Помер колишній начальник СБУ в Закарпатті Рокитський
7 березня 2013 року не стало колишнього першого заступника Голови – начальника Головного управління по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю СБ України генерал-полковника у відставці Володимира Рокитського.
Тяжка тривала хвороба обірвала життя професіонала своєї справи, надійного товариша, чуйного і дбайливого батька і чоловіка.
Володимир Георгійович Рокитський народився 28 травня 1956 року в Кишиневі. Дитинство пройшло у Фастові, що на Київщині.
Служінню інтересам України Володимир Георгійович віддав майже 40 років свого життя. Відслуживши строкову службу в Збройних Силах, після закінчення Київського державного університету імені Тараса Шевченка, він уже зрілою людиною прийшов на службу до органів державної безпеки. Розпочинаючи з первинних посад в оперативних підрозділах, він пройшов шлях від лейтенанта до генерал-полковника.
За часів незалежності України Володимир Георгійович працював в Управлінні Служби безпеки України в Києві та Київській області, згодом очолив це управління. У час, коли у 90-х роках минулого століття керівництво держави поставило завдання подолати стрімке зростання корупції та організованої злочинності, В.Рокитський очолював спецпідрозділи СБУ, у 2002 році став заступником начальника Головного управління по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю СБУ. У 2005 році Володимир Георгійович став очільником Управління СБУ в Закарпатській області, яка межує з чотирма європейськими країнами і де органи держбезпеки покликані стримувати потоки контрабанди, міжнародного наркотрафіку, незаконної міграції.
З березня 2010 року по червень 2012 року В.Рокитський - перший заступник Голови - начальник Головного управління по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Служби безпеки України.
Генерал-полковник Володимир Рокитський нагороджений медаллю "За бездоганну службу" III ступеня, орденами Богдана Хмельницького III і II ступенів.
admin
Коментарі :
Додати коментар
шкода і жаль, тужимо всі, хто знав. вічна пам"ять . печально і гірко, таке життя...