   з нас залежить чистота нашого довкілля. Почнемо хоча би зі   збирання полімерних відходів. Необхідно   зробити все, щоб вони не потрапляли до водної екосистеми нашої області, Чорного моря та світового океану. Кожен рік   під час танення снігу ми стаємо свідками нашого неповажного відношення до навколишнього природного середовища, середовища нашого проживання.   Стає прикро від того, що волонтерів з інших областей, міст нашої країни більш непокоїть стан річок, потічків Закарпаття, ніж нас самих. Вони спеціально їдуть до нашої області і своїм прикладом намагаються   донести   до кожного мешканця   думку про необхідність збереження навколишнього природного середовища.
Одна порада для   пересічних громадян наших міст і містечок, ніколи не використовуйте повторно тару, упаковку, в   тому числі   ПЕТ-пляшки. Вироби одноразового використання повинні   бути такими по-справжньому.
І головне, вважаю, що питання переходу виробників продукції та її реалізаторів на паперову або іншу екологічно безпечну тару повинно вирішуватися на законодавчому рівні.

Пономарьова О.С., лікар-гігієніст Головного управління Державної санепідслужби у Закарпатській області