В. Станкович: «Я з Григорієм Куруцом пішов би у розвідку»
Ось такий влучний фразеологічний вислів мовив про свого колегу Григорія Куруца, який цими днями відзначає чудовий ювілей (75–річчя від дня народження) 5–разовий чемпіон світу, дворазовий срібний призер олімпійських ігор, ЗМС СРСР з фехтування Василь Станкович (на спільному фото — праворуч) з Нового Давидкова. Ця людина, — наголосив далі Василь Васильович, — багато в чому для мене є прикладом, хоча ми з ним майже ровесники. Він особливого сплаву і якості. Григорій Дьордьович свого часу теж був чудовим фехтувальником і виконав норматив МС СРСР з цього джентельменського виду спорту. Про таких в усі часи говорили: такі люди або виконують завдання, або стріляють в себе. Це один з небагатьох, з ким би я не замислюючись, пішов у розвідку (сміється). Я б описав його одним англійським виразом «Hard worker», тобто працьовитий до безтями. Він —душа колективу, цікавий і ерудований співрозмовник, до того ж на будь–які житейські теми, чудовий фігляр, як кажуть закарпатці. А познайомилися ми із ним півстоліття тому з гаком (1967 рік), коли мене після Львівського інституту фізкультури відправили до спортивного батальйону Прикарпатського ВО, де мій земляк був старшим секції фехтування. З тих пір (сміється) ми з ним нерозлийвода, тобто нерозлучні.
Наша довідка: Григорій Дьордьович Куруц народився 20 травня 1945 року у Мукачеві у сім’ї службовців. Коли навчався у 7–му класі (Мукачівська ЗОШ №19), до них на урок фізкультури завітав тренер з фехтування облради ФСТ «Авангард» Володимир Федорович Стойка і запросив до своєї секції п’ятьох учнів: братів Григорія та Гейзу Куруців, Миколу Клочкова, Володимира Грєвцова та Світлану Соколову.
В УжДУ, куди він поступив на фізико–математичний факультет, був членом збірної вишу з футболу (тренер — Ладислав Калуя) та фехтування (майстер спорту СРСР та суддя республіканської категорії з фехтування Василь Михайлович Русин).
З раннього дитинства брав участь у змаганнях серед вуличних команд з футболу, а за перемогу у першості міста над Латорицею серед колективів літніх учнівських таборів отримав свою першу грамоту.
У 1962 році був зарахований студентом фізико–математичного факультету УжДУ. Захищав кольори студентських команд з фехтування та футболу на першість області та Укрради ФСТ «Буревісник». Свого часу також грав за футбольну команду, яка представляла радгосп–завод «Мукачівський» (винзавод).
Під час проходження дійсної військової служби захищав кольори львівського СКА з фехтування на першості Збройних Сил СРСР та спартакіадах УРСР.
Аби виконати норматив майстра спорту СРСР шпажисту Григорію Куруцу потрібно було протягом року на календарних змаганнях обіграти щонайменше 16 МС СРСР. Це він зробив у 1966 році.
1969 та 1971 рр. — дворазовий переможець першості Укрради ФСТ «Локомотив» та срібний призер ЦР цього товариства (1969 та 1971 рр.).
Після демобілізації перевівся на заочне навчання й паралельно працював на різних посадах у сфері фізичної культури і спорту.
1967-1968 рр. — старший інструктор спортивно-оборонної роботи при Будинку офіцерів, а відтак працював за місцем проживання (ЖЕК № 1).
1969-1971 рр. — старший інструктор Мукачівської міської ради спорттовариств та організацій СРСР.
1971-1972 рр. — тренер облради ФСТ «Авангард» (директор — Петро Крайняниця) з фехтування, а також паралельно працював інструктором на заводі «Мукачівприлад» із виробничої гімнастики.
1973-1978 рр. — голова Мукачівського міського спортивного комітету.
27 липня 1978 року на 7–му пленумі облради ФСТ «Колос» Г. Д. Куруца обрано одноголосно, що для радянського періоду було звичним явищем, на посаду голови сільського товариства. Цьому, звісно, передувала загальноприйнята практика тих часів у питанні підготовки, виховання та розстановки кадрів, яка враховувала все, або майже все: досвід роботи на відповідних посадах, рівень освіти, сімейний стан, морально-вольові якості, політичну зрілість тощо. Потрібно зазначити, що новообраний голова в спортивних колах надбав авторитету, очолюючи протягом 5,5 років Мукачівський міськспорткомітет.
Багато літ Г. Д. Куруц працював на відповідальних посадах. Був заступником директора туристичного комплексу «Латориця»,керівником ТзОВ «Латтур», начальником відділу Мукачівської ОДПІ (об֜’єднана державна податкова інспекція — Авт.), а також у районній раді, а нині — відповідальний працівник у Мукачівському Державному університеті.
З 2005 року голова асоціації ветеранів спорту та фізичної культури у Мукачівщини.
Григорій Дьордьович чудовий коментатор і диктор на стадіоні. Оголошує не лише склади команд–учасниць календарного матчу на першість України чи чемпіонату Закарпаття, але й ділиться з уболівальниками інформацією про становлення та розвиток спорту у його рідному місті, а також є постійним автором спортивних матеріалів, які друкуються у місцевих газетах.
У вересні 2015 р. Г. Куруц разом із авторами матеріалу був одним із організаторів з проведення турніру з міні–футболу серед юнаків (20002001 рр. н.) на мукачівському стадіоні «Харчовик» пам’яті його колишнього колеги і товариша, екс-голови Мукачівської райради ФСТ «Колос» МС СРСР з велоспорту Г. М. Мезева. Цікавий матеріал про цього славного спортсмена і чудового керівника був надрукований у «Мукачівській Ратуші». І таких фактів–родзинок у автобіографії ювіляра — чимало.
Вельмишановний Григорію Дьордьовичу. Які б не були катаклізми у природі чи суспільстві, але дні народження, тим паче ювілеї, ніхто не відміняв. Тож, у першу чергу, прийміть щиросердні, сповнені людської шани і поваги привітання з нагоди Вашого ювілею. Ми пишаємося тим, що нам випала можливість не лише разом із Вами співпрацювати, але й стати хорошими цімборами–друзями. Нехай і надалі доля шле Вам міцне здоров’я і достаток, добро і щастя, оптимізму у наш важкий час, а віра, надія та любов будуть вірними супутниками на Вашому життєвому шляху.
Екс–працівники крайової газети «Новини Закарпаття», члени Національної спілки журналістів України Василь Гаджега та Микола Рішко.
Коментарі :
Додати коментар
Григорий Куруц мой Друг уже 65 лет. Мы вместе. И быть другом с таким человеком огромнейшая честь.После всех своих трагедий остался настоящим Человеком. Честным и добрым. Гриша дорогой до конца будем рядом.